розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2006 року.

Цим вироком

уродженця та мешканця м. Донецьк,

раніше судимого 26 травня 1995 року за ст. 94 КК України (2341-14) на дев'ять років позбавлення волі;

21 квітня 2004 року за ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) на один

рік обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14)

звільненого від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком тривалістю два роки,

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на п'ятнадцять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) , за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 21 квітня 2004 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання - п'ятнадцять років три місяці позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

9 березня 2006 року вдень ОСОБА_1, його співмешканка ОСОБА_2 та мати колишньої дружини засудженого - ОСОБА_3 вживали спиртні напої у будинку АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_3.

Невдовзі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перебували у неприязних стосунках у зв'язку з небажанням засудженого залишити свою частину квартири колишній дружині - ОСОБА_4, виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 вирішив позбавити ОСОБА_3 життя.

З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 взяв з підлоги провід, обмотав його навколо шиї потерпілої та почав сильно здавлювати, проте не довів злочин до кінця у зв'язку з втручанням у конфлікт ОСОБА_2

Повторна спроба позбавити життя ОСОБА_3 також була припинена втручанням ОСОБА_2.

ОСОБА_1, розуміючи, що в присутності ОСОБА_2 не зможе довести свій умисел до кінця, відправив її додому, а сам залишився у будинку потерпілої.

Після цього ОСОБА_1 з метою позбавлення ОСОБА_3 життя почав здавлювати її шию двома руками із значною силою протягом тривалого часу, заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці, а саме: переломи під'язикової кістки і щитовидного хряща, крововиливи у слизисту гортані та м'які тканини шиї.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства та надмірну суворість призначеного йому покарання. Просить вирок щодо нього змінити та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а вироку щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, детально розповівши про обставини вбивства ним ОСОБА_3.

Ці показання узгоджуються з даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеного з метою перевірки і уточнення результатів допитів засудженого ( т 1 а.с. 66-69).

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що між ОСОБА_1 та її матір'ю ОСОБА_3 із-за квартирного питання склалися неприязні стосунки, які продовжувалися тривалий час.

Свідок ОСОБА_5 зазначала, що 9 березня 2006 року вона та ОСОБА_1 перебували у будинку ОСОБА_3, де вживали спиртні напої, при цьому ОСОБА_1 з ОСОБА_3 постійно сварилися із - за квартири. ОСОБА_1 намагався двічі задушити ОСОБА_3 проводом, проте вона (ОСОБА_5) припиняла ці спроби, а потім, на вимогу засудженого, пішла додому. Коли додому повернувся ОСОБА_1, він їй повідомив, що вбив ОСОБА_3.

Як видно з висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_3 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлювання органів шиї руками, що підтверджується виявленням при дослідженні трупа синців і саден на шиї, переломів під'язикової кістки і щитовидного хряща, крововиливів у слизисту гортані та м'які тканини шиї (т.1 а.с. 107-108).

Дії винного правильно кваліфіковані за п. 13 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) , оскільки ОСОБА_1 раніше був засуджений за ст. 94 КК Ураїни 1960 року і судимість за цей злочин не знята і не погашена.

Апеляційний суд належно обгрунтував у вироку свої висновки відповідно до вимог ст.ст. 323, 324 і 334 КПК України (1001-05) .

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, проведені необхідні експертизи, а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи скарги засудженого про однобічність та неповноту досудового і судового слідства.

Покарання, яке призначено ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Вирок щодо ОСОБА_1 є законним і обгрунтованим, будь-яких передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для його скасування чи зміни при перевірці справи у касаційному порядку не виявлено, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2006 року щодо нього - без зміни.