розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2005 року.

Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2005 року

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 215 КК України 1960 (2001-05) року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі статей 75 і 76 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 778 грн., на користь ОСОБА_4 моральної шкоди - 1000 грн. та на користь ОСОБА_5 матеріальної - 6969 грн. і моральної - 15000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 4 грудня 2000 року, приблизно о 7-й год. 30 хв., керуючи автомобілем "Опель-Калібрі", в якому знаходився пасажир ОСОБА_6, рухаючись у напрямку до м. Одеси, на 98 км + 300 м автошляху "Одеса-Новоазовськ", порушив вимоги п.п. 1.2, 11.2, 12.1, 12.3 та 13.3 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21011 з автопричепом МАЗ-8114 під керуванням ОСОБА_7, який рухався у зустрічному напрямку до м. Миколаєва, в якому знаходилися пасажири ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9

В результаті зіткнення автомобілів водій автомобіля ВАЗ-21011 ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, пасажир Албу - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я, а пасажир ОСОБА_8 від спричинених тілесних ушкоджень померла на місці події.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та постановити виправдувальний вирок, посилаючись на те, що судом не здобуто доказів винності засудженого у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки в основу вироку, на його думку, покладені недостовірні показання потерпілих та свідків, а також висновок автотехнічної експертизи, який суперечить двом іншим аналогічним висновкам експертиз.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі показаннями потерпілих, свідків та висновком автотехнічної експертизи, яким суд дав належну оцінку у вироку як кожному окремо, так і в сукупності з іншими доказами.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів та викладених в апеляції захисника доводів щодо незаконності засудження Праведного були предметом перевірки апеляційного суду, яким вказані доводи обгрунтовано визнані такими, що спростовуються матеріалами справи. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового слідства та суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 67 КПК України (1001-05) , оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону дотримані.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України (1001-05) щодо однобічності або неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційній скарзі захисника.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_2 злочину, колегія суддів вважає, що його злочинні дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст.215 КК України 1960 (2001-05) року, оскільки порушення ним вказаних у вироку правил безпеки дорожнього руху призвели до спричинення смерті потерпілої ОСОБА_8 та заподіяння потерпілим ОСОБА_7 - тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_4 - легких тілесних ушкоджень.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо засудженого Праведного судових рішень, органами досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції у справі не допущено.

Тому підстав для скасування судових рішень за доводами касаційної скарги захисника, у справі немає.

Крім того, відповідно до положень ст.396 КПК України (1001-05) , касаційний суд не наділений правом постановлення виправдувального висновку, оскільки до його компетенції не входить перевірка обставин, визначених у ст.ст. 368 та 369 КПК України (1001-05) .