У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Макаренка М.М.,
суддів
Селівона О.Ф., Дороніної В.П.,
за участю прокурора
Глибченко Т.Г.,
засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 19 жовтня 2006 року у м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської
області від 11 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, громадянин України,
раніше судимий:
- у 1991 році за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі;
- у 1993 році за ч. 3 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- у 1994 році за ч. 3 ст. 81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з застосуванням ч. 3 ст. 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі;
- 6 лютого 1998 року за ч. 2 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі;
- 10 березня 2000 року за ч. 1 ст. 183-3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
звільнений з місць позбавлення волі
24 серпня 2001 року за відбуттям покарання,
засуджений:
- за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за п. п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі,
за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
визначено 15 років позбавлення волі;
ОСОБА_2, громадянин України,
раніше судимий:
- 23 травня 1990 року за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 140
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі умовно
з обов'язковим залученням до праці;
- 22 липня 1992 року за ст. 17 ст. 215-3 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі;
- 14 квітня 1994 року за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 141, ст. 222
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років позбавлення волі,
звільнений з місць позбавлення волі
22 листопада 2002 року,
засуджений:
- за п. п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3
10000 грн. солідарно у відшкодування моральної шкоди, і по 82 грн.
62 коп. з кожного - судові витрати у дохід держави.
За вироком суду засуджені визнані винуватими в умисному
вбивстві ОСОБА_4, вчиненому за попередньою змовою і з особливою
жорстокістю, а ОСОБА_1 визнаний винуватим у виготовленні,
зберіганні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом
дозволу, за таких обставин.
На початку вересня 2002 року ОСОБА_1без передбаченого законом
дозволу придбав у м. Кіровограді у невстановленої слідством особи
одноствольну мисливську рушницю IЖ-К калібру № 16. В подальшому за
місцем свого проживання у м. Новоукраїнка шляхом скорочення
довжини ствола та ложа рушниці виготовив обріз, який переносив при
собі під одягом і зберігав до виявлення і вилучення його 27
листопада 2002 року працівниками міліції.
30 листопада 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у барі IНФОРМАЦIЯ_1
у м. Новоукраїнка вживали спиртні напої, починаючи з 21 години.
В цей час в барі знаходився і потерпілий ОСОБА_4. Після
закриття бару після 24 години ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прибули
до будинку АДРЕСА_2, де мешкала знайома ОСОБА_1 - ОСОБА_5. Коли
ОСОБА_1 зайшов до ОСОБА_5, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла сварка з
приводу того, що ОСОБА_3 також намагався зайти у будинок, а
ОСОБА_2 перешкоджав йому це зробити. Утримуючи ОСОБА_3, ОСОБА_2,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, почав наносити йому
удари кулаками в голову, живіт та груди. ОСОБА_1, вийшовши з
будинку, також почав бити ОСОБА_3.
Внаслідок великої кількості нанесених засудженими ударів
ОСОБА_3 впав на землю. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, усвідомлюючи, що
привели потерпілого до стану безпорадності, продовжили побиття
ОСОБА_3 ногами по голові, животу та по грудній клітці, спричинивши
прижиттєво тілесні ушкодження, які викликали у потерпілого сильні
фізичні страждання, мученицький біль. Після того, як потерпілий
припинив проявляти ознаки життя, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перемістили
труп ОСОБА_3 до р. Чорний Ташлик і викинули у воду. Однак втопити
труп та приховати сліди злочину їм не вдалося, оскільки труп
утримувався на поверхні води завдяки куртки-пуховика. Тоді ОСОБА_1
та ОСОБА_2 витягнули труп з води, зняли з трупа куртку і забрали з
собою, а труп втопили в річці.
1 грудня 2002 року ОСОБА_2 у себе вдома по АДРЕСА_3 розрізав
куртку ОСОБА_3 і спалив її та виявлене ним посвідчення на ім'я
ОСОБА_3.
У касаційних скарзі, доповненнях:
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього скасувати,
справу провадженням закрити за недоведеністю його участі у
вчиненні злочину, посилаючись на те, що показання на досудовому
слідстві він давав під тиском з боку працівників міліції, а суд
першої інстанції належним чином не перевірив ці обставини;
- засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок щодо нього,
вказує, що ОСОБА_2 не наносив ударів ОСОБА_3, а він, ОСОБА_1,
побачивши, що ОСОБА_3 б'є його брата ОСОБА_2, перебуваючи у стані
сильного душевного хвилювання, вчинив якісь дії, але не пам'ятає,
які саме, суд першої інстанції неповно дослідив ці обставини і не
призначив судово-психологічну експертизу, посилається на те, що
суд не перевірив можливість отримання потерпілим тілесних
ушкоджень не від його дій, а при падінні з берегу річки,
посилається також і на те, що не був належним чином ознайомлений з
матеріалами справи, вказує, що суд необгрунтовано визнав його
винуватим і за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки він
добровільно видав обріз працівникам міліції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали скарги, міркування
прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а вироку
без змін, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у
скаргах, колегія суддів підстав для їх задоволення не вбачає.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у
вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_3 за обставин,
викладених у вироку, підтверджений доказами, дослідженими у
судовому засіданні.
З показань ОСОБА_1 у стадії досудового слідства вбачається,
що коли він виходив з будинку ОСОБА_5, побачивши, що ОСОБА_2
б'ється з ОСОБА_4, втрутився у бійку на боці ОСОБА_2 і почав разом
з ОСОБА_2 наносити удари ОСОБА_3, продовжили бити його і після
того, як він упав на землю. Після цього вони удвох довели ОСОБА_3
до річки і зіштовхнули його у воду.
Про те, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виникла бійка, показував на
досудовому слідстві і ОСОБА_2, пояснивши, що під час бійки ОСОБА_2
наніс ОСОБА_3 приблизно десять ударів, а потім в бійку втрутився
ОСОБА_1 і вони разом продовжували наносити удари ОСОБА_3, у тому
числі і після того, як ОСОБА_3 упав на землю.
ОСОБА_3 був увесь окровавлений і вони вирішили кинути його в
річку, удвох довели його до річки і зіштовхнули у воду. Куртку з
ОСОБА_3 зняли для того, щоб він швидше затонув. В подальшому він
спалив цю куртку, виявивши при цьому посвідчення залізничника, яке
також спалив.
Судом проаналізовані усі показання засуджених, і у вироку
наведені переконливі мотиви, з яких судом визнані достовірними
первинні показання ОСОБА_2 і ОСОБА_1. Посилання у скаргах на те,
що було порушено право на захист ОСОБА_2, є необгрунтованим.
Судом встановлено, що допит ОСОБА_2 як підозрюваного 4 грудня
2002 року проводився за участю захисника ОСОБА_6. Та обставина, що
постанова прокурора про допуск захисника і угода про здійснення
захисту оформлені 5 грудня 2002 року не свідчить про порушення
права на захист, оскільки ОСОБА_2 не заперечував, що був допитаний
за участю захисника.
Перевірялися судом і причини порушення при оформленні
протоколів відтворення обстановки і обставин події.
Про те, що такі слідчі дії проводилися за участю понятих і
ОСОБА_1, ОСОБА_2 без примусу пояснювали про обставини вчинення
вбивства, показали свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Показання ОСОБА_2, ОСОБА_1 у стадії досудового слідства
стосовно узгодженості дій, механізму спричинення потерпілому
тілесних ушкоджень підтверджені іншими доказами.
З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що після того, як
ОСОБА_1 пішов з її подвір'я, вона почула звуки бійки, які лунали
близько 10 хвилин. Вранці, зайшовши до ОСОБА_1, вона побачила
випрані речі, які схожі на ті, в яких до неї вночі заходив
незнайомий їй чоловік.
Згідно з даними, що містяться у протоколах вилучення, у
ОСОБА_2 2 грудня 2002 року було вилучено одяг, і у той же день
вилучено куртку, яка належала ОСОБА_1.
За висновками судово-імунологічної експертизи на одязі
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_3.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз смерть ОСОБА_3
настала в результаті травматичного шоку, що виник внаслідок
закритої тупої сполученої травми грудної клітки та заоочеревинного
простору, що супроводжувалося множинними переломами грудної
клітки та крововиливом в клітчатку лівої нирки. Смерть ОСОБА_3
настала до утоплення у воді, після нанесення тілесних ушкоджень
він відчував сильний мученицький біль.
Ці висновки підтвердив у судовому засіданні експерт
Душинський В.А., який також пояснив, що виявлені у ОСОБА_3 тілесні
ушкодження не могли бути отримані при падінні.
У стадії досудового слідства досліджувався психічний стан
ОСОБА_1 і ОСОБА_2. За висновками судово-психіатричних експертиз
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на момент вчинення злочину психічним
захворюванням не страждали, не знаходилися в хворобливому стані,
могли керувати своїми діями і віддавати їм звіт. Засуджені визнані
осудними.
Про те, що у момент вчинення злочину ОСОБА_1 і ОСОБА_2
перебували у стані алкогольного сп'яніння, свідчать їх показання у
стадії досудового слідства, в яких вони визнавали, що вживали
спиртні напої.
Твердження ОСОБА_1 про те, що йому не було надано можливість
ознайомитися з матеріалами справи, безпідставні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 представлялися для
ознайомлення матеріали справи, однак він відмовився від
ознайомлення 24 грудня 2005 року (т. 3 а. с. 186 - 187, т. 4 а.
с. 116).
24 травня 2006 року ОСОБА_1 був ознайомленим з матеріалами
справи та протоколом судового засідання (т. 4 а. с. 216, 217,
221).
Обгрунтовано ОСОБА_1 визнаний винуватим і у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Засуджений не заперечує, що він незаконно виготовив, зберігав
та носив обріз. Його твердження про те, що обріз він видав
добровільно працівникам міліції, спростовуються показаннями
свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, даними, що містяться у
протоколі огляду домоволодіння АДРЕСА_1, де по місцю проживання
ОСОБА_1 з покрівлі сараю був вилучений обріз мисливської
одноствольної рушниці 16-го калібру.
За висновками судово-балістичної експертизи вилучений обріз є
вогнепальною зброєю, придатною для стрільби.
Таким чином, оцінивши докази, досліджені у судовому засіданні
в їх сукупності, суд обгрунтовано визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2
винуватими, і правильно кваліфікував їх дії за п. п. 4, 12 ч. 2
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_1 і за ч. 1 ст. 263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Покарання засудженим призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, підстав для його пом'якшення немає.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від
11 травня 2006 року щодо них - без зміни.
С у д д і: