У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Кармазіна Ю.М., Стрекалова Є.Ф.
та прокурора
Глибченко Т.Г.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Феодосійського
міського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2005
року.
Цим вироком
ОСОБА_1,громадянина України, раніше неодноразово
судимого,
засуджено: - за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 4 років
позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування
заподіяної шкоди 1620 грн.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 21 лютого
1997 року, приблизно о 10-й год. 40 хв., за попередньою змовою із
невстановленою слідством особою, зламавши вхідні двері, вони
проникли в квартиру АДРЕСА_1, звідки викрали майно ОСОБА_3 на
загальну суму 1160 грн. Намагаючись залишити місце злочину,
ОСОБА_1 та невстановлена особа були помічені господарем цієї
квартири ОСОБА_3, який намагався їх зупинити, однак їм вдалося
втекти та розпорядитися викраденим майном на свій розсуд.
15 березня 1997 року, приблизно о 18-й год., ОСОБА_1 повторно
через вікно проник у будинок АДРЕСА_2, звідки викрав гроші та
майно ОСОБА_2 на загальну суму 1620 грн.
У касаційному поданні заступника прокурора Автономної
Республіки Крим порушено питання про скасування вироку щодо
засудженого ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд
у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При
цьому прокурор посилається на те, що при призначенні ОСОБА_1
остаточного покарання суд порушив вимоги ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а також необгрунтовано визнав обставинами, що
обтяжують покарання, кваліфікуючі ознаки злочину, за якими його
визнано винним.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, але просив вирок змінити, призначене за ст. 185
ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання пом"якшити та виключити з
вироку обставини, визнані судом такими, що обтяжують покарання,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора
підлягає задоволенню з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи та судових рішень, постановлених
щодо ОСОБА_1 в період з 25 жовтня 1999 року по 21 лютого 2006
року, витребуваних касаційним судом, встановлено, що в цей період
його було засуджено за 6-ма вироками.
При цьому вироком від 25 жовтня 1999 року ОСОБА_1 було
засуджено за злочин, передбачений ст. 229-6 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, вчинений у травні 1999 року, на 3 роки позбавлення
волі, а із скороченням покарання наполовину на підставі ст. 9
Закону України "Про амністію" ( 1713-14 ) (1713-14)
, йому визначено до
відбуття 1 рік 5 місяці 19 днів позбавлення волі. 11 травня 2000
року ОСОБА_1 було умовно достроково звільнено від покарання на 8
місяців 21 день. Таким чином, за цим вироком він відбув покарання
у виді 8 місяці 28 днів позбавлення волі.
Вироком від 25 квітня 2001 року його було засуджено за ст.
229-1 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі.
Призначене покарання ОСОБА_1 повністю відбув і 10 лютого 2004 року
його звільнено з місць позбавлення волі за відбуттям строку
покарання.
Вироком від 7 листопада 2005 року ОСОБА_1 засуджено за ст.
307 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі за
злочини, вчинені ним в червні-серпні 2005 року. Початок строку
відбування покарання за цим вироком йому встановлено судом з 12
серпня 2005 року.
Вироком від 16 листопада 2005 року, який переглядається за
касаційним поданням прокурора, ОСОБА_1 засуджено за сукупністю
злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3 та 186 ч. 3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, на 4 роки позбавлення волі за злочини, вчинені ним 21
лютого 1997 року та 15 березня 1997 року. Початок строку
відбування покарання за цим вироком йому встановлено судом з 22
вересня 2005 року.
Разом із тим, покарання за сукупністю злочинів та остаточне
покарання ОСОБА_1 вироком від 16 листопада 2005 року призначено
всупереч вимогам ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та без
урахування покарання, призначеного йому вироком від 7 листопада
2005 року, тобто, всупереч ч. 4 цього закону, а крім того, без
зарахування покарання, повністю відбутого ним за першими двома
вироками та зазначеним вироком, а саме - 8 місяців 28 днів, 3 роки
та часу перебування його під вартою за оскаржуваним вироком з 12
серпня 2005 року по 22 вересня 2005 року у виді 1 місяця 10 днів.
Таким чином, судом за цим вироком ОСОБА_1 не визначено
остаточне покарання, яке він має відбувати з урахуванням
сукупності вчинених ним злочинів на підставі ч.ч. 1 і 4 ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Оскільки колегія суддів не вправі погіршити становище
засудженого, виходячи із покарання, призначеного йому вироком від
7 листопада 2005 року, то вирок від 16 листопада 2005 року
підлягає скасуванню. Крім того, цей вирок підлягає скасуванню
також у зв"язку з порушенням судом вимог ч. 1 ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а також незаконним визнанням обставин, що обтяжують
покарання, кваліфікуючих ознак злочину, на що обгрунтовано
послався у своєму касаційному поданні прокурор.
Тому при новому розгляді справи та призначенні покарання суду
слід врахувати вимоги ч.ч. 1 і 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
визначити ОСОБА_1 остаточне покарання відповідно до вимог
зазначеного закону.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки
Крим задовольнити.
Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим
від 16 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Стрекалов Є.Ф.