розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2004 року, залишений без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 2 червня 2005 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

громадянина України,

раніше тричі судимого, у тому числі 1 вересня 1997 року за ч. 2 ст. 141 КК України 1960 (2001-05) року із частковим приєднанням частини покарання, невідбутого за попереднім вироком, на 4 роки позбавлення волі, звільненого із місць позбавлення волі 20 грудня 1999 року у зв'язку із заміною невідбутого строку (1 рік 3 місяці 21 день) на виправні роботи, -

засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 185 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) призначено покарання у виді позбавлення волі на 9 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків 9 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна.

Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржені.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Вознесенського управління зрошувальних систем на відшкодування матеріальної шкоди 19 600 грн.

ОСОБА_1 засуджено за те, що в період з 27 червня до 2 серпня 2000 року в денний час він та ОСОБА_5, який засуджений іншим вироком, за попередньою змовою, проникли у приміщення складу № 65 цеху № 23 заводу "Океан", розташованого на площі Заводській, 1 у Корабельному районі м. Миколаєва, звідки таємно викрали металевий прут та шестигранник на загальну суму 5 354 грн. 05 коп.

У період з 23 по 28 серпня 2000 року у нічний час ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які засуджені іншим вироком, за попередньою змовою, проникли у приміщення того ж складу заводу "Океан", звідки таємно викрали труби та дріт на загальну суму 8 457 грн. 50 коп.

Крім того, у період з 10 вересня до 9 грудня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за попередньою змовою, з метою викрадення металевої труби зі зрошувальної системи, яка проходить за с. Малосербулівка Єланецького району Миколаївської області, відкопали траншею довжиною 70 м та, використовуючи газозварювальний апарат, порізали дану трубу на куски і здали заготівельникам металобрухту, спричинивши Вознесенському УЗС збитків на суму 20 300 грн.

У період з 10 грудня до 3 лютого 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за попередньою змовою, у тому ж місці у такий же спосіб викрали таку саму металеву трубу і здали заготівельникам металобрухту, спричинивши Вознесенському УЗС збитків на суму 2 900 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, посилається на неповноту, однобічність і необ'єктивність досудового і судового слідства, а також на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки він, за твердженням у касаційній скарзі, страждає психічним захворюванням, але захисника йому не було призначено. Зазначає, що судом не було враховано усіх пом'якшуючих покарання обставин, що призначене ОСОБА_1у судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину.

Як випливає зі змісту касаційної скарги, у ній порушується питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 з направленням справи на нове розслідування.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, судом у повному обсязі не було враховано усіх пом'якшуючих обставин, а також оспорює рішення суду щодо стягнення з нього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Вознесенського УЗС матеріальної шкоди, оскільки він під час судового слідства відшкодував частину коштів (3 500 грн.).

Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарг слід відмовити.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі й показаннями ОСОБА_1, який визнав вину і докладно розповів про обставини вчинення злочинів.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 під час досудового слідства неодноразово відмовлявся від участі захисника (а.с. 121, 146, 213, 267). У судовому засіданні він також відмовився від участі захисника, про що свідчить його заява (а.с. 313). У кінці судового слідства за клопотанням ОСОБА_1 для захисту його інтересів був допущений до участі у справі захисник ОСОБА_9, який і представляв надалі його інтереси.

Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що органами дізнання і судом було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки він страждає психічним захворюванням, є аналогічними за їх змістом твердженням захисника ОСОБА_9 у судовому засіданні, які ретельно перевірялися судом і були визнані безпідставними.

Такі ж доводи засудженого та його захисника у їх апеляціях перевірялися також і апеляційним судом і теж були визнані необгрунтованими.

Правильність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій сумнівів не викликають.

Iз матеріалів справи вбачається, що слідчими органами і судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Проявів упередженості щодо ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Тому доводи у скарзі захисника про однобічність, неповноту і необ'єктивність дослідження обставин справи необгрунтовані.

При призначенні ОСОБА_1у покарання суд, як видно із вироку, відповідно до ст. 65 КК України (2341-14) , врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначене засудженому судом покарання відповідає ступеню тяжкості ним скоєного і його особі та є необхідним для його виправлення.

Тому твердження у скаргах про те, що призначене ОСОБА_1у судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину, що судом не було враховано усіх пом'якшуючих обставин, є безпідставними.

Що ж стосується цивільного позову, то судом правильно вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди солідарно на користь Вознесенського УЗС, оскільки відповідно до ст. 1190 ЦК України (435-15) , особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Що ж стосується посилань у скарзі ОСОБА_1 щодо часткового відшкодування ним шкоди Вознесенському УЗС, то відповідно до ст. 1191 ЦК України (435-15) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Тому доводи у скарзі ОСОБА_1 про незаконність рішення суду у частині вирішення позову необгрунтовані.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.

Підстав, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) , для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб не вбачається.