У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Стрекалова Є.Ф.,
за участю прокурора
Вергізової Л.А.,
розглянувши в судовому засіданні 7 листопада 2006 року справу
за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської
області на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 травня
2006 року, якою постанову Петрівського районного суду
Кіровоградської області від 14 березня 2006 року щодо ОСОБА_1
залишено без зміни,
в с т а н о в и л а :
постановою Петрівського районного суду Кіровоградської
області від 14 березня 2006 року
ОСОБА_1,засудженого 28.05.1999 року за ст. 94, ч.3 ст.222,
ст.42 КК України 1960р ( 2001-05 ) (2001-05)
. на 10 років позбавлення волі,
початок строку з 14.11.1998р., -
звільнено на підставі ст. 81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.
від відбування покарання умовно-достроково на 2 роки 8 місяців.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16
травня 2006 року постанову Петрівського районного суду
Кіровоградської області від 14 березня 2006 року залишено без
зміни в частині умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 від
відбування покарання і постановлено звільнити його з місць
позбавлення волі на підставі ч. 3 п.п. 2, 3 ст.81 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 29 днів
(по відбуттю як 2/3, так і 3/4 строку покарання).
У касаційному поданні заступник прокурора Кіровоградської
області посилається на неправильне застосування апеляційним судом
кримінального закону щодо умовно-дострокового звільнення.
Стверджує, що апеляційним судом не було враховано те, що
умовно-дострокове звільнення за КК України в редакції1960
( 2001-05 ) (2001-05)
року не застосовувалось до осіб, засуджених за ст. 94
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в редакції 2001
року визначив можливість застосування умовно-дострокового
звільнення осіб, засуджених за особливо тяжкий злочин, яким є
злочин, передбачений ст. 94 КК України 1960р. ( 2001-05 ) (2001-05)
, при
відбутті не менше 3/4 частин покарання. Тому вважає неправильним
рішення апеляційного суду про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1
від відбування покарання по відбуттю 2/3 строку покарання і
просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на
новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який не підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали про
умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, колегія
суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
У касаційному поданні не оспорюються правильність процедури
звернення до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення
ОСОБА_1 від відбування покарання, наявність у справі достатніх
даних, які свідчать про те, що ОСОБА_1, відбуваючи покарання у
виді позбавлення волі, своєю сумлінною поведінкою і ставленням до
праці довів своє виправлення.
Як убачається зі змісту касаційного подання, прокурор не
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в ухвалі від
16.05.2006р. про можливість умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1
на підставі ч. 3 п. 2 ст. 81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001р. по
відбуттю 2/3 призначеного покарання, однак не заперечує проти
рішення цього ж суду у зазначеній ухвалі про умовно-дострокове
звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на
підставі ч. 3 п. 3 ст. 81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001р. по
відбуттю 3/4 призначеного покарання, яке фактично засудженим
відбуте.
Тобто у касаційному поданні прокурора фактично йдеться про
необхідність виключення з ухвали помилкового судження апеляційного
суду.
При вирішенні питання, відбуття якого строку призначеного
покарання (2/3 чи 3/4) давало підстави для умовно-дострокового
звільнення ОСОБА_1, колегія суддів виходить з наступного.
За вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської
області від 28 травня 1999 року ОСОБА_1 засуджений за ст. 94, ч. 3
ст. 222, ст. 42 КК України 1960р ( 2001-05 ) (2001-05)
. на 10 років
позбавлення волі з початком строку відбування покарання з
14.11.1998р.
Один із вчинених ним злочинів (передбачений ст. 94 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
) відповідно до ст. 7-1 КК України 1960р ( 2001-05 ) (2001-05)
.
визначений як тяжкий злочин. В той же час статтею 25 КК України
1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. передбачено, що позбавлення волі
встановлюється на строк від трьох місяців до 10 років, а за
особливо тяжкі злочини у випадках, передбачених цим Кодексом,
встановлюється покарання у виді позбавлення волі на строк до 15
років. Згідно з санкцією ст.94 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. вона
передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15
років, що дає підстави вважати зазначений злочин особливо тяжким.
Відповідно до вимог ст. 52-1 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р.
не допускалось умовно-дострокове звільнення від відбування
покарання осіб, засуджених за ст. 94 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Згідно з Кримінальним Кодексом України 2001 року встановлено,
що злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі
на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі (тобто і
злочин, передбачений ст. 94 КК України 1960р. ( 2001-05 ) (2001-05)
), є
особливо тяжким злочином (ст. 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001р.),
проте визначено, що після фактичного відбуття засудженим не менше
3/4 строку покарання, призначеного судом за умисний особливо
тяжкий злочин, до нього може бути застосовано умовно-дострокове
звільнення від відбування призначеного покарання (ч. 3 п. 3 ст. 81
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.).
Таким чином, Кримінальним Кодексом України 2001 року
пом'якшено кримінальну відповідальність осіб, засуджених за
особливо тяжкі злочини, у тому числі і за злочин, передбачений ст.
94 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р.
Відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень
Кримінального Кодексу України 2001 р., правила, встановлені КК
України 1960р ( 2001-05 ) (2001-05)
. щодо умовно-дострокового звільнення від
відбування покарання поширюються на осіб, які вчинили злочини до
набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, коли
Кримінальним Кодексом 2001р. пом'якшується відповідальність
зазначених осіб.
Виходячи з викладеного, на особу, засуджену за ст. 94 КК
України 1960р. ( 2001-05 ) (2001-05)
, поширюються правила ст. 81 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2001р., за якими зазначена особа може бути
умовно-достроково звільнена від відбування покарання, якщо
сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення
(ч.2 ст. 81 КК) і фактично відбула 3/4 строку покарання,
призначеного їй судом за умисний особливо тяжкий злочин (ч.3 п.3
ст. 81 КК).
Як убачається з матеріалів умовно-дострокового звільнення
ОСОБА_1, він відповідає зазначеним умовам і на час винесення
апеляційним судом ухвали відбув більше 3/4 строку призначеного
покарання, у зв'язку з чим апеляційний суд обгрунтовано на
підставі ч.3 п. 3 ст. 81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року звільнив
його умовно-достроково від відбування призначеного покарання.
Висновок апеляційного суду про можливість умовно-дострокового
звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання також і
на підставі ч.3 п. 2 ст. 81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. по
відбуттю 2/3 строку покарання є помилковим, і це підлягає
виключенню з ухвали апеляційного суду.
Підстав для скасування ухвали апеляційного суду з
направленням справи на новий апеляційний розгляд, як про це
ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене і керуючись ст.ст. 395-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської
області задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Кіровоградської області від 16 травня 2006 року
щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з ухвали посилання на ч.3 п.2 ст.
81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року (відбуття 2/3 строку
призначеного покарання) як на підставу умовно-дострокового
звільнення засудженого від відбування покарання.
У решті ухвалу залишити без зміни.
Судді:
Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р. Стрекалов Є.Ф.