У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Пекного С.Д. і Федченка О.С.,
за участю прокурора
Казнадзея В.В.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 24 жовтня
2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора
Литвиненка О.О., який брав участь у розгляді справи в суді
апеляційної інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і
захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Херсонської області
від 25 липня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Суворовського районного суду міста Херсона від 25
травня 2006 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця села IНФОРМАЦIЯ_3
Бериславського району Херсонської області, мешканця міста Херсона,
раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст. 187 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- ст. 186 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 визначено
остаточне покарання 5 років позбавлення волі.
25 липня 2006 року Апеляційний суд Херсонської області,
розглядаючи за апеляцією прокурора в апеляційному порядку
кримінальну справу щодо ОСОБА_1, скасував вирок Суворовського
районного суду міста Херсона від 25 травня 2006 року в частині
призначення покарання за правилами ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і постановив свій вирок, яким на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
визначив ОСОБА_1 остаточне покарання 5 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено (з урахуванням змін,
внесених апеляційною інстанцією) за те, що він 25 березня 2005
року близько 5-ої години 20 хвилин шляхом вільного доступу проник
до приміщення магазину приватного підприємства IНФОРМАЦIЯ_1, що
розташовувався в будинку АДРЕСА_1, де, погрожуючи ножем ОСОБА_3
та ОСОБА_4, заволодів в магазині продуктами харчування на суму 43
гривні 22 копійки.
Того ж дня близько 12-ої години 30 хвилин ОСОБА_1 знову
прийшов до того ж магазину, де у присутності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 відкрито заволодів алкогольними напоями, продуктами
харчування ПП IНФОРМАЦIЯ_1 на суму 66 гривень 07 копійок.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання
про зміну судових рішень щодо нього - виключення з обвинувачення
кваліфікуючої ознаки проникнення до приміщення та перекваліфікацію
в зв'язку з цим його дій, а також пом'якшення міри покарання із
звільненням від його відбування з випробуванням. Свою вимогу він
мотивує тим, що проникнення до приміщення не вчиняв, зайшов до
магазину, де його добре знав персонал, та попросив у борг
алкогольні напої. Також зазначає, що не погрожував продавцю ножем.
Просить пом'якшити йому покарання з урахуванням незадовільного
стану здоров'я та захворювання на ряд тяжких захворювань, які
можуть загостритися у місцях позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі викладає
аналогічні скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи. Також він зазначає
про те, що судом вже у судовому рішенні було встановлено, що
проникнення до приміщення магазину було здійснено шляхом вільного
доступу, що виключає кваліфікуючу ознаку злочину - проникнення до
приміщення. Також просить пом'якшити ОСОБА_1 міру покарання.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про
скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий
апеляційний розгляд. На думку прокурора, визначена судами ОСОБА_1
міра покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та
даним про його особу та є невиправдано м'якою.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Казнадзея В.В., який підтримав касаційне подання та заперечував
проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали
кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг та
подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню
не підлягає, а касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про
доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів. Такий висновок
грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та
перевірених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, сам ОСОБА_1 не заперечував, що 25 березня 2005 року
він двічі приходив до магазину, що працює цілодобово, і без оплати
забрав там спиртні напої та продукти харчування.
Винність ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілих
ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які пояснили, що засуджений приходив уночі до
магазину і забрав товар, при цьому погрожував ножем; показаннями
потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про обставини відкритого
заволодіння у магазині товаром саме ОСОБА_1, даними вилучення у
засудженого спиртних напоїв, ковбаси та сигарет, якими він
заволодів у приміщенні магазину, іншими доказами.
Уся сукупність перевірених судом доказів свідчить про те, що
ОСОБА_1 у магазині спочатку вчинив заволодіння чужим майном з
застосуванням погроз насильства, небезпечного для життя і здоров'я
потерпілих, тобто розбій, а потім відкрите заволодіння чужим
майном, тобто грабіж, вчинений повторно.
Тому доводи касаційних скарг про неправильність засудження є
необгрунтованими.
Що стосується кваліфікації дій засудженого, то вона є не
правильною. Як органи досудового слідства, так і суди першої та
апеляційної інстанцій кваліфікували дії ОСОБА_1 як розбій та
грабіж, вчинені з проникненням у приміщення.
Однак, колегія суддів вважає, що така кваліфікуюча ознака як
проникнення у приміщення відповідними доказами не підтверджена. Як
убачається із матеріалів справи, злочини було скоєно в торговому
залі магазину, який працював у режимі цілодобової торгівлі, тобто,
будь-які особи, в тому числі й засуджений, в будь-який час могли
безперешкодно увійти до приміщення магазину. Про те, що ОСОБА_1
зайшов до магазину шляхом вільного доступу зазначено й у вироках
місцевого та апеляційного судів.
У вироку місцевого суду є посилання як на достовірні джерела
доказів на показання ОСОБА_1, які він давав у ході досудового
слідства (а.с. 110, 119, 126-127). Однак, прийнявши як докази такі
показання, суд не звернув уваги на розбіжність зазначених у
протоколах допиту даних з питань мети відвідання магазину. Так, у
первинних показаннях зазначено, що засуджений йшов туди попросити
спиртне у борг, і лише у випадку відмови забрати товар силоміць
(а.с.110). Надалі він пояснював, що йшов до магазину для того, щоб
попросити вино в борг з поверненням грошей через кілька днів (а.с.
119, 126-127). Такі розбіжності судом не усунуті. Iнших доказів
про наявність умислу заволодіння чужим майном саме з проникненням
до приміщення у справі немає.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає, що судом
не наведено переконливих доказів того, що у ОСОБА_1 був умисел на
заволодіння чужим майном шляхом проникнення до приміщення. Тому ця
кваліфікуюча ознака розбою та грабежу має бути виключена з вироку,
в зв'язку з чим дії засудженого підлягають перекваліфікації з ч. 3
ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 цієї статті як розбій, а
також з ч. 3 на частину 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як
грабіж, вчинений повторно.
При призначенні покарання ОСОБА_1 колегія суддів враховує
характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів,
дані про його особу та всі наведені у вироках обтяжуючі й
пом'якшуючі відповідальність обставини, в тому числі й ті, на які
є посилання у скаргах, і вважає за необхідне за ст. 187 ч. 1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
визначити покарання в межах санкції цього
закону, а за ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- з застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в зв'язку з наявністю кількох
пом'якшуючих обставин, що істотно знижують суспільну небезпечність
вчиненого злочину.
Таким чином касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
Підстав вважати покарання невиправдано м'яким, як про це
зазначає прокурор, немає, а тому касаційне подання задоволенню не
підлягає.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання прокурора залишити без задоволення.
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2
задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Херсонської області від 25 липня 2006
року щодо ОСОБА_1 змінити - перекваліфікувати його дії: з ч. 3 ст.
187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на частину 1 цієї статті і за цим
законом визначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення
волі; з ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на частину 2 цієї
статті і за цим законом з застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
визначити покарання у виді двох років позбавлення
волі. На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді чотирьох
років позбавлення волі.
У решті цей же вирок апеляційного суду Херсонської області
щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді:
Паневін В.О. Пекний С.Д. Федченко О.С.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.