У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Стрекалова Є.Ф. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Дев'ятка В.В.
і засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 31 жовтня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на
вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2006
року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, раніше не судимий,
засуджений:
- за ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на десять років
позбавлення волі з конфіскацією майна, а за сукупністю злочинів на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно на тринадцять
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
громадянин України, раніше не судимий,
засуджений:
- за ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дев'ять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а за сукупністю
злочинів на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно на
дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на
користь ОСОБА_4 солідарно 6 тисяч гривень матеріальної та 70 тисяч
гривень моральної шкоди.
Доля речових доказів у справі вирішена відповідно до положень
ст. 81 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджені за розбійний
напад з метою заволодіння належним відділу освіти і науки
Нікопольської міської ради майном, поєднаний з умисним убивством
потерпілого ОСОБА_5.
Як установив суд, злочини засуджені вчинили за таких
обставин.
15 травня 2005 року близько 23-ї години ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
діючи за попередньою змовою між собою і з умислом на заволодіння
чужим майном, проникли у приміщення школи НОМЕР_1, розташованої на
АДРЕСА_1. Там вони вчинили напад на сторожа ОСОБА_5, в процесі
якого застосували до нього небезпечне для його життя і здоров'я
насильство. При цьому вони повалили потерпілого на підлогу,
зв'язали за спиною руки і ноги воєдино та нанесли удари в різні
частини тіла. А коли потерпілий почав кричати і чинити опір,
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вирішили його вбити. З цією метою вони почали
здушувати шию ОСОБА_5 і в такий спосіб позбавили його життя.
Після цього засуджені з кабінету директора забрали телевізор,
відеомагнітофон, комп'ютерний монітор, два комп'ютерні системні
блоки, два телефонні апарати, загальна вартість яких становила
6015 гривень 40 копійок.
У касаційних скаргах і доповненнях до них:
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд. Своє прохання обгрунтовує тим,
що судове слідство у справі, на його думку, проведено однобічно і
неповно, внаслідок чого залишилися недослідженими обставини
заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, від яких настала його
смерть. Вважає, що його дії мають кваліфікуватися як убивство
через необережність та грабіж. Мотивує тим, що умислу на умисне
вбивство потерпілого не мали, а зв'язуючи його, можливості
настання його смерті не передбачали;
- захисник ОСОБА_3 також просить вирок щодо його підзахисного
ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Посилається на те, що висновки суду про причини настання смерті
потерпілого є необгрунтованими і суперечать установленим під час
судового розгляду фактам. Як і ОСОБА_1 вказує, що судом не
доведена наявність у ОСОБА_2 умислу на умисне вбивство ОСОБА_5 і
вважає, що в даному випадку мало вбивство через необережність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який
вважав вирок законним і обгрунтованим, а касаційні скарги
безпідставними, проте просив у порядку ст. 395 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
виключити із вироку таку кваліфікуючу ознаку розбою як
проникнення у житло, перевіривши матеріали справи і обговоривши
доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони
задоволенню не підлягають, але вирок необхідно змінити з наступних
підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у злочинах, за
які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і
підтверджуються зібраними в ній доказами, які суд належно дослідив
і правильно оцінив.
Доводи касаційних скарг про те, що судове слідство у справі
проведено однобічно і неповно, внаслідок чого залишилися
недослідженими такі обставини, з'ясування яких могло мати істотне
значення для правильного вирішення справи, на матеріалах справи не
грунтуються і є безпідставними.
Як видно зі змісту показань ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при зв'язуванні
сторожа той чинив опір і кричав. Тому вони, застосовуючи фізичну
силу, зв'язали йому воєдино руки і ноги за спиною, затуляли рота
рушником і обмотали скотчем.
Перетягнувши потерпілого в приміщення іншого класу, поклали
його обличчям вниз на підлогу. Виявивши через деякий час сторожа
мертвим, ОСОБА_1 зірвав з голови скотч, після чого залишили
приміщення, попередньо забравши з кабінету директора телевізора,
відеомагнітофона, комп'ютерного монітора з двома системними
блоками і два телефонних апарати.
Показання засуджених про обставини вчинення на потерпілого
нападу об'єктивно узгоджуються з даними протоколу огляду місця
події, згідно з якими в класі НОМЕР_2 Нікопольської школи НОМЕР_1
був виявлений труп ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті, який
лежав униз обличчям зі зв'язаними за спиною руками і ногами зі
слідами побиття (т. 1, а. с. 3 - 21).
При дослідженні трупа ОСОБА_5 були виявлені розповсюджені
внутрішньо шкіряні крововиливи передньої та передньо-правої
поверхонь шиї, розлиті крововиливи у м'які тканини передньо-правої
та передньо-лівої поверхонь шиї, розлиті крововиливи в м'які
тканини в органокомплекс шиї. За твердженням експерта зазначені
тілесні ушкодження є прижиттєвими і утворилися від здавлення шиї
потерпілого неуточненим способом - можливо при здавленні шиї
пальцями рук, передпліччям, ліктьовим згином людини, а також
широкою петлею із м'якого матеріалу (шмат тканини, рушник і т.
п.). Здавлення шиї, як зазначає експерт, призвело до розвитку
асфіксії, яка і спричинила смерть ОСОБА_5.
На підтвердження правильності такого висновку експерта слугує
і той факт, що при дослідженні трупа були виявлені такі ознаки
асфіктичної смерті, як то: розлиті трупні плями з дрібними
внутрішньо шкіряними крововиливами на їх фоні, помірна одутлість
та синюха обличчя, крововиливи у сполучнотканинні оболонки очей,
рідкий стан крові, повнокров'я внутрішніх органів, дрібнокрапкові
крововиливи під легеневу плевру та епікард, емфізема та набряк
легень (т. 1, а. с. 4 - 9).
На даних висновку про причини смерті ОСОБА_5 наполягав
експерт ОСОБА_6, даючи пояснення в суді (т. 4, а. с. 72 - 77).
Як видно із матеріалів судово-медичних експертиз
судово-медичне дослідження трупа ОСОБА_5 проводив експерт з
належною кваліфікацією та з достатнім досвідом роботи за фахом.
Тому підстав для сумніву в правильності експертних висновків
стосовно причини смерті потерпілого немає, як і відсутні підстави
для призначення комплексної чи повторної експертиз.
Враховуючи вищенаведені дані судово-медичної експертизи, суд
дійшов обгрунтованого висновку, що при розбійному нападі на
ОСОБА_5 засудженими застосовувалося небезпечне для його життя
насильство, зокрема здушування шиї, що призвело до настання смерті
потерпілого.
Твердження касаторів про відсутність у винних осіб умислу на
вбивство ОСОБА_5 на матеріалах справи не грунтуються, бо, здушуючи
шию, в якій знаходяться життєво важливі органи, як ОСОБА_1, так і
ОСОБА_2 усвідомлювали суспільно небезпечний характер свого діяння,
передбачали його суспільно небезпечні наслідки - смерть
потерпілого, і хоча не бажали, але свідомо припускали її настання,
тобто в ситуації, що склалася, діяли з евентуальним (непрямим)
умислом.
Винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у заволодінні належним
Нікопольській школі НОМЕР_1 майном, крім визнання цього факту
засудженими, підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7,
свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13,
даними судової дактилоскопічної експертизи, протоколів обшуку,
тощо.
Зазначеним доказам суд дав належну оцінку і правильно
кваліфікував дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст. ст. 115 ч. 2 п. п. 6,
12, 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав для їх перекваліфікації на статті Кримінального
кодексу ( 2341-14 ) (2341-14)
, які передбачають відповідальність за вбивство
через необережність і грабіж, про що йдеться в касаційних скаргах,
колегія суддів не вбачає.
Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і є необхідним та достатнім для їх
виправлення та попередження нових злочинів.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і
постановити законний, обгрунтований та справедливий вирок, не
встановлено.
Разом з тим, при кваліфікації дій засуджених за ст. 187 ч. 4
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд помилково послався на таку кваліфікуючу
ознаку розбою як проникнення в житло, оскільки останнє матеріалами
справи не підтверджується. Тому зазначена кваліфікуюча ознака
підлягає виключенню з вироку.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_3 в
інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2006 року
щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в порядку статті 395 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
змінити, виключивши із нього таку кваліфікуючу ознаку
розбою як проникнення у житло.
У решті вирок залишити без зміни.
С у д д і:
С.М. Міщенко Є.Ф. Стрекалов Ю.М. Кармазін