У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
 
     Шевченко Т.В.,
 
     суддів
 
     Селівона О.Ф., Дороніної В.П.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  19  жовтня  2006
року  кримінальну  справу  за  касаційними   скаргами   засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на судові рішення щодо них.
 
     Вироком  Первомайського  міськрайонного  суду   Миколаївської
області від 4 травня 2005 року
 
     ОСОБА_1 IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     неодноразово  засудженого,  востаннє  вироком  Первомайського
міського суду Миколаївської області від 16.03.2004 року за  ст.309
ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років 3 місяці позбавлення волі
 
     засуджено за ст.306 ч.2 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.307 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 9  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.309 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  4  роки  позбавлення
волі;
 
     за ст.309 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5  років  позбавлення
волі;
 
     за ст.311 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.317 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     На підставі  ст.70  ч.1  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          призначено
покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
 
     На  підставі  ст.70  ч.4  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          остаточно
ОСОБА_1 призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
 
     ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_2,
 
     раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Первомайського
міськрайонного суду Миколаївської області від  2.08.2004  року  за
ст.307 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років 6 місяців позбавлення
волі
 
     засуджено за ст.306 ч.2 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.307 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 9  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.309 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  3  роки  позбавлення
волі;
 
     за ст.311 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.317 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 8  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     На підставі  ст.70  ч.1  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          призначено
покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
 
     На  підставі  ст.70  ч.4  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          остаточно
ОСОБА_3 призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
 
     ОСОБА_2
 
     IНФОРМАЦIЯ_3,
 
     раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Первомайського
міського суду Миколаївської області від 22.11.2001 року за  ст.185
ч.3, 263 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі
 
     засуджено за ст.306 ч.2 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.307 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 9  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.309 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  років  позбавлення
волі;
 
     за ст.311 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     за ст.317 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна;
 
     На  підставі  ст.70  ч.1  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          остаточно
ОСОБА_2 призначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
 
     Цим же вироком засуджені ОСОБА_4  і  ОСОБА_5  судові  рішення
щодо яких розглянуті  в  касаційному  порядку  і  ухвалою  колегії
суддів Судової  палати  у  кримінальних  справах  Верховного  Суду
України від 2 березня  2006  року  залишені  без  зміни,  а  також
ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, судові рішення щодо яких в касаційному
порядку не оспорюються.
 
     За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що наприкінці липня
2003 року разом з  ОСОБА_4  домовилися  про  незаконне  придбання,
виготовлення та зберігання наркотичного  засобу  -  ацетильованого
опія. З цією метою ОСОБА_4 домовився з іншою  особою  про  надання
нею приміщення для виготовлення наркотичних засобів. В період з  1
по 20 серпня 2003 року названі особи незаконно придбали  не  менше
432 г. макової соломи, з якої незаконно,  за  попередньою  змовою,
без мети збуту  виготовили  96  мл.  наркотичного  засобу  -  опію
ацетильованого сухою вагою 2.784 г.
 
     Наприкінці серпня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, особа,
відносно якої  справу  виділено  в  окреме  провадження,  створили
організовану злочинну групу з  метою  збуту  особливо  небезпечних
наркотичних засобів. Пізніше до складу цієї групи увійшли ОСОБА_3,
ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
 
     Таким  чином,  ОСОБА_1,   ОСОБА_2   та   ОСОБА_3   в   складі
органнізованої злочинної групи повторно, в період з  вересня  2003
року по 19 червня 2004 року брали участь у незаконному  придбанні,
перевезенні, зберіганні з метою  збуту,  а  також  збуті  особливо
небезпечних  наркотичних  засобів  у  особливо  великих  розмірах;
використанні коштів, здобутих від  незаконного  обігу  наркотичних
засобів, прекрусорів з метою продовження їх незаконного.
 
     ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  надавали  приміщення  для  вживання  та
виготовлення наркотичних засобів з корисливих мотивів,
 
     Крім того, ОСОБА_2 визнаний винним у  незаконному  придбанні,
перевезенні, зберіганні наркотичних  засобів  без  мети  збуту  та
незаконному  придбанні,  перевезенні,  зберіганні  прекурсорів   у
великих розмірах з метою використання для виготовлення наркотичних
засобів.
 
     Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня
2005  року  вирок  щодо  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3а  змінено,
скасовано  вирок  щодо  ОСОБА_1  та  ОСОБА_3  в  частині  епізодів
звинувачення за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і  щодо  ОСОБА_2
за  епізодами  початок  травня  2004  року  -   19.05.2004   року,
20.05.2004 року -  18.06.2004  року;  за  ч.3  ст.309  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         щодо ОСОБА_1; за ч.2  ст.317  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
щодо ОСОБА_3; за ч.3 ст.311 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         щодо ОСОБА_1 та
ОСОБА_3  і  в  цій  частині  на  підставі  п.2  ст.6  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         справу закрито.
 
     Виключено з з об'єму обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2  ст.306  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
          кваліфікуючу  ознаку  -  вчинення  злочину  у
великому розмірі; з об'єму обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
за  ч.3  ст.307  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          кваліфікуючу  ознаку  -
вчинення  злочину  в   особливо   великому   розмірі;   з   об'єму
обвинувачення  ОСОБА_2  за  ч.2  ст.309  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
кваліфікуючу  ознаку   вчинення   злочину   повторно;   з   об'єму
обвинувачення  ОСОБА_2  за  ч.3  ст.311  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
кваліфікуючі  ознаки  -  вчинення  злочину  в  особливо   великому
розмірі, а також щодо ОСОБА_2 - вчинення злочину повторно.
 
     Вважаються засудженими:
 
     ОСОБА_1 за ч.2 ст.306  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією всього його майна; за  ч.3  ст.307
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 9 років позбавлення волі з  конфіскацією
всього його майна; за ч.2 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6 років
позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. На підставі ч.1
ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за сукупністю злочинів  призначено  9
років позбавлення  волі  з  конфіскацією  всього  його  майна.  На
підставі ч.4 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю  вироків
остаточно  ОСОБА_1  призначено  9   років   позбавлення   волі   з
конфіскацією всього його майна.
 
     ОСОБА_2 за ч.2 ст.306  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією всього його майна; за  ч.3  ст.307
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 9 років позбавлення волі з  конфіскацією
всього його майна; за ч.2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2 роки
позбавлення волі; за ч.3 ст.311 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6  років
позбавлення волі з конфіскацією всього його майна; за  ч.2  ст.317
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років позбавлення волі з  конфіскацією
всього його майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за
сукупністю  злочинів  остаточно   ОСОБА_2   призначено   9   років
позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.
 
     ОСОБА_3 за ч.2 ст.306  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією всього його майна; за  ч.3  ст.307
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 9 років позбавлення волі з  конфіскацією
всього його майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за
сукупністю  злочинів  призначено  9  років  позбавлення   волі   з
конфіскацією всього його майна. На підставі ч.4 ст.70  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_3  призначено  9
років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.
 
     У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджені ОСОБА_1,
ОСОБА_2  і  ОСОБА_3  просять  змінити  щодо  них  судові  рішення,
посилаються на недоведеність  їх  участі  у  вчиненні  злочинів  у
складі    організованої    злочинної    групи,    на     порушення
кримінально-процесуального закону під час  ведення  досудового  та
судового слідства.
 
     ОСОБА_1   посилається   на   те,   що   докази   по    справі
сфальсифіковані, у зв'язку з чим його  безпідставно  засуджено  за
ч.2 ст.306, ч.2 ст.317 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  Просить  зменшити
йому  покарання  на  підставі  ст.69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           з
урахуванням пом'якшуючих  обставин,  а  саме  тяжкого  стану  його
здоров'я, наявності літніх батьків та малої дитини.
 
     ОСОБА_2 просить виправдати його за ч.2  ст.306,  ч.3  ст.311,
ч.2 ст.317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , та перекваліфікувати його дії з
ч.3 ст.307  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  ч.2  ст.307  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , у зв'язку з чим пом'якшити покарання.
 
     ОСОБА_3 посилається на недоведеність  його  вини  у  вчиненні
інкримінованих   злочинів,    вказує    на    істотні    порушення
кримінально-процесуального    закону,     зокрема     застосування
недозволених методів ведення слідства, просить змінити вирок  щодо
нього, оскільки вважає, призначене йому покарання надто суворим.
 
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає,  що  у
їх задоволенні слід відмовити.
 
     Винність засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2  і  ОСОБА_3  у  вчиненні
інкримінованих їм злочинів доведена зібраними по справі  доказами,
яким дана належна оцінка судами першої та  апеляційної  інстанцій.
Так,  апеляційний  суд  обгрунтовано  виключив   з   обвинувачення
засуджених ті епізоди, крім їх власних показань в ході  досудового
слідства,  більше   нічим   не   були   обгрунтовані,   і   визнав
обвинувачення доведеним в тій частині, що  підтверджувалась  також
іншими доказами, зокрема, протоколами обшуку, огляду та  вилучення
наркотичних   засобів,   висновками   судово-хімічних    експертиз
зазначених речовин.
 
     Так, вина засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і  ОСОБА_3  у  вчиненні
злочину,  передбаченого  ч.3   ст.307   КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,
ОСОБА_12 та інших про обставини придбання ними наркотичних засобів
у  засуджених,  даними  протоколів  про  результати   застосування
оперативно-технічних засобів по зняттю аудіо та відеоінформації.
 
     Крім   того,   визнаючи   доведеність   вини   засуджених   у
використанні коштів, здобутих від  незаконного  обігу  наркотичних
засобів з метою продовження їх незаконного  обігу  за  попередньою
змовою  групою  осіб,  повторно,  апеляційний   суд   обгрунтовано
виключив з об'єму  обвинувачення  ОСОБА_2  кваліфікуючу  ознаку  -
вчинення злочину у великому розмірі.
 
     Безпідставні   посилання   у    касаційних    скаргах    щодо
недоведеності вини ОСОБА_1 і  ОСОБА_2  у  наданні  приміщення  для
незаконного  вживання   та   виготовлення   наркотичних   засобів,
вчиненому  повторно,  з  корисливих  мотивів,  групою  осіб.  Вони
спростовуються як показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_9,  ОСОБА_14
та інших, так і  даними  протоколів  про  результати  застосування
оперативно-технічних засобів по зняттю аудіо  та  відеоінформації,
згаданих вище.
 
     Що стосується  обвинувачення  засуджених  за  ч.3  ст.311  КК
України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,   то   суд   обгрунтовано   виключив   таке
обвинувачення  щодо  ОСОБА_1  та  ОСОБА_3,  оскільки  доказів   на
підтвердження їх вини здобуто  не  було  і  дійшов  обгрунтованого
висновку про доведеність  винності  ОСОБА_2,  оскільки  його  вина
підтверджується даними протоколів обшуку і вилучення речовини, яка
згідно висновків судово-хімічної експертизи є прекурсором. Разом з
тим суд  апеляційної  інстанції  правильно  виключив  кваліфікуючі
ознаки вчинення злочину в особливо великому розмірі та повторно.
 
     Обгрунтованим  є  висновок  суду   щодо   вчинення   злочинів
організованою злочинною групою, оскільки суд відповідно  до  ст.28
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         встановив, що ОСОБА_3, ОСОБА_1  та  ОСОБА_2
разом  з  іншими  особами  попередньо  зорганізувалися  у   стійке
об'єднання  для  досягнення  єдиного   злочинного   результату   -
незаконного збуту  особливо  небезпечних  наркотичних  засобів  та
вчинення пов'язаних з ним злочинів.
 
     Суд повно і всебічно дослідив зібрані по справі  докази,  дав
їм належну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність
вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за  які  вони
засуджені, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою.  Їхні
дії кваліфіковані правильно.
 
     Доводи засуджених  про  порушення  кримінально-процесуального
закону,  зокрема,  застосування   недозволених   методів   ведення
слідства, порядку зібрання  доказів  та  інші  перевірялися  судом
першої та апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.
 
     Покарання засудженим призначено у  відповідності  з  вимогами
ст.65  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  відповідає  ступеню   тяжкості
вчинених злочинів,  даним  про  їх  особи,  конкретним  обставинам
справи. Підстав для пом'якшення покарання засудженим нема.
 
     Таким чином, при перевірці справи  не  виявлено  передбачених
ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         підстав для призначення  справи  до
розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених  ст.384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
 
     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,
 
     у х в а л и л а :
 
     У задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 відмовити.
 
     Судді:
 
     Шевченко Т.В. Селівон О.Ф. Дороніна В.П.