Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого

Макаренка М.М.

суддів

Колесника М.А. і Дороніної В.П.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2005 року

ОСОБА_1, судимого: 05.08.2001 р. за ч.2 ст.81, ч.1 ст.89 і ст.208 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; 08.07.2002 р. за ч.1 ст.263 КК України (2341-14) - на 4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді - 4 років і 1 місяця позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період із 25.12 по 31.12.2004 р. у IНФОРМАЦIЯ_1 таємно, повторно, викрав майно ОСОБА_2 вартістю 400 грн.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження й на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обгрунтованими.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про безпідставність засудження, є необгрунтованими.

Як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1, як на досудовому слідстві так і в суді показав, що у кінці грудня 2004 р. він прийшов до будинку ОСОБА_2 для отримання від нього боргу. Переконавшись, що вдома нікого немає, він викрав камуфляжний костюм (бушлат і штани), який у подальшому продав своєму дядькові (а.с. 28, 32, 70).

Такі показання засудженого ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями: потерпілого ОСОБА_2, який показав, що у грудні 2004 р. у нього з будинку невідомі особи викрали камуфляжний костюм і чоботи вартістю 400 грн. У лютому 2005 р. він на вулиці побачив незнайомого чоловіка (ОСОБА_3) у бушлаті схожому на той, який у нього викрали. Як з'ясувалося пізніше, на цьому чоловікові був одягнений викрадений бушлат. На висловлену з його боку претензію чоловік добровільно віддав бушлат (а.с.8); свідка ОСОБА_3, який показав, що взимку 2005 р. він придбав у свого племінника - ОСОБА_1 камуфляжний костюм. Проходячи в ньому по вулиці, його зупинили невідомі (потерпілий і свідок ОСОБА_4) й після візуального огляду бушлата повідомили, що цей бушлат являється викраденим і він одразу зняв цей бушлат і передав його їм (а.с. 18 - 19).

Крім цих показань винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину також підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 й даними, що містяться в протоколах слідчих дій, яким суд дав належну оцінку.

За таких обставин суд законно й обгрунтовано засудив ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) .

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) .

Спростовано матеріалами кримінальної справи також і покликання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що йому не вручили копії обвинувального висновку (а.с. 67, 70)

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.