розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2006 року.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2005 року

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) до штрафу у розмірі 1700 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 11683 грн., моральної - 10000 грн. та судові витрати в дохід держави 1484 грн. 01 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено, стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 9183 грн., а в решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком. ОСОБА_1. визнано винним у тому, що 23 грудня 2003 року, приблизно о 18-й год. 20 хв., керуючи автомобілем "Сузукі-Самурай" та рухаючись по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі по крайньому лівому ряду дороги, він не вибрав безпечної швидкості та безпечного інтервалу і біля будинку № 92 вчинив наїзд на ОСОБА_3, який присів у лівого заднього крила свого автомобіля ГАЗ-24, що стояв у правому ряду в попутного напрямку, чим порушив п.п. 12.1, 12.3, 13.3 Правила дорожнього руху, внаслідок чого заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) , оскільки потерпілий та водій буксированого автомобіля створили аварійну ситуацію. При цьому засуджений посилається на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, неправильне застосування кримінального закону. Крім того він просить зменшити розмір стягнутої на користь потерпілого моральної шкоди;

- захисник ОСОБА_4 просить судові рішення щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. посилаючись на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки під час судового розгляду не дано об'єктивної оцінки діям потерпілого, не встановлено причинного зв'язку між діями потерпілого як пішохода, в основу вироку покладені суперечливі показання свідка ОСОБА_5 під час досудового і судового слідства та те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну, повну і об'єктивну оцінку у вироку.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів та викладених в апеляції захисника доводів щодо незаконності засудження ОСОБА_1 апеляційним судом були ретельно перевірені апеляційним судом і на їх обгрунтування в ухвалі наведені мотиви, які грунтуються на матеріалах справи. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку суду першої інстанції, цим судом не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 67 КПК України (1001-05) , оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої вимоги зазначеного закону повністю дотримані.

Також колегія суддів відзначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України (1001-05) щодо однобічності або неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційних скаргах засудженого та його захисника.

Тому колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину, його злочинні дії вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) , оскільки середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 ним були заподіяні внаслідок порушення п.п. 12.1, 12.3 та 13.3 Правил дорожнього руху.

Що ж стосується посилань захисника на те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння і не міг адекватно оцінювати дорожню ситуацію, чим створив аварійну ситуацію, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається із постанови Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2004 року, адміністративну справу щодо ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України (80731-10) , закрито на підставі ст. 247 ч. 1 цього Кодексу за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення (а.с. 199).

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_1 судових рішень та її закриття на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) , органами досудового слідства та судами першої і апеляційної інстанції не допущено, а висновки суду про порушення ОСОБА_1 зазначених вище пунктів Правил дорожнього руху не вимагають спеціальних досліджень та знань.

Правильно судом першої інстанції вирішено і цивільний позов в частині стягнення на користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки внаслідок ДТП йому було заподіяно тілесні ушкодження, які потягли його тривале лікування та як наслідок, моральні страждання, які правильно оцінені судом у грошовому еквіваленті. Тому і в цій частині підстав для скасування судових рішень колегія суддів не знаходить.

Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання.