У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Цитовича М.М.
суддів
Пивовара В.Ф., Самелюка П.О.
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I.
та захисника
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 26 жовтня 2006 року у м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2
на вирок колегії судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Житомирської області від 1 серпня 2006 року.
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 26 квітня
2006 року -
ОСОБА_2, несудимого, який
не працював, -
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі; за сукупністю злочинів на
підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання
ОСОБА_2 визначене у виді 4-х років позбавлення волі.
Застосовано ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і його звільнено
від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3
роки та з покладенням передбачених ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обов'язків.
ОСОБА_2 засуджено за вчинення таких злочинів.
23 жовтня 2005 року, о 20-ій годині, ОСОБА_2 у стані
алкогольного сп'яніння вчинив крадіжку належного ОСОБА_3 майна на
загальну суму 970 грн., поєднану з проникненням у житло
потерпілої - у будинок АДРЕСА_1.
З метою приховати сліди злочину та умисно знищити майно
ОСОБА_3 ОСОБА_2 підпалив ганчір'я у кімнаті будинку, а потім на
кухні увімкнув конфорки на газовій плиті, не запалюючи у них газу.
Після цього він із місця злочину зник. Зазначений злочин не було
закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_2, оскільки син
потерпілої, повернувшись приблизно о 20 годині 50 хв. додому,
загасив пожежу та вимкнув конфорки газової плити.
Зазначений вирок у частині призначення ОСОБА_2 покарання
апеляційний суд Житомирської області за апеляцією прокурора
скасував і постановив свій вирок від 1 серпня 2005 року, яким
призначив засудженому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
- 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.
194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- 3 роки 6 місяців позбавлення волі; на
підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання
ОСОБА_2 визначене у виді 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі.
У поданій на вирок апеляційного суду касаційної скарзі
засуджений ОСОБА_2 вказує на необгрунтованість його засудження за
ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК, оскільки він не мав наміру знищувати
майно ОСОБА_3. Зазначає також, що апеляційний суд не навів у
вироку жодних мотивів на обгрунтування висновку про неможливість
його виправлення без відбування покарання.
Просить про скасування вироку у частині засудження його за ч.
2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та пом'якшення
покарання із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за ч. 3
ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_4, який
підтримав касаційну скаргу засудженого, думку прокурора про
необгрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для
скасування чи зміни зазначеного вироку, перевіривши матеріали
справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності
ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинів, з якими погодився
апеляційний суд, підтверджуються дослідженими судом першої
інстанції доказами, у тому числі і визнанням ним своєї вини.
Доводи у касаційній скарзі ОСОБА_2 про необгрунтованість його
засудження за замах на знищення майна ОСОБА_3 безпідставні.
Як установлено у справі, і це визнавав ОСОБА_2, він після
вчинення крадіжки, виходячи з будинку, підпалив ганчір'я в одній
із кімнат, а потім на кухні відкривав газ у конфорках газової
плити, не підпалюючи його, і пішов звідти.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано визнав,
що ОСОБА_2 вчинив закінчений замах на знищення чужого майна шляхом
підпалу.
Крім того, слід зазначити, що, як видно із протоколу судового
засідання суду першої інстанції, у зв'язку із визнанням ОСОБА_2
своєї вини у вчиненні зазначених злочинів судом відповідно до
положень ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
було вирішено
досліджувати не всі докази, а обмежитись допитом підсудного і
потерпілої. При цьому ОСОБА_2 було роз'яснено зміст зазначеної
норми закону, й зокрема те, що у такому випадку він буде
позбавлений права оспорювати ті фактичні обставини справи,
стосовно яких докази судом не досліджувалися (а.с. 145 зв.).
Злочинні дії ОСОБА_2 у цій частині за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.
194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано вірно.
Доведеність винності засудженого у вчиненні крадіжки чужого
майна, поєднаної з проникненням у житло, та правильність
кваліфікації цих дій за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у
касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується призначеного ОСОБА_2 апеляційним судом
покарання, то воно відповідає ступеню тяжкості вчинених ним
злочинів (один із них законом віднесено до особливо тяжких, а
інший - до тяжких), даних про його особу і тієї обставини, що
злочини ним учинено у стані сп'яніння.
Колегія суддів вважає, що це покарання відповідає положенням
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і є необхідним для виправлення
засудженого та попередження нових злочинів.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть
скасування чи зміну зазначеного вироку, вивченням матеріалів
справи не виявлено.
Отже, підстави для скасування чи зміни вироку апеляційного
суду щодо ОСОБА_2 відсутні.
Керуючись ст. ст. 395-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Житомирської області від 1 серпня 2006 року
стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу
засудженого - без задоволення.
судді:
Цитович М.М. Пивовар В.Ф. Самелюк П.О.
З оригіналом згідно:
суддя Верховного Суду України Цитович М.М.