У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Кармазіна Ю.М. і Стрекалова Є.Ф.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1
на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.
Вироком Красилівського районного суду від 9 грудня 2005 року,
залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 8
лютого 2006 року,
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,
засуджено за ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
виправних робіт з відрахуванням в доход держави 20 % заробітку.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1
на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 922 грн. 55 коп. і
моральної шкоди - 7000 грн.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 1 вересня 2005 року він у
АДРЕСА_1 умисно заподіяв ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної
оборони тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент
заподіяння, від чого 5 вересня 2005 року потерпілий помер.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, зазначаючи, що суд
дійшов безпідставного висновку, що вбивство ОСОБА_3 було вчинено
ОСОБА_2 при перевищенні меж необхідної оборони, що суд
необгрунтовано перекваліфікував дії засудженого зі ст. 121 ч. 2 на
ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи, що у справі допущено неповноту і
однобічність судового слідства. що засудженому призначено занадто
м'яке покарання і її цивільний позов необгрунтовано не задоволено
в повному обсязі, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2
судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає
підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її
перегляду.
Доводи у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 про те, що
ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 умисне тяжке тілесне ушкодження без
перевищенням меж необхідної оборони, є безпідставними.
Ці її твердження були предметом дослідження судів першої і
апеляційної інстанцій і спростовані наведеними у їх судових
рішеннях доказами.
Зокрема, до висновку про винність ОСОБА_2 у спричиненні
ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж
необхідної оборони суд дійшов на підставі показань засудженого
ОСОБА_2, який показав, що змушений був ударити ОСОБА_3 у живіт
металевим прутом, оскільки той перед цим вже двічі побив його і
знову напав і завдав йому тілесні ушкодження, що підтвердили й
допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Ці їх показання узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_6,
ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та об'єктивно підтверджені даними, які містяться
в протоколах відтворення обстановки та обставин події, висновку
експерта, з якого убачається, що у ОСОБА_2 мали місце тілесні
ушкодження, які віднесено до легких, висновку судово-медичної
експертизи, з якого убачається, що у ОСОБА_3 мало місце проникаюче
поранення черевної порожнини з ушкодженнями брижі тонкої кишки,
правої нирки з внутрішньою нирковою гематомою та гематомою в
навколониркову клітковину, які могли виникнути від однієї дії
колото-ріжучого предмету, які віднесено до тяжкого небезпечного
для життя в момент заподіяння тілесного ушкодження .
Суди першої та апеляційної інстанцій, взявши до уваги, що
оскільки ОСОБА_3 за короткий проміжок часу вдруге розпочинав бійку
і наніс ОСОБА_2 удари кулаком в обличчя та в інші частини тіла,
останній захищався від цих ударів і при цьому наніс ОСОБА_3 удар в
живіт металевим прутом, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження,
небезпечні для життя в момент заподіяння, дійшли думки, що ОСОБА_2
перевищив межі необхідної оборони.
Його дії за ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано
виходячи із зазначеного.
Тому твердження в касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 щодо
неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2 є необгрунтованими.
Зазначені у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 доводи про
неповноту і однобічність судового слідства та неправильну оцінку
доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність,
стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з
підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Разом із тим, касаційний суд переглядати їх не вправі,
оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, підставами для скасування або зміни вироку,
ухвали чи постанови є: істотне порушення
кримінально-процесуального закону, неправильне застосування
кримінального закону, невідповідність призначеного покарання
тяжкості злочину та особі засудженого.
Проте даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_2 неправильно
застосовано кримінальний закон чи у справі допущено істотні
порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст.
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, врахував характер і ступінь суспільної
небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу,
обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності,
і обрав йому покарання, яке є обгрунтованим, необхідним та
достатнім для виправлення засудженого та попередження нових
злочинів.
Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону з
урахуванням усіх обставин справи.
Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для призначення справи щодо ОСОБА_2 до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, відсутні.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
У задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Стрекалов Є.Ф.