У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Макаренка М.М.
суддів
Колесника М.А. і Дороніної В.П.
прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 квітня
2005 року
ОСОБА_1,
1949 року народження, судимості не має,
засуджено за ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими функціями в органах охорони здоров'я на
3 роки.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування основного покарання, а відповідно до п. "г" ст.1 і
ст.15 Закону України"Про амністію" ( 1131-15 ) (1131-15)
від 11.07.2003
р. - від основного й додаткового покарання.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня
2005 р. апеляції засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2
задоволено й обвинувальний вирок скасовано, а справу закрито за
відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу злочину.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винною у тому, що вона у
період із 27.02. по 05.06.2002 р. у м. Запоріжжі, працюючи
IНФОРМАЦIЯ_1 медико-соціальної експертизи Запорізького обласного
центру медико-соціальної експертизи, являючись службовою особою,
під час проходження ОСОБА_3 і ОСОБА_4, кардіологічної
медико-соціальної експертизи вчинила службове підроблення
документів. За епізодами учинення службового підроблення
документів під час проходження ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8
кардіологічної медико-соціальної експертизи її виправдано.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне
застосування кримінального закону, просить судові рішення
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав
касаційне подання й просив скасувати судові рішення, а справу
направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи,
доводи касаційного подання й заперечення на нього виправданої
ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, свої висновки щодо винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні службового підроблення документів під час
проходження ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 кардіологічної
медико-соціальної експертизи органи досудового слідства
обгрунтували: показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8 і
ОСОБА_17 і висновками Українського державного науково - дослідного
інституту медико-соціальних проблем інвалідності та експертними
оцінками медичних справ.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за цими обвинуваченнями, суд першої
інстанції послався на недоведеність її участі у вчиненні цих
злочинів. Ці висновки він обгрунтовував показаннями ОСОБА_1 й
показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17,
ОСОБА_16, ОСОБА_8 й ОСОБА_9.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду,
оскільки вони зроблені передчасно й на не повно досліджених
доказах.
Так, суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги показання
свідків ОСОБА_9 (по епізодах видачі довідок ОСОБА_5, ОСОБА_6 і
ОСОБА_7), ОСОБА_10, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, висновки Українського
державного науково дослідного інституту медико-соціальних проблем
інвалідності по ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а також експертні оцінки
медичних справ ОСОБА_6 і ОСОБА_5.
Як видно зі справи, на досудовому слідстві та в суді свідки
ОСОБА_9 і ОСОБА_10 показали, що вони працюють в ОЦМСЕК: перша -
головним лікарем; другий - заступником головного лікаря. У період
із 21 по 25 жовтня 2002 р. було проведено інвентаризацію архіву
кардіологічного МСЕКУ, головою якого була ОСОБА_1. Було виявлено
відсутність за 2002 р. деяких медичних справ і актів освідування
хворих. Зазначені порушення стали підставою для дострокового
освідування хворих. Серед них були ОСОБА_6 і ОСОБА_5, яким
комісією на чолі з ОСОБА_1 було встановлено відповідно 2 групу
безстроково й 3 групу інвалідності. При контрольному
переосвідуванні ОСОБА_6 було встановлено замість 2 групи
безстроково 3 групу інвалідності на 1 рік, а ОСОБА_5 взагалі було
позбавлено групи інвалідності. Крім цього, ОСОБА_9 також
показала, що при перевірці діяльності кардіологічної МСЕК було
виявлено порушення при встановленні групи інвалідності ОСОБА_7.
Відповідно до акту освідування НОМЕР_3, який підписали всі члени
комісії, в тому числі й ОСОБА_1, йому було встановлено 3 групу
інвалідності на строк до 01.08.2003 р. Однак у довідці, яку видала
ОСОБА_1, зазначено про встановлення цьому хворому 2 групи
інвалідності на строк до 01.09.2003 р. (т.1 а.с.126-128, 100-102,
117-119, 261- 271, 271-279, т.2 а.с. 91-93, т.4 а.с. 29-43).
Свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 показали, що, за їх участю було
проведено контрольне переосвідування ОСОБА_5 і ОСОБА_6, оскільки у
їх медичних справах були відсутні акти попереднього освідування.
Під час переосвідування було встановлено, що встановлені їм групи
інвалідності завищені, а тому висновки попередньої комісії були
визнані неправомірними і ОСОБА_6 замінено другу групу інвалідності
на третю, а ОСОБА_5 взагалі позбавлено інвалідності. (т. 1
а.с.120-122, 123-125). Свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на досудовому
слідстві та в суді показали, що 19.08.2002 р. вони разом із
ОСОБА_1 приймали участь у освідуванні ОСОБА_7. У ході огляду всі
члени комісії прийняли рішення про встановлення зазначеному
хворому 3 групи інвалідності. Про це було складено акт
освідування, який був підписаний усіма членами комісії. Довідку
ОСОБА_7 видавала ОСОБА_1. Через рік ОСОБА_7 з'явився на
переосвідування та надав довідку, в якій було зазначено, що він є
інвалідом другої групи (т. 2 а.с. 82-84, 85-87).
У висновках експертної оцінки медичних справ ОСОБА_6 і
ОСОБА_5 і висновках Українського державного науково - дослідного
інституту медико-соціальних проблем інвалідності НОМЕР_1 і
НОМЕР_2 щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 є дані про те, що для першого
можливо зберегти 3 групу інвалідності, а для другого немає підстав
для встановлення групи інвалідності (т.1, а.с. 64 - 67).
Виправдовуючи ОСОБА_1 за епізодом підробки документів по
ОСОБА_8, суд першої інстанції навів у вироку докази, якими органи
досудового слідства обгрунтовували це обвинувачення, і зазначив,
що вони є суперечливими і не узгоджуються між собою. Проте з
вироку не видно, у чому саме вони є суперечливими і не узгодженими
між собою.
Отже, виправдання ОСОБА_1 за епізодами, пов'язаним із видачею
підробних документів під час проходження ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
і ОСОБА_8 кардіологічної медико-соціальної експертизи, не є
законним і обгрунтованим.
Твердження прокурора у касаційному поданні про
безпідставність скасування за апеляціями засудженої ОСОБА_1 та її
захисника ОСОБА_2 обвинувального вироку щодо першої й закриття
справи за відсутністю у її діянні складу злочину заслуговує на
увагу.
Як видно з матеріалів справи, свої висновки щодо винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні службового підроблення документів під час
проходження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кардіологічної медико-соціальної
експертизи органи досудового слідства обгрунтували: показаннями
свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18
і ОСОБА_19.
Дослідивши ці докази та, давши їм певну оцінку, суд першої
інстанції засудив ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Скасовуючи обвинувальний вирок у зазначеній частині,
апеляційний суд, порушуючи принцип безпосередності дослідження
доказів (що підтверджено матеріалами справи), дав їм іншу оцінку,
ніж ту, яку дав суд першої інстанції, не досліджуючи докази під
час апеляційного розгляду справи.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду і вирок суду
першої інстанції (в повному обсязі) не можна визнати законними та
обгрунтованими, а тому їх слід скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 395 і 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 квітня
2005 р. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17
серпня 2005 р. щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд.
С У Д Д I :
КОЛЕСНИК М.А. ДОРОНIНА В.П. МАКАРЕНКО М.М.