У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого
Шелеста М.А.
суддів
Заголдного В.В., Селівона О.Ф.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Кобеляцького районного суду
Полтавської області від 24 жовтня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, раніше
не судимий в силу ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
засуджений за ст.345 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнений від
відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зобовcязаний
повідомляти орган з виконання покарань про зміну місця проживання.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування
моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06 січня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінений, збільшено до стягнення на
користь потерпілої ОСОБА_2 кошти на відшкодування моральної
шкоди - 3000 грн., а також стягнуто на користь потерпілої 1500
грн. за послуги адвоката. В іншій частині вирок залишений без
зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 27 червня
2004 року, близько 01 години, в стані алкогольного спcяніння, на
дискотеці, на танцювальному майданчику в парку IНФОРМАЦIЯ_2, під
час рейду працівників міліції та членів координаційної ради
Кобеляцької райдержадміністрації по відпрацюванню розважальних
закладів та місць відпочинку молоді, виявив злісну непокору
старшому оперативно-уповноваженому кримінальної міліції в справах
неповнолітніх Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області
майору міліції ОСОБА_2, схопив її за плечі, а потім ударив ногою
по руці, зачепивши ногу, заподіявши їй легке тілесне ушкодження,
що спричинило короткочасний розлад здоровcя.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що злочину,
за який його засуджено, не вчиняв. Потерпіла ОСОБА_2 та її
громадський помічник заподіяли йому тілесні ушкодження, але
довести цього він не зміг, оскільки знаходився під
адміністративним арештом і його позбавляли можливості провести
експертизу та звернутися за захистом своїх прав та оскаржити їх
дії. Також вважає, що апеляційна інстанція безпідставно збільшила
суму стягнення відшкодування на користь потерпілої. Просить
частково скасувати ухвалу апеляційної інстанції в частині
збільшення стягнення на відшкодування заподіяної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає, що по справі
не притягли до відповідальності всіх винних осіб. Крім того, при
проведенні попереднього розслідування порушили її права
потерпілої - не повідомили вчасно про результати розслідування та
інші дії. Зазначає, що суд не врахував як обтяжуючу покарання
обставину вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного спcяніння
і призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним
злочину. Вважає, що позов в частині стягнення на відшкодування
моральної шкоди має бути збільшений. З цих підстав просить судові
рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове
розслідування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної
справи та обговоривши доводи касаційних скарг засудженого та
потерпілої, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення
скарг немає.
Як видно із матеріалів кримінальної справи, висновки про
доведеність винності ОСОБА_1 в умисному заподіянні працівникові
правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у звcязку з
виконанням цим працівником службових обовcязків і кваліфікацію
його дій за ст.345 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд зробив на
підставі досліджених в судовому засіданні й детально наведених у
вироку доказів, а саме - показаннях потерпілої ОСОБА_2, свідків
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даних висновку
судово-медичної експертизи про характер та локалізацію заподіяних
тілесних ушкоджень ОСОБА_2, даних протоколу відтворення обстановки
та обставин події, інших доказах.
Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про
правильність висновків суду та повну доведеність винності ОСОБА_1
у вчиненому злочині.
Доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що злочину він не
вчиняв, перевірялися та свого підтвердження не знайшли, оскільки
як потерпіла, так і свідки по справі підтвердили, що бачили як він
на дискотеці в стані алкогольного спcяніння наніс тілесні
ушкодження ОСОБА_2
Не заслуговують на увагу доводи скарги засудженого ОСОБА_1
про безпідставне збільшення розміру на відшкодування заподіяної
моральної шкоди та доводи скарги потерпілої ОСОБА_2 про
недостатній розмір стягнутої моральної шкоди, оскільки відповідно
до ст.373 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
апеляційний суд може зменшити
суми, які підлягають стягненню, або збільшити ці суми, якщо таке
збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію
злочину.
В ухвалі апеляційної інстанції наведені аргументи щодо
збільшення розміру стягнення моральної шкоди, які колегія суддів
вважає обгрунтованими.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й
оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків
суду щодо доведеності винності та кваліфікації його дій органами
досудового слідства та судом не допущено.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то при
вирішенні цього питання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, обставину,
що обтяжує покарання, дані про його особу, а також інші
обставини, які дали підстави для застосування ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Підстав для його пом'якшення не знайдено.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду,
відповідно до вимог ст.389 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити засудженому ОСОБА_1 та потерпілій ОСОБА_2 у
задоволенні касаційних скарг.
Судді :
Заголдний В.В. Шелест М.А. Селівон О.Ф.