У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Самелюка П.О., Скотаря А.М.
розглянула у судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1
на вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки
Крим від 6 жовтня 2005 року.
Цим вироком до позбавлення волі засуджена
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженка с. IНФОРМАЦIЯ_2
Смоленського району Смоленської області
Російської Федерації,
жителька с. Голубинка Бахчисарайського району
Автономної Республіки Крим,
раніше судима:
15 червня 2005 року Бахчисарайським районним судом
за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі
з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,
- за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання за цим
вироком приєднано не відбуте покарання (1 рік) за вироком
Бахчисарайського районного суду від 15 червня 2005 року і
остаточно призначено ОСОБА_1 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 вчинила умисне вбивство без обтяжуючих обставин.
Як визнав суд, ОСОБА_1, 5 липня 2005 року, приблизно о 20
годині, перебуваючи у себе вдома на АДРЕСА_1 вживала алкогольні
напої. Під час сварки, що виникла на грунті особистих неприязних
стосунків ОСОБА_1 кухонним ножем завдала потерпілому два удари,
один у грудну клітку, другий - у праве плече.
Смерть ОСОБА_2 настала від проникного колото-різаного
поранення грудної клітки із пошкодженням серцевої сорочки та
легеневого стволу.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
У касаційній скарзі засуджена просить вирок скасувати, а
справу направити на додаткове розслідування. Вказує на те, що
ініціатором бійки був потерпілий і він сам під час боротьби
наколовся на ніж.
Засуджена також вважає, що її дії слід було кваліфікувати за
ст. 119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Не враховано поведінку
потерпілого, а характеристика, що є у справі, і на яку послався
суд, не є об'єктивною.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів не знаходить
підстав для її задоволення.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 в умисному
вбивстві ОСОБА_2 грунтується на доказах досліджених у судовому
засіданні, і є правильним, як і кваліфікація злочинних дій винної.
Суд на підтвердження свого висновку підставно послався на
неодноразові показання самої засудженої, яка повідомила за яких
обставин вона завдала удар ножем потерпілому. Яким чином було
заподіяно інше ножове поранення, засуджена пояснити не змогла.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила свої попередні
показання і пояснила, що смертельне поранення вона заподіяла під
час сварки.
Суд підставно послався і на показання свідка ОСОБА_3, яка
брала участь у вживанні алкогольних напоїв разом із засудженою та
потерпілим і була свідком сварки та бійки, під час якої було вбито
ОСОБА_2.
Суд навів й пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Зокрема, з
їх показань видно, що як ОСОБА_6, так і ОСОБА_3 намагалися
викривити обставини, за яких було вбито потерпілого.
На підтвердження свого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 суд
послався на дані, що містяться у протоколах огляду місця події,
відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, у її
явці з повинною, вилучення речових доказів та висновках судових -
медичної, імунологічної, цитологічної та криміналістичної
експертиз.
На підставі досліджених доказів суд зробив обгрунтований і
правильний висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вбивстві ОСОБА_2 за
вказаних у вироку обставин.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані саме за ч. 1 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки даних, котрі свідчили б про те, що
вона заподіяла два ножових поранення потерпілому, одне з яких
виявилося смертельним, через необережність у справі немає.
Доводи засудженої про те, що ОСОБА_2 під час сварки сам
наштовхнувся на ніж, були предметом перевірки і не знайшли свого
підтвердження.
Колегія суддів також не знаходить підстав визнати такі доводи
винної обгрунтованими.
Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності із вимогами ст.
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є необхідним і достатнім.
Підстав для пом'якшення покарання не знайдено.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що
тягнуть зміну чи скасування вироку не виявлено.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженій ОСОБА_1 відмовити.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Самелюк П.О. Скотар А.М.