У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Драги В.П.
суддів
Буніна О.I., Федченка О.С.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2 на судові рішення щодо них.
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня
2005 року ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, раніше
судимий:
13.07.1998 року за ст. 140 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3
років позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
умовно з іспитовим строком 2 роки;
17.05.2000 року за ст. 140 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3
років 6 місяців позбавлення волі,
засуджений: за ст. 185 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 року
позбавлення волі; за ст. 186 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 4 років
позбавлення волі; за ст. 187 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна, за виключенням житла; за
ст. 357 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, ОСОБА_1суд остаточно визначив покарання 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна, за виключенням житла,
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, громадянин України, раніше не судимий,
засуджений: за ст. 185 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 року
позбавлення волі; за ст. 186 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 4 років
позбавлення волі; за ст. 187 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна, за виключенням житла; за
ст. 357 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, ОСОБА_2 суд остаточно визначив покарання 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна, за виключенням житла.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо яких
вирок не оскаржується.
Суд постановив стягнути:
із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 судові
витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області по 22
грн. 03 коп. з кожного;
із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь:
ОСОБА_5 - 510 грн., ОСОБА_6 - 695 грн. 11 коп, ОСОБА_7 - 1150
грн.;
із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_8 -
461 грн. 30 коп.;
із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь:
ОСОБА_9 - 507 грн., ОСОБА_10 - 1494 грн., ОСОБА_11 - 170 грн.,
ОСОБА_12 - 40 грн.;
із засудженого ОСОБА_4 на користь Сумської обласної клінічної
лікарні витрати на лікування потерпілої - 707 грн. 30 коп.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 06 квітня 2006
року зазначений вирок залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими у вчиненні
злочинів за наступних обставин.
21 вересня 2004 року, приблизно о 23 годині, засуджені
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, біля
будинку АДРЕСА_1, із застосуванням насильства, що не є небезпечним
для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_5, відкрито викрали у
потерпілого його майно на загальну суму 809 гривень.
24 вересня 2004 року, приблизно о 21 годині 45 хвилин, в
під'їзді № 1 будинку АДРЕСА_2, засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, із застосуванням
насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого
ОСОБА_6, відкрито викрали у нього майно на загальну суму 695 грн.
11 коп.
01 листопада 2004 року, приблизно о 10 годині, перебуваючи в
квартирі №106 потерпілого ОСОБА_13 по АДРЕСА_3, засуджені ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, таємно
викрали майно потерпілого на загальну суму 1999 грн. 60 коп.
07 січня 2005 року, приблизно о 22 годині, засуджений
ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, біля під'їзду будинку АДРЕСА_4, вчинили
розбійний напад на потерпілу ОСОБА_14 Погрожуючи їй застосуванням
насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, засуджені
заволоділи її майном на загальну суму 461 грн. 30 коп.
17 квітня 2005 року, приблизно о 22 годині, засуджені
ОСОБА_1, ОСОБА_2, за попередньою змовою з двома невстановленими
слідством особами, матеріали щодо яких виділені в окреме
провадження, в під'їзді будинку АДРЕСА_5, із застосуванням
насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого
ОСОБА_9, відкрито викрали у потерпілого його банківську картку
"УкрСиббанку". Після чого, за допомогою зазначеної картки зняли з
рахунку потерпілого в банку 507 гривень.
21 квітня 2005 року, приблизно о 20 годині, засуджені
ОСОБА_1, ОСОБА_2, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо
якої виділені в окреме провадження, вчинили розбійний напад на
потерпілу ОСОБА_10 Погрожуючи їй застосуванням насильства,
небезпечного для її життя та здоров'я, вони заволоділи майном
потерпілої на загальну суму 1494 гривні.
23 квітня 2005 року, приблизно опівночі, засуджені ОСОБА_1,
ОСОБА_2, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої
виділені в окреме провадження, біля будинку АДРЕСА_6, із
застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та
здоров'я потерпілого ОСОБА_11, відкрито викрали у нього майно на
загальну суму 170 гривень.
23 квітня 2005 року, приблизно о 04 годині, засуджені ОСОБА_1
та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, в під'їзді АДРЕСА_7,
із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та
здоров'я потерпілого ОСОБА_12, відкрито викрали у потерпілого його
майно на загальну суму 40 гривень.
У касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_1, як видно із змісту його скарги,
посилається на безпідставність його засудження по епізоду
розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_14, а також ставить питання
про перекваліфікацію його дій по епізоду розбійного нападу на
потерпілу ОСОБА_10 на ст. 186 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і
просить внести у вирок відповідні зміни;
засуджений ОСОБА_2, як видно із змісту його скарги, просить
змінити винесені щодо нього судові рішення, перекваліфікувавши
його дії по епізоду розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_10 на ст.
186 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а також просить пом'якшити
призначене йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах засуджених,
колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки в
результаті перевірки матеріалів даної справи передбачених ст. 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для скасування або зміни
постановлених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових рішень не виявлено.
Висновки суду щодо необхідності кваліфікації дій засуджених
за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.2, 357 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам
і така кваліфікація є правильною. Правильність висновків суду щодо
кваліфікації дій засуджених по ст.ст. 185 ч.2, 357 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
у скаргах не оспорюється.
Безпідставними вважає колегія суддів доводи засуджених про
те, що суд першої інстанції по епізоду нападу на потерпілу
ОСОБА_10 неправильно кваліфікував їх дії за ст. 187 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
як розбій.
Iз показань потерпілої ОСОБА_10 видно, що під час вчинення на
неї нападу засуджені здавлювали їй шию, закривали рота і
погрожували їй розправою. Ці погрози вона сприйняла реально,
злякалась, що її можуть вбити. Після того як нападаючі втекли,
вона з переляку ще декілька хвилин залишалась на місці.
Зазначені показання потерпілої підтвердила свідок ОСОБА_15.
Факт вчинення нападу на ОСОБА_10 не заперечували також і допитані
в судовому засіданні засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції
обгрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_10
про обставини вчиненого на неї розбійного нападу засудженими,
оскільки її показання послідовні як в ході досудового слідства,
так і в судовому засіданні, підтверджуються іншими дослідженими
судом доказами.
Не знайшли свого підтвердження доводи засудженого ОСОБА_1 про
непричетність його до вчинення розбійного нападу на потерпілу
ОСОБА_14
Колегія суддів вважає, що дослідивши та проаналізувавши
докази, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку
про те, що показання ОСОБА_1 про непричетність його до нападу на
ОСОБА_14 викликані бажанням уникнути відповідальності за скоєне,
навівши у мотивувальній частині вироку відповідні мотиви, у тому
числі, щодо неприйняття показань свідків стосовно алібі ОСОБА_1.
Підтвердженням правильності такого висновку суду, зокрема, є
те, що під час досудового слідства ОСОБА_1 пояснював, що разом з
ОСОБА_4, приблизно о 21 годині 30 хвилин, біля під'їзду будинку
АДРЕСА_4, вони відкрито заволоділи майном незнайомої дівчини,
відзначивши при цьому, що ці події мали місце в січні 2005 року.
Згідно даних наявного в матеріалах справи протоколу відтворення
обстановки і обставин події від 30 квітня 2005 року видно, що
ОСОБА_1 вказав місце та розповів про вчинення зазначених
неправомірних дій щодо потерпілої ОСОБА_14.
Що стосується призначення засудженим покарання, то воно
відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, встановленим
по справі даним, що характеризують засуджених, та обставинам, що
обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі і тим, на які
посилаються засуджені у своїх скаргах.
Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 колегія
суддів не вбачає.
Iстотних порушень вимог КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, які б
перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно
розглянути справу і постановити законний вирок по справі не
встановлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2
відмовити.
Судді:
Драга В.П. Бунін О.I. Федченко О.С.