У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Жука В.Г.,

     суддів

     Пивовара В.Ф. і Редьки А.I.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  2 листопада  2006
року  кримінальну  справу  за  касаційними  скаргами   засудженого
ОСОБА_1  та  захисника  ОСОБА_2  на   вирок   Могилів-Подільського
міськрайонного суду  Вінницької  області  від  16  листопада  2004
року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     раніше  судимого 12.10.1999 року

     Могилів-Подільським районним судом

     Вінницької області за ч.3 ст.140, ч.1 ст.80,

     на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

     засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 9 років 6
місяців  позбавлення волі.

     Ухвалою Апеляційного суду Вінницької  області  від  26  січня
2005 року вирок залишено без зміни.

     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4.02.2004  року,  в  с.
IНФОРМАЦIЯ_2 Могилів-Подільського  району  Вінницької  області  на
грунті особистих неприязнених стосунків побив ОСОБА_3,  заподіявши
йому тяжкі тілесні ушкодження, від яки він помер  23  лютого  2004
року.

     У касаційних скаргах  засуджений  ОСОБА_1  та  його  захисник
ОСОБА_2 порушують питання про перегляд судових рішень, посилаючись
на  однобічність  та  неповноту  у  дослідженні  обставин  справи. 
Зазначають,   що   до   засудженого   на    досудовому    слідстві
застосовувалися недозволені  методи  ведення  слідства,  внаслідок
чого ним була написана явка з повинною, в якій він обмовив себе  у
вчиненні злочину.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційних  скарг  колегія  суддів  вважає,  що
скарги задоволенню не підлягають.

     Як видно з матеріалів справи, висновки суду  про  доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються  на  зібраних  та
ретельно перевірених у судовому засіданні доказах.

     Як вбачається з показань свідків ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,
що вони  були  очевидцями  того,  як  ОСОБА_1  бив  ОСОБА_3.  Вони
показали, що бачили як засуджений наносив потерпілому удари руками
і ногами в різні частини тіла.

     Потерпілі  ОСОБА_3,  ОСОБА_6,   ОСОБА_5,   ОСОБА_7,   ОСОБА_8
показали, що потерпілий їм скаржився, що його побив ОСОБА_1.

     Згідно з висновками  судово-медичної  експертизи  потерпілому
ОСОБА_3 у були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок  чого
ОСОБА_3 помер.

     Як вбачається з матеріалів справи, слідчими органами й  судом
досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи, тому
посилання у  скарзі  на  однобічність  і  неповноту  досудового  й
судового слідства у справі необгрунтовані.

     Дії  засудженого  ОСОБА_1  за  ч.  2  ст.  121   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано правильно.

     Призначене покарання відповідає вимогам кримінального  закону
і є справедливим.

     Iстотних порушень кримінально-процесуального  закону,  які  б
могли бути підставою для скасування чи  зміни  судових  рішень  не
знайдено.

     Підстав для призначення  справи  до  касаційного  розгляду  з
повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         осіб не
вбачається.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     у  задоволенні  касаційних  скарг  засудженого   ОСОБА_1   та
захисника ОСОБА_2  відмовити.

                              Судді:

     В.Г. Жук   В.Ф. Пивовар  А.I. Редька