У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Дороніної В.П.
суддів
Селівона О.Ф., Шевченко Т.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві " 19" жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 14
червня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
обмеження волі,
на підставі ст. ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.
від призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки із накладенням на нього обов'язків : не
виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу
органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та
роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілої
ОСОБА_2. 1975грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000грн.
на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від
18 липня 2005 року ОСОБА_1. звільнено від кримінальної
відповідальності на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про
амністію" від 31 травня 2005 ( 2591-15 ) (2591-15)
року.
За вироком суду ОСОБА_1. визнано винуватим у вчиненні злочину
за таких обставин. 02.02.2005р. приблизно о 21год. 05хв., між с.
Кам'янка та с. Кам"янецьке Тростянецького району Сумської області
ОСОБА_1. разом з товаришами був на полюванні на диких кабанів, не
зважаючи на те, що полювання в той час було заборонене, про що він
знав, так як був мисливцем та єгерем. В темний час доби ОСОБА_1.
прийняв автомобіль ВАЗ 21099 д. н. НОМЕР_1 під керуванням
ОСОБА_3., який рухався по автодорозі Кам'янка - Кам"янецьке в
напрямку с. Кам'янка Тростянецького району за диких тварин
(кабанів) та, не впевнившись у безпеці своїх дій, не передбачаючи
можливості настанні суспільно небезпечних наслідків своїх дій,
хоча повинен був і міг їх передбачати, здійснив постріл з
мисливської гладкоствольної рушниці у бік зазначеного автомобілю,
влучивши у водія ОСОБА_3..
У результаті зазначених необережних дій ОСОБА_1. ОСОБА_3.
спричинені тілесні ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого
сліпого кульового поранення голови, від яких потерпілий помер.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить вирок
скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись
при цьому на неповноту судового слідства, а також на те, що
висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вказує
на істотне порушення кримінально - процесуального закону, крім
того посилається на необгрунтоване задоволення цивільного позову у
частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у
касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що підстав для
призначення справи до розгляду в касаційному порядку з
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
немає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вбивстві
через необережність за обставин, викладених у вироку,
обгрунтований доказами, дослідженими у судовому засіданні.
ОСОБА_1., як на досудовому слідстві, так і в судовому
засіданні визнавав, що він з необережності, прийняв автомобіль
ОСОБА_3., який рухався по автодорозі Кам'янка - Кам"янецьке в
напрямку с. Кам'янка Тростянецького району за диких кабанів та
здійснив постріл з мисливської гладкоствольної рушниці у бік
зазначеного автомобілю, влучивши у водія ОСОБА_3.
Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5.
Твердження засудженого про те, що суд неповно з'ясував усі
обставини справи та не дав належної оцінки всім доказам по справі,
необгрунтовані і не відповідають матеріалам справи, оскільки всі
обставини справи досліджені повно і вирок у частині доведеності
вини засудженого ОСОБА_1. належно мотивований.
Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити
висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1. за ч. 1 ст.
119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства,
які б ставили під сумнів правильність висновків суду, немає.
Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і у вироку належним чином мотивовано.
Що стосується доводів скарги про те, що судом порушені вимоги
закону при вирішенні цивільного позову, оскільки позов було подано
не на стадії досудового слідства та не під час попереднього
судового засідання, а після початку судового слідства, є
безпідставними, оскільки цивільний позов подано до початку
судового слідства, тобто 28.05.2005р. (а. с. 158).
Цивільний позов вирішено судом відповідно до вимог закону на
підставі доказів, які є у справі з наведенням відповідних мотивів
прийнятого рішення.
Ураховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах
у х в а л и л а :
в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити
С у д д і :
Дороніна В.П. Селівон О.Ф. Шевченко Т.В.