У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Пивовара В.Ф., Самелюка П.О.
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 26 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Центрально-міського районного
суду м. Горлівки Донецької області від 30 грудня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
Зазначеним вироком засуджені:
ОСОБА_1, 1962 року народження, раніше судимий,
-за ст. 289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі з конфіскацією майна; -
-за ст. 185 ч.5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено йому до відбування 10 років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
ОСОБА_3, 1972 року народження, в силу 89 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не судимий,
-за ст. 289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі з конфіскацією майна; -
-за ст. 185 ч.5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна.
-за ст. 190 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено йому до відбування 10 років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
ОСОБА_2, 1962 року народження, в силу 89 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не судимий,
-за ст. 289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років
позбавлення волі з конфіскацією майна; -
-за ст. 185 ч.5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна.
-за ст. 190 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено йому до відбування 11 років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 визнані винними у вчинені злочинів
за наступних обставин.
ОСОБА_2, починаючи з липня 2002 року, втягнув у злочинну
діяльність ОСОБА_3 і ОСОБА_1, створив і взяв на себе керівництво
організованим угрупованням, діяльність якого була спрямована на
незаконне заволодіння автотранспортними засобами.
Всі учасники злочинного угрупування, підпорядковуючись
суворій дисципліні, встановленій організатором злочинного
угруповання, діяли згідно розподілених ролей на підставі
розробленого плану, згідно з яким ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3,
рухаючись по території Донецької області на автомобілі марки
"ЗАЗ", підшукували автотранспортні засоби, переважно марок "ВАЗ" і
"ЗАЗ", припарковані на шляхах та автостоянках, після чого
ОСОБА_3, з метою уникнення викриття, йшов за особами, що залишали
автомобіль, та, використовуючи портативний телефон, інформував
ОСОБА_2 про місце знаходження цих осіб, в той час, як останній
заволодівав транспортним засобом. Після цього викрадений
автомобіль доставлявся ОСОБА_1 в с. IНФОРМАЦIЯ_1 Донецької
області, для подальшої розборки і реалізації на автомобільному
ринку за окремими вузлами та агрегатами. Доставляючи ОСОБА_1
викрадений автомобіль, ОСОБА_3 на своєму автомобілі слідував
попереду викраденого автомобіля під керуванням ОСОБА_2, та
інформував останнього про наявність міліцейських постів по ходу
руху. Таким чином засуджені заволоділи 10 автомобілями.
Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попереднім зговором між
собою, достовірно знаючи, що вони незаконно заволоділи автомобілем
ОСОБА_4, використовуючи довіру останнього до ОСОБА_3, а також
помилкове уявлення про те, що ОСОБА_3 є працівником міліції,
пообіцяли потерпілому допомогу в повернені автомобіля. Після чого
1 листопада 2002 року ОСОБА_4 на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 передав
ОСОБА_3 300 доларів США, а останні того ж дня повернули йому
викрадений автомобіль.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 травня
2005 року вирок змінений: виключено з вироку вказівку про
призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткового покарання за ст. 190 ч.
2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у вигляді конфіскації майна,; про
засудження ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ст. 185 ч.5 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, як зайво наведену. Постановлено вважати: ОСОБА_2 за
ст. 289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років позбавлення волі з
конфіскацією майна, за ст. 190 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено до відбування 11 років позбавлення волі з
конфіскацією майна; ОСОБА_3 за ст. 289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 190 ч.2
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.
70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено до відбування 8
років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_1 - за ст. 289
ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
У касаційних скаргах засуджені:
ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього змінити,
посилаючись на те, що автомобілі уганяв сам, ніякого
організованого угрупування не створював і не керував ним. Оспорює
також вчинення ним угонів за 2 епізодами. Вважає, що у справі
допущені порушення кримінально-процесуального закону.
ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити,
оскільки інкримінованих йому злочинів не вчиняв. Вважає, що у
справі допущені порушення кримінально-процесуального закону.
ОСОБА_3 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу
закрити за відсутністю у його діях складу злочину. Посилається на
те, що під час досудового слідства до нього застосовувались
недозволені методи ведення слідства.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної
справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони
задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_2 грунтується на зібраних і перевірених судом
доказах, яким суд дав належну оцінку.
Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 вину
свою визнали повністю та дали детальні покази про обставини
вчинення ними угонів автомобілів.
Суд обгрунтовано визнав ці показання достовірними і поклав їх
в основу вироку, оскільки вони узгоджуються як між собою, так і з
іншими зібраними доказами.
З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3
переховували у його гаражі автомобілі ВАЗ 2101 та ВАЗ 2106, які
виявились викраденими. При цьому з останнього засуджені зняли
заднє сидіння, яке передали свідку.
Свідок ОСОБА_6 показав, що, працюючи на авторинку тричі
купував у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 автомобілі ВАЗ, які
розукомплектовував і продавав по запчастинах.
З показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що після того, як
украли його автомобіль, він звернувся до ОСОБА_3 за допомогою,
оскільки вважав, що останній є працівником міліції і може
допомогти у зборі інформації про викрадення. ОСОБА_3 запропонував
йому заплатити 300 доларів за повернення автомобіля, що він і
зробив.
За даними протоколів обшуку у гаражах ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були
виявлені запасні частини з викрадених автомобілів.
Доводи засуджених про те, що до них застосовувались
недозволені методи ведення слідства перевірялись як судом першої,
так і апеляційної інстанції. У зв'язку з чим прокурором двічі
виносились постанови про відмову у порушені кримінальної справи за
скаргами засуджених, які останніми не оспорювались.
За таких обставин дії засуджених кваліфіковані правильно.
Міра покарання призначена їм з урахування вимог ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів.
У Х В А Л И Л А :
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
залишити без задоволення.
С У Д Д I :
Верещак В.М. Пивовар В.Ф. Самелюк П.О.