У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Кравченка К.Т.,

     суддів

     Скотаря А.М., Самелюка П.О.,

     розглянувши в судовому засіданні в  м.Києві  19  жовтня  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення,

                       в с т а н о в и л а:

     Вироком  Ленінського  районного  суду  м.Севастополя  від  20
лютого 2004 року засуджено

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     раніше неодноразово судимого,

     останній раз 24.11.1999 р. за ч.2 ст.229-6

     КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі,

     -за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 8 років  позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

     -за ч.1 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4  роки  позбавлення
волі, а на підставі ст.70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
яке є його особистою власністю.

     Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 і  ОСОБА_3,  щодо  яких  він
набрав законної сили.

     Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від  19  жовтня  2004
року вирок щодо ОСОБА_1а змінено і йому призначено покарання:

     -за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 8 років  позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

     -за ч.1 ст 317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4  роки  позбавлення
волі, а на підставі ст.70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього  майна,
яке є його особистою власністю.

     Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних  справах
Верховного Суду України від 10 травня 2005 року  зазначену  ухвалу
апеляційного  суду  м.Севастополя  було  скасовано  у  зв"язку  із
порушенням права ОСОБА_1а на захист при  розгляді  справи  в  суді
апеляційної інстанції, а справу направлено  на  новий  апеляційний
розгляд.

     При новому апеляційному розгляді даної справи 11 жовтня  2005
року вирок Ленінського  районного  суду  м.Севастополя  змінено  і
ОСОБА_1 вважається засудженим:

     -за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 8 років  позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

     -за ч.1 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4  роки  позбавлення
волі, а на підставі  ст.70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою
власністю.

     Як визнав суд, ОСОБА_1 при невстановлених обставинах з  метою
подальшого   збуту   незаконно   придбав   особливо    небезпечний
наркотичний засіб - опій ацетильований (вага сухого  залишку  0,71
г), який зберігав з  цією  метою  за  місцем  свого  проживання  у
АДРЕСА_1 до 12 грудня 2002 року.

     12 грудня 2002 року об 18 год. в квартирі  АДРЕСА_2,  ОСОБА_1
незаконно збув, продав за 140 грн., а ОСОБА_2 і ОСОБА_3, діючи  за
попередньою  змовою,  з  метою  особистого   вживання,   незаконно
придбали у ОСОБА_1 опій ацетильований у двох шприцах об"ємом по 25
мл в кожному. Частину придбаного наркотичного засобу об"ємом 5  мл
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вжили в вкартирі ОСОБА_1, а залишок наркотичного
засобу. Перебуваючи в стані наркотичного сп"яніння, зберігаючи при
собі, перенесли в автомобіль ВАЗ-21013, який  належить  ОСОБА_2  і
стояв на стоянці  біля  будинків  АДРЕСА_3,  де  зберігали  до  їх
затримання працівниками міліції.

     Крім того, у цей же день  ОСОБА_1  надав  ОСОБА_3  і  ОСОБА_2
тимчасово займане  ним  житло  на  АДРЕСА_1  у  м.Севастополі  для
незаконного вживання наркотичного засобу.

     У  касаційній  скарзі  засуджений   ОСОБА_1,   не   оспорюючи
доведеність вини і правильність кваліфікації своїх дій, просить за
ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         пом"якшити йому покарання.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що  в
її задоволенні слід відмовити.

     Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у  вчиненні  зазначених
дій суд у вироку обгрунтував  дослідженими  у  судовому  засіданні
доказами, яким дав належну оцінку і  що,  по  суті,  у  касаційній
скарзі  засудженого  не   оспорюється,   як   не   оспорюється   і
правильність кваліфікації його дій.

     Вивченням  матеріалів  справи  не  виявлено  порушень   вимог
кримінально-процесуального закону,  які  б  перешкодили  чи  могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний та обгрунтований вирок.

     Дії  ОСОБА_1а  за  ч.2  ст.307  та  ч.1  ст.317  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковані вірно, а покарання з  урахуванням  змін,
внесених ухвалою апеляційної інстанції, призначено у відповідності
до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         з  урахуванням  характеру  і
ступеня  суспільної  небезпечності  вчиненого,  даних  про   особу
ОСОБА_1 та обставин, що обтяжують і пом"якшують покарання.

     Тому  підстав  для  пом"якшення  ОСОБА_1у  покарання  колегія
суддів не вбачає.

     Отже, передбачені  законом  підстави  для  призначення  даної
справи до  касаційного  розгляду  із  повідомленням  зазначеним  у
ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         особам відсутні.

     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1
відмовити.

                              Судді:

             Кравченко К.Т. Скотарь А.М. Самелюк П.О.