У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Короткевича М.Є.,
суддів
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.I.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок
Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 грудня
2005 року, яким його,
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 1 ст. 172 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення
права обіймати керівні посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
обов'язків на 2 роки;
- за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів
ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - 2 роки обмеження
волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків на 1 рік, а на підставі
ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого звільнено від відбування
покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з
позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими
обов'язками строком на 1 рік.
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2006 року вирок
змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст.366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 2 років обмеження волі, без позбавлення
права обіймати керівні посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими
обов'язками, на підставі ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за ч.1
ст.172 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до виправних робіт за місцем роботи
строком 6 місяців з відрахуванням в доход держави 10 відсотків із
суми заробітку.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно призначено
покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки без
позбавлення права обіймати керівні посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими
обов'язками, а на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
від призначеного покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим
строком 1 рік.
ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він,
працюючи на посаді голови правління СВАТ "Юрківське" села АДРЕСА_1
і будучи службовою особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі
функції, у 2005 році вчинив грубе порушення законодавства про
працю, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості
та склав завідомо неправдиві документи.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на
незаконність постановлених щодо нього судових рішень, просить
вирок і ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу провадженням
закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено,
підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та
обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як
убачається з матеріалів справи, досудове і судове слідство у ній
проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і
таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою
скасування судових рішень, у справі не допущено.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 в інкримінованих йому
злочинах відповідають фактичним обставинам справи і
підтверджуються наведеними у вироку доказами, а саме, показаннями
на досудовому слідстві і в судовому засіданні самого засудженого,
який не заперечував, що при звільненні 23-х працівників товариства
їм не було виплачено заробітну плату, а працюючим робітникам
виплачувалась заробітна плата забороненими для цього товарами.
Також ОСОБА_1 визнавав свою винність і у внесенні недостовірних
відомостей у звіт з праці НОМЕР_1 за липень-вересень 2005 року та
у складанні неправдивого звіту з праці за червень 2005 року.
Показання ОСОБА_1 суд обгрунтовано поклав в основу вироку,
оскільки вони підтверджуються іншими зібраними у справі доказами,
якими є акт ревізії контролера-ревізора контрольно-ревізійного
відділу у Тульчинському районі, звіти про рух коштів по касі,
звіти з праці державному статистичному спостереженню.
З матеріалів справи вбачається, що слідчими органами й судом
досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне
значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо
ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і під час судового
розгляду, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний
закон, чи що призначене засудженому покарання не відповідає
ступеню тяжкості вчинених злочинів і його особі, немає підстав, як
і немає підстав для закриття кримінальної справи.
Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та
керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
С У Д Д I :
Короткевич М.Є. Пошва Б.М. Нікітін Ю.I.