У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Кармазіна Ю.М., Стрекалова Є.Ф.
з участю прокурора та засуджених
Брянцева В.Л., ОСОБА_2 і ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та
касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня
2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України,
засуджено: - за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
6 років позбавлення
волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5
років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
особистою власністю.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вказаних злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді
довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
особистою власністю.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
уродженця Російської Федерації,
проживаючого у м. Павлограді,
раніше не судимого,
засуджено: - за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5
років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі;
- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
15 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вказаних злочинів ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді 15
років позбавлення волі.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному
порядку на користь потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на
відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно: 1508
грн. 89 коп. та 5000 грн., 10000 грн. та 20000 грн.; 10050 грн. та
100000 грн., а також на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на відшкодування
моральної шкоди відповідно 4000 грн. та 5000 грн.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними у
наступних злочинах, вчинених ними у вечірній та нічний час у місті
Павлограді Дніпропетровської області, у тому числі повторно та за
попередньою змовою між собою за обставин, викладених у вироку, і
зокрема:
ОСОБА_2 - крадіжки майна потерпілого ОСОБА_9 в період з 29 на
30 липня 2004 року із гаражу НОМЕР_1 гаражного кооперативу
IНФОРМАЦIЯ_3 на загальну суму 413 грн.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - пограбуванні потерпілого ОСОБА_10 23
вересня 2004 року із застосуванням насильства, яке не є
небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, поєднаного із
заволодінням його майном на загальну суму 460 грн.;
ОСОБА_2 - розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 22 квітня
2005 року, поєднаного із заподіянням йому середньої тяжкості
тілесних ушкоджень та заволодінням майна на загальну суму 2839
грн.;
ОСОБА_2 - крадіжки майна потерпілого ОСОБА_11 3 липня 2005
року на загальну суму 3505 грн. 05 коп.;
ОСОБА_2 - пограбуванні потерпілого ОСОБА_12 8 липня 2005
року, поєднаного із заволодінням майном потерпілого на загальну
суму 400 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - крадіжки майна потерпілого ОСОБА_13 15
липня 2005 року на загальну суму 2600 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - пограбуванні потерпілого ОСОБА_14 17
липня 2005 року із застосуванням насильства, яке не є небезпечним
для життя і здоров'я потерпілого, поєднаного із заволодінням майна
потерпілого на загальну суму 112 грн. та пластиковою карткою
"Проінвестбанку", за допомогою якої вони в цей же зняли гроші у
сумі 120 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розбійного нападу на по ОСОБА_4 19 липня
2005 року, поєднаного із заподіянням легких тілесних ушкоджень, що
потягли короткочасний розлад його здоров'я та заволодінням майном
потерпілого на загальну суму 102 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - замаху на незаконне заволодіння
автомобілем "ЗАЗ-1102-Таврія" вартістю 10000 грн. із приміщення
гаражу потерпілого ОСОБА_15 в середині липня 2005 року, яке не
довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розбійного нападу на потерпілого
ОСОБА_16 22 липня 2005 року, поєднаного із заподіянням йому тяжких
тілесних ушкоджень та заволодінням майном потерпілого на загальну
суму 1620 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - крадіжки майна із гаражів потерпілих
ОСОБА_17 і ОСОБА_5 із гаражів гаражного кооперативу IНФОРМАЦIЯ_4
24 липня 2005 року на загальну суму відповідно 1212 грн. та 1115
грн., замаху на незаконне заволодіння автомобілем ЗАЗ-968М, що
належав ОСОБА_17, та незаконне заволодіння автомобілем ГАЗ-2401,
що належав ОСОБА_5, якого з метою приховування слідів злочину,
коли із-за технічної несправності автомобіль зупинився, вони
спалили, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 10000
грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - крадіжки майна потерпілого ОСОБА_18 25
липня 2005 року із його автомобіля "БМВ-528" на загальну суму 570
грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - незаконному заволодінні автомобілем
ВАЗ-2106 потерпілого ОСОБА_19 26 липня 2005року, якого з метою
приховування слідів злочину вони спалили, заподіявши потерпілому
матеріальну шкоду на суму 6500 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - незаконному заволодінні 26 липня
2005року автомобіля "Мазда-626", що належав потерпілому ОСОБА_20,
поєднаного із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та
знищенням його автомобіля шляхом підпалу, що завдало йому шкоду на
загальну суму 19000 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - крадіжки 28 липня 2005 року майна із
автомобіля потерпілого ОСОБА_21 на загальну суму 575 грн., із
автомобіля ОСОБА_22 майна на загальну суму 800 грн., а з
автомобіля ОСОБА_23 грошей у сумі 15 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розбійному нападі на потерпілого
ОСОБА_24 30 липня 2005 року, поєднаного із заподіянням йому
середньої тяжкості тілесних ушкоджень та заволодіння майном
потерпілого на загальну суму 595 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - незаконному заволодінні автомобілем
ВАЗ-2121 вартістю 15000 грн. 31 липня 2005 року, що належав
потерпілому ОСОБА_7, грошима у сумі 1300 грн. та автомагнітолою
потерпілого вартістю 120 грн. На цьому автомобілі вони приїхали в
м. Новомосковськ, де продали його ОСОБА_25;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розбійному нападі на потерпілого
ОСОБА_26 1 серпня 2005 року, поєднаного із його умисним вбивством
та заволодінням майном на загальну суму 857 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - незаконному заволодінні автомобілем
"ВАЗ-2105" 2 серпня 2005 року, що належав потерпілому ОСОБА_27,
його майном на загальну суму 400 грн., поєднаного із умисним
вбивством потерпілого та знищенням його автомобіля вартістю 10000
грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - пограбуванні 3 серпня 2005 року
потерпілого ОСОБА_28 із застосуванням насильства, яке не є
небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, під час якого
заволоділи майном потерпілого на загальну суму 205 грн.;
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розбійному нападі на потерпілого
ОСОБА_29 5 серпня 2005 року, поєднаного із його умисним вбивством,
незаконним заволодінням його автомобілем ВАЗ-2106 вартістю 15000
грн. та майном на загальну суму 1049 грн. Коли автомобіль з
технічних причин зупинився, вони з метою приховування слідів
злочину шляхом підпалу знищили його.
У касаційному поданні прокурора не оспорюється правильність
встановлених судом фактичних обставин справи, кваліфікація дій та
строк покарання, призначений засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Разом
із тим ставиться питання про скасування вироку і направлення
справи на новий судовий розгляд з посиланням на те, що по окремих
епізодах злочинної діяльності засуджених суд у мотивувальній
частині вироку не виклав усіх обставин об"єктивної сторони
злочинів та не зазначив усі кваліфікуючі ознаки їх вчинення.
У додаткових доводах до цього подання прокурор вважає також
неправильною кваліфікацію дій засуджених щодо знищення автомобілів
потерпілих за ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на те,
що знищення автомобілів охоплюється диспозицією частин 2 та 3 ст.
289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, якими передбачено відповідальність за
реальне заподіяння шкоди.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, посилаючись на
те, що він не мав змоги брати участь у допиті потерпілих ОСОБА_9,
ОСОБА_10 та інших, свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31 та інших, вважає, що
його дії 1, 2 та 5 серпня 2005 року щодо позбавлення життя
потерпілих є ексцесом виконавця. Засуджений також вказує на
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і його
особі та вказує на те, що при постановленні вироку судом було
порушено таємницю нарадчої кімнати.
У додаткових доводах до своєї касаційної скарги та інших
скаргах на адресу Верховного Суду України ОСОБА_2 просить
притягнути до дисциплінарної відповідальності захисника ОСОБА_32,
посилаючись на те, що той неналежно здійснював його захист у
судовому засіданні. Він також не заперечує проти задоволення
касаційного подання прокурора, але вказує, що у ньому не зазначені
інші порушення, допущені судом при розгляді справи, які на його
думку, є істотними;
- засуджений ОСОБА_3, за змістом його скарги, просить вирок
щодо умисних вбивств потерпілих за участю ОСОБА_2 скасувати,
посилаючись на те, що у них не було умислу та змови на їх умисне
вбивство. Крім того засуджений посилається на те, що потерпілий
ОСОБА_26 помер у лікарні, що на його думку, спростовує висновок
суду про його умисне вбивство.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання щодо неправильної кваліфікації дій засуджених за
ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у зв"язку із чим просив про
часткове задоволення і касаційних скарг засуджених, пояснення
засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали свої касаційні
скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
касаційне подання та касаційні скарги підлягають частковому
задоволенню.
Перевіркою матеріалів справи, доводів касаційних скарг
засуджених та касаційного подання прокурора колегією суддів
встановлено, що у касаційному поданні не оспорюється правильність
встановлених у справі фактичних обставин та юридична кваліфікація
вчинених засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів, а у касаційних
скаргах засуджених - правильність встановлених у справі фактичних
обставин та юридична кваліфікація їхніх дій, за виключенням
злочинів, поєднаних із умисним вбивством потерпілих ОСОБА_26,
ОСОБА_27 і ОСОБА_29.
Як видно із матеріалів справи, висновки суду про винність
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку,
обгрунтовані у вироку показаннями потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_8 та інших, свідків ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 та інших,
даними протоколів огляду місця події, висновками судово-медичних
та інших експертиз, речовими та іншими доказами, наведеними по
кожному епізоду злочинної діяльності засуджених, а також їх
показаннями по кожному із інкримінованих злочинів, де вони під час
досудового слідства та у судовому засіданні визнавали свою вину у
вчиненні інкримінованих злочинів та давали детальні пояснення про
обставини їх вчинення і виконаних кожним із них злочинних дій.
Оскільки показання засуджених по кожному із зазначених у
вироку злочинів об'єктивно підтверджуються показаннями потерпілих,
свідків та іншими доказами, колегія суддів вважає, що суд
правильно встановив фактичні обставини усіх вчинених ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 злочинів і правильно виклав обставини їх вчинення у
вироку.
Висновки суду про умисне вбивство потерпілих ОСОБА_26,
ОСОБА_27 і ОСОБА_29 також фактично не оспорюються засудженими, але
як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 вважали, що останній не може нести
відповідальність за умисне вбивство зазначених потерпілих,
посилаючись на ексцес виконавця, тобто те, що ці злочини було
вчинено ОСОБА_3 без попередньої змови із ОСОБА_2.
Проте з такими доводами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обгрунтовано не
погодився суд першої інстанції, оскільки спільну злочинну
діяльність вони почали ще з липня 2004 року, при вчиненні кожного
конкретного злочину вони діяли не тільки узгоджено, а за
попередньою змовою між собою, розподіливши між собою ролі та у
кожному конкретному випадку чітко виконували їх. При цьому ОСОБА_2
знав про наявність у ОСОБА_3 молотка або ножа і фактично ініціював
можливість їх застосування останнім при вчиненні конкретних
злочинів, у тому числі умисних вбивств потерпілих, а ОСОБА_3
розраховував на боксерські здібності ОСОБА_2 при вчиненні як
розбійних нападів, так і умисних вбивств усіх трьох потерпілих.
Зазначені висновки суду першої інстанції не викликають сумнівів
щодо їх правильності і у колегії суддів.
Тому з урахуванням наведених доказів та їх об"єктивної оцінки
судом у вироку, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обгрунтовано визнані винними в
умисному вбивстві потерпілих ОСОБА_26, ОСОБА_27 і ОСОБА_29 з
корисливих мотивів та попередньою змовою між собою.
Доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що смерть потерпілого
ОСОБА_26 настала в лікарні, спростовуються даними протоколу огляду
місця події та трупу потерпілого від 1 серпня 2005 року (т.1, а.с.
2-10).
За таких обставин кваліфікація дій обох засуджених стосовно
вчинених ними умисних вбивств потерпілих ОСОБА_26, ОСОБА_27 та
ОСОБА_29 за п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
правильною.
Правильно судом кваліфіковані злочинні дії засуджених і
за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч.
4 ст. 187, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Разом з тим, кваліфікація дій засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за
ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є зайвою, оскільки диспозицією
частин 2 і 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачено заподіяння
потерпілим реальних збитків, які дійсно наступили внаслідок
незаконного заволодіння автомобілями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_19,
ОСОБА_20, ОСОБА_27 та ОСОБА_29 та використання цих автомобілів на
власний розсуд засуджених. Тому знищення автомобілів потерпілих не
може тягнути додаткової відповідальності засуджених за їх умисне
знищення.
Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що
заволодіння засудженими грошима потерпілого ОСОБА_14 за його
банківською карткою "Промінвестбанку" є наслідком пограбування
потерпілого, а тому як правильно визнав суд першої інстанції,
вказані дії засуджених не потребують додаткової кваліфікації як
крадіжки.
Викрадення грошей із автомобіля ОСОБА_23 також не впливає на
кваліфікацію дій засуджених, оскільки це викрадення є продовженням
двох перших крадіжок із автомобілів потерпілих ОСОБА_21 та
ОСОБА_22, вчинених засудженими 28 липня 2005 року послідовно одна
за другою.
Що ж стосується доводів касаційного подання прокурора про те,
що у мотивувальній частині вироку не зазначено усіх фактичних
обставин та кваліфікуючих ознак вчинених ОСОБА_2 і ОСОБА_3
злочинів, то вони є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам
справи та вироку суду, із якого вбачається, що у його
мотивувальній частині судом правильно викладені встановлені у
справі фактичні обставини кожного конкретного злочину та зазначені
кваліфікуючі ознаки їх вчинення. Оскільки мотивувальна частина
вироку викладена судом відповідно до вимог ст. 334 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, підстав для задоволення касаційного подання прокурора
немає.
Безпідставними є і доводи касаційної скарги засудженого
ОСОБА_2 про істотне порушення судом вимог
кримінально-процесуального закону щодо того, що він не зміг взяти
участь у допиті окремих потерпілих та свідків у судовому
засіданні, бо судом дотримані вимоги ст. 306 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, а показання потерпілих та свідків, які не з'явилися у
судове засідання з поважних причин, були оголошені судом,
перевірені у судовому засіданні та отримали оцінку у вироку в
сукупності з іншими дослідженими доказами.
Голослівними є доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2
про порушення його права на захист. Як видно із матеріалів справи,
ОСОБА_2 під час досудового слідства та у судовому засіданні було
забезпечено захисником і він жодного разу не заявив про його
некомпетентність чи порушення ним його права на захист під час
досудового слідства та судового розгляду справи. Iз матеріалів
справи також видно, що під час розгляду справи захисник виходив із
позиції ОСОБА_2, який визнавав свою вину у вчиненні інкримінованих
злочинів фактично в повному обсязі. Крім того, відповідно до
протоколу судового засідання, позиція захисника у судових дебатах
співпадала із позицією ОСОБА_2 щодо його винності у вчиненні
умисних вбивств та правильності кваліфікації його дій органами
досудового слідства в цій частині.
Також голослівним є й посилання ОСОБА_2 на порушення судом
таємниці нарадчої кімнати, оскільки є безпідставним і нічим не
обгрунтованим домислом засудженого, яке не грунтуються на
матеріалах справи.
Покарання засудженим Залевському та ОСОБА_3 судом призначено
відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням
ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та даних про їх особи.
Призначаючи Залевському покарання у виді довічного
позбавлення волі суд обгрунтовано виходив із надзвичайно високого
ступеню суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, їх
кількості та стійких установок на ведення злочинного способу
життя, припинення їх тільки за допомогою затримання працівниками
міліції та того, що у вчинення злочинів він втягнув
неповнолітнього ОСОБА_3. Тому враховуючи виключну небезпеку
ОСОБА_2 для суспільства, суд обгрунтовано призначив йому покарання
за вчинення умисних вбивств трьох потерпілих та сукупністю
злочинів покарання у виді довічного позбавлення волі незважаючи на
його молодий вік. З урахуванням викладеного, підстав для
пом'якшення остаточно визначеного Залевському покарання колегія
суддів не знаходить. Немає таких підстав і для пом'якшення
призначеного покарання засудженому ОСОБА_3.
Оскільки органами досудового слідства та судом не допущено
істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б
тягнули безумовне скасування вироку щодо засуджених ОСОБА_2 і
ОСОБА_3, то колегія суддів не вбачає й законних підстав для
скасування вироку за доводами касаційного подання прокурора та
касаційних скарг засуджених, за виключенням внесення до цього
вироку змін, обгрунтованих колегією суддів вище.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених ОСОБА_2
і ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19
червня 2006 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити, виключити із
нього кваліфікацію дій обох засуджених за епізодами знищення ними
автомобілів потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_27 та
ОСОБА_29 за ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як зайву.
Вважати засудженими:
- ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст.
185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч.
1 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 та п.п. 6, 12,
13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на підставі ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до довічного позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є його особистою власністю;
- ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, передбачених за ч. 2
ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст.
187, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 та
п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на підставі
ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років позбавлення волі.
В решті цей вирок щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити
без зміни.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Стрекалов Є.Ф.