У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів за участю прокурора
Кривенди О.В. та Мороза М.А. Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні 26 жовтня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Закарпатської області на вирок і постанову Мукачівського
міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2004 року.
Зазначеним вироком виправдано
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
немаючу судимості,
за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутністю складу
злочину і недоведеністю її вини, за ст. 15, ч. 3 ст. 365 і ч. 1
ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутністю складу злочинів.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської
області від 30 серпня 2004 року кримінальну справу про
обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в
частині посвідчення табеля виходу на роботу ОСОБА_2 та посвідчення
накладної № НОМЕР_1. про продаж ОСОБА_3 металевого каркасу закрито
на підставі п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 2 червня
2005 року вирок і постанову залишено без зміни.
ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду
голови правління Міжгірського міського споживчого товариства, у
період з квітня 1996 року по жовтень 1998 року одержувала від
працівників цього товариства хабарі грошовими та матеріальними
цінностями, а саме: ОСОБА_4 на суму 177 грн. 15 коп., ОСОБА_5 -
1.404 грн., ОСОБА_2. - 1.113 грн. 30 коп., ОСОБА_6 та ОСОБА_7. -
930 грн. Діючи від імені Міжгірського МСТ, ОСОБА_1 без рішення
загальних зборів чи зборів уповноважених пайовиків товариства і
без проведення оцінки об'єктів 5 грудня 1997 року уклала угоду з
ОСОБА_3. на продаж йому розукомплектованого павільйону вартістю
11.108 грн., а 23 грудня 1998 року - бартерну угоду з ОСОБА_8 про
відчуження олійниці вартістю 7.200 грн. Такі дії ОСОБА_1 могли
спричинити тяжкі наслідки, проте зазначені об'єкти залишилися на
балансі товариства з підстав, які не залежали від її волі,
оскільки нові власники відмовилися від них.
Крім того, ОСОБА_1, знаючи про те, що працівниця ОСОБА_2. 12
січня 1997 року була відсутня на роботі, посвідчила своїм підписом
неправдиві відомості в табелі явки на роботу про те, що остання
відпрацювала у той день 12 годин. У грудні 1997 року ОСОБА_1
завірила своїм підписом і печаткою Міжгірського МСТ договір про
передачу ОСОБА_3 металевого каркасу (розукомплектованого
павільйону) вартістю нібито 700 грн., знаючи при цьому, що
зазначений об'єкт рахується на балансі товариства як магазин
"IНФОРМАЦIЯ_2" НОМЕР_2 вартістю 11.108 грн.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок,
постанову та ухвалу щодо ОСОБА_1, а справу - направити на
додаткове розслідування. Вважає, що рішення судів про її
виправдання є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним
обставинам справи і суперечать вимогам чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який підтримав доводи подання, виступ ОСОБА_1, яка заперечувала
проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали
кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання,
колегія суддів вважає, що підстав для задоволення подання немає.
Висновки суду про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів,
передбачених ч. 2 ст. 368, ст. 15, ч. 3 ст. 365 і ч. 1 ст. 366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, грунтуються на перевірених доказах і є
правильними.
Iз матеріалів справи видно і на це звернули увагу судові
інстанції, що неодноразово допитані в якості свідків: ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_2., ОСОБА_6 і ОСОБА_7. не змогли навести конкретні
дані щодо надавання ними хабарів ОСОБА_1. Безмотивно стверджуючи
про такі факти, зазначені свідки тут же відмовлялись від них або
істотно змінювали свої показання. При цьому вони підтверджували,
що дійсно мають неприязнь щодо голови правління Міжгірського
міського споживчого товариства ОСОБА_1, бо вона звільнила їх із
роботи.
Будь-яких інших даних про те, що зазначені свідки давали
хабарі ОСОБА_1 або вони були поставлені нею у такі умови, які
змішували їх давати їй хабарі за те, щоб вона не звільняла їх із
роботи, у судовому засіданні не встановлено і в матеріалах справи
таких даних немає.
Таким чином висновки органів досудового слідства про те, що
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2., ОСОБА_6 і ОСОБА_7. давали, а ОСОБА_1,
у свою чергу одержували від них хабарі, побудовані на припущеннях
і є безпідставними.
Доводи ОСОБА_1 про те, що кришталевий ріг (приєднаний до
справи), був одержаний нею в подарунок і весь час знаходився у її
службовому кабінеті, не були спростовані і, на думку колегії
суддів, є достовірними.
Установлено, що ОСОБА_1, укладаючи цивільно-правові угоди
щодо продажу металевого каркасу колишнього магазину в с. Дешеве й
обміну олійниці на борошно, діяла у межах своїх службових
повноважень і дотримувалась рішення Міжгірського МСТ (а. с. 269 -
293 т. 2). Зазначене майно з володіння МСТ не вибуло і збитків від
цих операцій не спричинено. Приймаючи рішення про затвердження
табелю явки на роботу з поміткою про відпрацьовані години
підлеглою ОСОБА_2. та посвідчення накладнної №НОМЕР_3. щодо
продажу металевого каркасу, ОСОБА_1 діяла правомірно, про що
свідчать дані, які були предметом судової перевірки і змістовно
наведені у рішеннях місцевого та апеляційного судів.
Таким чином рішення судових інстанцій про виправдання ОСОБА_1
є обгрунтованими і колегією суддів під сумнів не ставляться.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а
виправдувальний вирок, постанову Мукачівського міськрайонного суду
Закарпатської області від 30 серпня 2004 року й ухвалу
Апеляційного суду Закарпатської області від 2 червня 2005 року
щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Редька А.I. Кривенда О.В. Мороз М.А.