У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого - судді
Земляного В.В.
суддів
Кліменко М.Р. і Косарєва В.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2. на вирок Жовтневого районного суду м.
Дніпропетровська від 26 грудня 2005 року, яким засуджено
ОСОБА_1, раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі;
за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 10 років
позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років позбавлення волі.
На підставі ст. 54 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 позбавлено
спеціального звання - майор міліції.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29
березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він проживаючи з ОСОБА_3 та її
сином ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 з 1997 по 2004 роки, систематично бив їх,
у 2002 р. заподіяв потерпілому ОСОБА_4. тяжке тілесне ушкодження,
що спричинило непоправне знівечення обличчя, а ОСОБА_3. у 2004
р. - тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер
особливого мучення, що спричинило смерть останньої.
У касаційних скаргах засуджений та його захисник посилаються
на однобічність та неповноту досудового та судового слідства,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
неправильне застосування кримінального закону та суворість
призначеного ОСОБА_1 покарання, просять скасувати вирок в частині
засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а
справу направити на нове розслідування та перекваліфікувати дії
засудженого з ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 ст. 125
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
й призначити покарання в межах санкції
цього закону.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного
В.В. та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставою для скасування або зміни судового рішення в касаційному
порядку можуть бути лише істотне порушення вимог
кримінально-процесуального закону, неправильне застосування
кримінального закону або невідповідність призначеного покарання
тяжкості злочину та особі засудженого, а тому при розгляді
касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин,
встановлених судом першої інстанції, та перевірених у апеляційному
порядку.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні
злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають фактичним обставинами справи, підтверджуються
дослідженими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованими.
По справі встановлено, що ОСОБА_1, проживаючи з 1996 року з
ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_4 АДРЕСА_1, починаючи з 1997 року
систематично, два - три рази на тиждень, завдавав потерплим
значних побоїв - бив по голові, тулубу та кінцівкам металевою
трубою, побутовими предметами, кулаками, ногами, металевою пряжкою
ременя, що в деяких випадках призводило до втрати свідомості
потерпілих, а у ОСОБА_3. розвилася хвороба, що призвела до
порушення координації руху та потерпіла поступово втратила мову.
Будучи єдиним годувальником у сім'ї, він умисно не давав кошти на
її утримання, що викликало виснаження ОСОБА_3., а також ОСОБА_1 не
давав можливості потерпілими виходити з дому, звертатись за
медичною допомогою, приховуючи їх від свідків. У січні та червні
2002 року ОСОБА_1 завдав ОСОБА_4. кулаком неодноразові удари в
голову, заподіявши потерпілому пошкодження правої вушної раковини,
що призвели до її деформації, а також рубець верхньої губи, що
призвело до асиметрії обличчя.
Висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених
у вироку злочинів, суд зробив на підставі досліджених ним доказів,
а саме: показань потерпілого ОСОБА_4, про те, що з 1997 року
ОСОБА_1 систематично бив його та ОСОБА_3., забороняв звертатись їм
за допомогою; показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про
те, що зі слів ОСОБА_3. та ОСОБА_4 їм було відомо, що ОСОБА_1
завдавав обом потерпілим значних побоїв; інших свідків - ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10; висновків судово-медичних експертиз; протоколів
слідчих дій, інших матеріалів справи. Цими доказами спростовуються
доводи засудженого та адвоката ОСОБА_2. про те, що потерпіла сама
могла завдати собі тяжкі тілесні ушкодження та про непричетність
ОСОБА_1 до появи таких ушкоджень у ОСОБА_3.
За таких обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, а підстав для скасування
судових рішень в цій частині та направлення справи на нове
розслідування не вбачається.
Не можна визнати обгрунтованими доводи засудженого та його
захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки він своїми діями завдав ОСОБА_4.
тілесні ушкодження, що є непоправними та деформованою формою
надають обличчю потерпілого відразливої зовнішності, тобто є
такими, що спричинили непоправне знівечення обличчя. За таких
обставин підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 121
на ч. 1 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
немає.
Всебічно, повно й об'єктивно розглянувши всі обставини справи
в їх сукупності та давши зібраним по справі доказам правильну
оцінку, суд дійшов вірних висновків про винуватість ОСОБА_1 у
вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував
його дії за ч.ч. 1, 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Підстав для
перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 121 на ч. 1 ст. 125 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
немає.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено процесуальних
порушень при дослідженні і оцінці наведених у вироку доказів, які
ставили б під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності
вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів.
Призначене засудженому покарання, як за кожен злочин окремо,
так і на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, відповідає
вимогам ст.ст. 63, 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При його обранні суд
урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного,
обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене
ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та
попередження нових злочинів.
За таких обставин підстави для призначення справи до розгляду
в касаційній інстанції Верховного Суду України з повідомленням
учасників процесу відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити засудженому ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату
ОСОБА_2 у задоволенні їх касаційних скарг.
С У Д Д I :
ЗЕМЛЯНОЙ В.В. КЛIМЕНКО М.Р. КОСАРЄВ В.I.