На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків шляхом поглинення невідбутого покарання за вироком Першотравневого міського суду Луганської області від 28.01.2005р. у виді 3 років позбавлення волі покаранням, призначеним за даним вироком, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

21 вересня 2005 року, приблизно о 19 год., ОСОБА_1 прийшов до АДРЕСА_1 в м. Горське, де біля під'їзду знаходився потерпілий ОСОБА_3, і почав пред'являти тому претензії з приводу побиття собаки його матері. Під час виниклої сварки ОСОБА_1 на грунті неприязних стосунків умисно вдарив кулаком у голову ОСОБА_3, від чого той втратив свідомість і впав на землю, після чого ОСОБА_1 наніс декілька ударів ОСОБА_3 ногами у груди. В результаті цих дій ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження з тривалим розладом здоров'я у виді струсу головного мозку, закритого перелому 2 і 3 ребер справа.

Крім того, 25 вересня 2005 року в денний час ОСОБА_1, маючи умисел на крадіжку чужого майна, шляхом підбору ключів проник до АДРЕСА_2 в м. Горське, звідки таємно викрав належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 520грн, а саме: гроші в сумі 420 грн., сім-карту на мобільний телефон, вартістю 60 грн., на рахунку якої знаходилось 40 грн.

Крім того, в ніч з 3 на 4 жовтня, приблизно о 3 год., ОСОБА_1, побачивши на вул. Совєтська в м. Горське біля магазину "Шахтар" потерпілу ОСОБА_5, у якої на шиї висів мобільний телефон "Самсунг-Х450", вирішив заволодіти телефоном шляхом розбійного нападу. Для цього він пішов за ОСОБА_5 і у безлюдному місці в районі будинку № 26 по вул. Станціонній, наздогнавши її, напав на ОСОБА_5, обхопивши ззаду її шию правою рукою і здавлюючи її, від чого ОСОБА_5 втратила свідомість, а лівою рукою зірвав з її шиї мобільний телефон, вартістю 840 грн., з сім-картою "Джинс", вартістю 40 грн., пошкодивши при цьому ланцюжок, вартістю 20 грн., на якому висів мобільний телефон. Цими діями потерпілій була заподіяна шкода на суму 900 грн.

Після вчиненого розбою, маючи умисел на згвалтування потерпілої ОСОБА_5, яка внаслідок застосованого до неї при розбої насильства втратила свідомість і перебувала у безпорадному стані, ОСОБА_1 затягнув її до кущів на пустирі в районі будинку № 26 по вул. Станціонній, але довести до кінця свої дії, спрямовані на згвалтування ОСОБА_5, не зміг з незалежних від його волі фізіологічних причин.

В цей момент потерпіла ОСОБА_5 прийшла у свідомість і повідомила, що звернеться до міліції з приводу вчинених щодо неї злочинів. Тоді ОСОБА_1, маючи умисел на вбивство ОСОБА_5, поєднане із замахом на її згвалтування, а також з метою приховати раніше вчинені щодо неї злочини, схопив її руками за шию і став душити, придавлюючи до землі, доки ОСОБА_5 не перестала чинили опір і подавати ознаки життя. В результаті дій ОСОБА_1 настала смерть ОСОБА_5 на місці події від механічної асфіксії внаслідок удавлення її шиї руками.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 на тому ж пустирі із хуліганських спонукань, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з винятковим цинізмом, ввів у піхву ОСОБА_5 знайдений уламок держака від лопати, який в подальшому викинув по дорозі додому.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у виді рани і крововиливу верхньої губи, забиття м'яких тканин потиличної частини голови, саден і крововиливів на шиї і обличчі, лінійних саден сідниць і нижніх кінцівок, рани гребня клубової кістки, неповного перелому правого ріжка під'язикової кістки, підвивиху шийно (7-й)-грудиного (1-й) зчленування з частковим розривом зв'язкового апарату, крововиливів і поверхневої рани стінки піхви.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) , вказує на те, що злочинів щодо ОСОБА_5 не вчиняв, обмовив себе в цьому на досудовому слідстві під впливом застосованого до нього працівниками міліції фізичного і психічного насильства. У зв'язку з цим просить вирок в частині його засудження за ч. 1 ст. 187 КК України (2341-14) , ч.2 ст.15 і ч. 4 ст. 152 КК України (2341-14) , ч. 2 п. п. 9, 10 ст. 115 КК України (2341-14) , ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) скасувати, а справу в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу зазначених злочинів та пом'якшити йому покарання, призначене за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) .

В доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що по справі були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону і порушено його право на захист тим, що він не був ознайомлений з матеріалами справи до і після її судового розгляду, в тому числі з участю свого захисника; судовий процес не фіксувався технічними засобами, і суд, оцінюючи показання його брата - свідка ОСОБА_6, не взяв до уваги наявність між ними на той час неприязних стосунків.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кліменко М.Р., пояснення засудженого ОСОБА_1 про безпідставність його засудження за злочини щодо ОСОБА_5 з проханням про пом'якшення призначеного йому покарання ; думку прокурора про необхідність зміни вироку суду щодо ОСОБА_1 з виключенням кваліфікації його дій за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , перекваліфікацією його дій з ч.2 ст. 15 і ч.4 ст. 152 КК України (2341-14) на ч.2 ст. 15 і ч.1 ст. 152 КК України (2341-14) та із залишенням вироку в іншій частині без зміни; перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) , за обставин, встановлених судом, підтверджується наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку. Цей висновок суду не оспорюється засудженим, який вирок в цій частині не оскаржив.

Твердження ОСОБА_1 про його непричетність до злочинів щодо ОСОБА_5 є безпідставними і такими, що спростовані сукупністю доказів, досліджених судом і детально викладених у вироку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в результаті оперативно-розшукових заходів у вчиненні інших злочинів підозрювався ОСОБА_1, який втік від працівників міліції і звернувся до свого товариша ОСОБА_7 з проханням підтвердити його алібі в ніч з 3 на 4 жовтня 2005р., тобто на час загибелі ОСОБА_5, що викликало у працівників міліції підозру про вчинення ОСОБА_1 злочинів і щодо неї. Для перевірки алібі ОСОБА_1, який змінював свої показання щодо місця свого перебування в цю ніч (вказував, що був у ОСОБА_7, у себе вдома, у ОСОБА_8), органи дізнання і досудового слідства шляхом допиту свідків ОСОБА_9 - матері ОСОБА_1, ОСОБА_10 - співмешканки останнього, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_6 - брата ОСОБА_1, встановили, що в ніч з 3 на 4 жовтня 2005р. ОСОБА_1 був відсутнім вдома до 4 год. ранку і ні у кого із зазначених ним осіб не перебував, тобто алібі на час вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_5 не має.

При цьому свідок ОСОБА_6 - брат засудженого, при допиті зазначив, що по приходу додому ОСОБА_1 був злим, приніс з собою мобільний телефон "Самсунг-Х450", який давав йому подивитись, а вранці поїхав з дому, повідомивши в подальшому, що телефон продав.

Зазначені показання свідок ОСОБА_6 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_1, який як під час цієї слідчої дії, так і в подальшому вказував про наявність між ним і братом ОСОБА_6 нормальних стосунків і не посилався на неприязнь між ними, що спростовує його твердження про обмову з боку брата.

Доводи ОСОБА_1 про наявність у нього алібі і обмову з боку свідка ОСОБА_6ретельно перевірив і суд, обгрунтовано визнавши ці доводи безпідставними з наведенням відповідних мотивів у вироку.

Показаннями свідка ОСОБА_14, потерпілої ОСОБА_15 підтверджено, що ОСОБА_5 в ніч з 3 на 4 жовтня 2005 р. після 2 год. пішла від ОСОБА_14 додому і повинна була йти дорогою, що проходить повз магазин "Шахтар", через залізничну колію і далі по вул. Станціонній, де є пустир. При собі вона мала мобільний телефон "Самсунг-Х450", що висів на шиї на ланцюжку з кулоном у виді лебедя.

Показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, даними протоколів огляду місця події, пред'явлення предметів на впізнання підтверджено, що труп ОСОБА_5 був випадково виявлений вранці 05.10.2005р. за залізничною колією по вул. Станціонній на пустирі між складом і будинком № 26 у напівроздягнутому виді зі слідами тілесних ушкоджень, у тому числі й на шиї. У загиблої був відсутній мобільний телефон і взуття, але розірваний ланцюжок від телефону знайдений біля пішохідної доріжки вулиці. Цей ланцюжок з кулоном у виді лебедя був впізнаний як належний ОСОБА_5

Як видно з матеріалів справи, в ході оперативно-розшукових заходів з пошуку мобільного телефону було встановлено, що мобільний телефон "Самсунг-Х450", схожий на належний ОСОБА_5, був куплений біля 11 год. 04.10.2005р. ОСОБА_18 за 300 грн. в його магазині "Шарм" м. Первомайська у незнайомого чоловіка. При перевірці шляхом допиту свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_6 органи досудового слідства встановили, що ОСОБА_18 продав цей телефон 05.10.2005р. за 450 грн. ОСОБА_24, у якого цей телефон був вилучений і пред'явлений на впізнання свідку ОСОБА_6, який за ознаками, названими ним при допиті, впізнав цей телефон як той, що приносив ОСОБА_1 додому. При співставленні даних пакувальної коробки і документів на телефон "Самсунг-Х450", вилучених за місцем проживання ОСОБА_5, і вилученого у ОСОБА_24телефону був підтверджений збіг номеру імейла телефону і гарантійного талону на нього, тобто встановлена належність цього мобільного телефону загиблій ОСОБА_5

Після встановлення зазначених вище обставин ОСОБА_1 подав явку з повинною, письмові пояснення на ім'я прокурора та на ім'я начальника ВКР Першотравневого МВ УМВС, в яких визнав свою причетність до злочинних дій щодо ОСОБА_5

В цих документах та при неодноразових подальших допитах з участю захисника і відеозаписом показань, у тому числі при відтворенні обстановки і обставин події, ОСОБА_1 вказував, що в ніч з 3 на 4 жовтня 2005 р. приблизно о 3 год., побачивши біля магазину "Шахтар" незнайому йому дівчину (ОСОБА_5) з мобільним телефоном, який висів у неї на шиї, вирішив заволодіти цим телефоном. Наздогнавши дівчину у темному місці вулиці за залізничною колією і складом, напав на неї, обхопивши ззаду правою рукою за шию і придавивши до себе, а лівою рукою зірвав телефон. Від цих дій дівчина втратила свідомість і впала. Тому він відтягнув її в кущі на пустир, де у нього, зважаючи на те, що дівчина не рухалась, виникло бажання її згвалтувати. Для цього він роздягнув її, але свої дії закінчити не зміг з фізіологічних причин. Вдягнувшись, він хотів піти, відійшов від неї на 2 м, але в цей час дівчина прийшла до свідомості, почала кричати, і він, повернувшись, у відповідь на її образи і повідомлення про намір звернутися до міліції, розлютившись, підбіг до неї, коли вона лежала, і здавив їй шию руками, придавивши до землі і утримуючи, доки вона не припинила рухатись. Після цього, щоб помститися дівчині, він знайшов уламок палки - держака від лопати і встромив його дівчині у піхву, на що та не реагувала. Після цього він пішов додому, викинувши по дорозі уламок палки. Вдома його брат ОСОБА_6, який ще не спав, бачив мобільний телефон дівчини "Самсунг-Х450". Цей телефон він - ОСОБА_1, цього ж дня вранці продав за 200 грн. незнайомому чоловіку в м. Первомайську, витративши отримані кошти за власним розсудом.

Добровільність дачі зазначених показань підтвердили свідки ОСОБА_25, ОСОБА_26 - працівники міліції, а також свідки ОСОБА_27 і ОСОБА_28 - поняті при проведенні відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_1

Ці показання ОСОБА_1, від яких він в подальшому відмовився, повністю узгоджуються із зібраними по справі доказами, які належно перевірені судом і детально викладені у вироку.

Крім того, ці показання засудженого суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони містять таку деталізацію, яка була б неможливою, якби він не був безпосереднім виконавцем злочинів щодо ОСОБА_5 Також ці показання засудженого відтворюють такі обставини події, які не були відомі органам дізнання і досудового слідства, але знайшли своє підтвердження при їх перевірці.

Зокрема, по справі був встановлений свідок ОСОБА_29, яка в своїх показаннях при допиті і під час відтворення обстановки та обставин події підтвердила, що вранці 4.10.2005р., йдучи на роботу, на пішохідній доріжці по вул.Станціонній в 21 м від залізничної колії бачила жіноче взуття - шльопанці, які за описом рідних та друзів загиблої належали останній, і зазначене свідком місце виявлення цього взуття повністю співпало з тим місцем, яке раніше при відтворенні обстановки та обставин події вказував ОСОБА_1, як місце його нападу на дівчину.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10підтвердили, що ОСОБА_1 схильний до насильницьких дій, у тому числі сексуального характеру, і за певних обставин у нього виникали проблеми при вчиненні статевих актів.

Як видно з акту розтину трупа ОСОБА_5 та висновку судово-медичної експертизи № 448 по факту її смерті, проведених у жовтні 2005 р., смерть ОСОБА_5 настала від асфіксії внаслідок одномоментного удавлення шиї руками. Також у неї виявлені пошкодження обличчя, неповний перелом під'язикової кістки, які могли утворитися при удавленні шиї руками; пошкодження в області голови і задньої поверхні грудної клітини (забиття м'яких тканин потиличної частини голови і крововиливи грудної клітини), які могли утворитися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів (кулаком, ногами чи іншими предметами); пошкодження сідниць та нижніх кінцівок (лінійні садна) та забійна рана гребня клубової кістки, які могли утворитися від дії сухої трави та гілок на місці виявлення трупа; пошкодження хребта (підвивих шийно (7-й)- грудиного (1-й) зчленування з частковим розривом зв'язкового апарату); пошкодження в області піхви (почервоніння шийки матки, крововиливи і поверхова рана стінки піхви), які могли утворитися як при введенні в піхву стороннього предмета довжиною не менше 5 см з нерівністю на кінці, так і від грубого введення статевого органу чоловіка. Пошкодження в області шиї відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; травма хребта - до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а інші - до легких тілесних ушкоджень. Всі тілесні ушкодження є прижиттєвими. Останніми були заподіяні пошкодження в області шиї, що викликали асфіксію і настання смерті.

Таким чином, на момент надання ОСОБА_1 явки з повинною, письмових пояснень та показань при допитах і при відтворенні з ним обстановки та обставин події, в яких він визнавав свою вину і виклав механізм розбійного нападу на ОСОБА_5, замаху на її згвалтування, її вбивства і утворення пошкоджень в області піхви, органи досудового слідства не мали відомостей щодо подвійного впливу травмуючої сили на шию ОСОБА_5, даних щодо механізму утворення у неї пошкоджень хребта, точних даних щодо механізму утворення у неї пошкоджень на потилиці, задній поверхні грудної клітини і щодо точного механізму і часу (до чи після смерті) утворення пошкоджень в області піхви.

Однак з цих питань ОСОБА_1 дав детальні показання, які в подальшому знайшли підтвердження висновками додаткової судово-медичної експертизи № 448/1 від 19.01.2006р. і показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_37, з яких убачається, що пошкодження хребта у ОСОБА_5 могло виникнути при обхоплені рукою ззаду її шиї зі здавленням її назад, тобто травмуюча сила в області шиї загиблої діяла двохмоментно (захват ззаду рукою і через деякий час - удавлення пальцями рук спереду); пошкодження хребта, в свою чергу, могло потягти втрату свідомості, падіння ОСОБА_5 з висоти власного зросту; від падіння на виступаючі тверді поверхні в місцевості, де був знайдений труп, могли утворитися виявлені у неї пошкодження голови і задньої поверхні тіла; хімічною реакцією рани піхви виявлені сліди заліза, що не виключає заподіяння цього ушкодження дерев'яним предметом, зазначеним ОСОБА_1, і не виключається можливість утворення цього поранення як прижиттєво, так і в короткий проміжок часу після смерті ОСОБА_5 Тобто виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження, механізм їх утворення і механізм заподіяння смерті повністю відповідали тим обставинам, на які послався ОСОБА_1 при допитах і при відтворенні обстановки та обставин події з його участю (т.3 а.с. 215-216).

Зазначені докази у сукупності підтверджують достовірність показань ОСОБА_1 про вчинення ним злочинів щодо ОСОБА_5 і спростовують його твердження про обмову себе під впливом працівників міліції і слідчого.

Доводи ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів слідства - побиття працівниками міліції і вивезення його вночі 21.10.2005р. на місце події для подальшої можливості дати показання при відтворенні обстановки та обставин події ретельно перевірялися як органами прокуратури, так і судом, і обгрунтовано визнані безпідставними.

Такий висновок грунтується на матеріалах прокурорської перевірки, по результатах якої винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, на показаннях працівників міліції - свідків ОСОБА_30, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, фельдшера - свідка ОСОБА_34, осіб, які утримувались разом з ОСОБА_1 в IТУ - свідків ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, на даних журналів видачі осіб із IТУ та звернення утримуваних за медичною допомогою, згідно з якими ніякі недозволені методи до ОСОБА_1 не застосовувались, з IТУ він вночі не вивозився і за медичною допомогою не звертався, при надходженні до IТУ і обстеженні будь-яких скарг не заявляв; мав незначне ушкодження, яке виникло внаслідок імітації ним приступу епілепсії, якої за висновками судово-психіатричної експертизи у нього не виявлено.

Усім цим доказам суд дав належну оцінку і правильно визнав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5 із застосуванням до неї насильства, небезпечного для життя і здоров'я, та із заподіянням їй матеріальної шкоди на суму 900 грн., що підтвердила потерпіла ОСОБА_15, і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 187 КК України (2341-14) ; у вчиненні замаху на згвалтування ОСОБА_5 з використанням її безпорадного стану, яке довести до кінця не зміг з незалежних від його волі причин; у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 з метою приховати інші вчинені щодо неї злочини і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п. 9 ст. 115 ч. 2 КК України (2341-14) .

Разом з тим, суд помилково визнав, що вчинений ОСОБА_1 замах на згвалтування ОСОБА_5потягнув за собою особливо тяжкі наслідки у виді смерті потерпілої, про що зазначив прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, змінюючи обвинувачення ОСОБА_1 з ч.2 ст. 15 і ч.1 ст. 152 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 152 КК України (2341-14) (т. 4 а.с. 27-31), та помилково визнав, що вбивство ОСОБА_5 було поєднаним із замахом на її згвалтування, у зв'язку з чим кваліфікував ці дії і за ознакою п. 10 ст. 115 ч. 2 КК України (2341-14) .

Такий висновок суду не грунтується на досліджених по справі доказах, за якими ОСОБА_1, вчинивши замах на згвалтування ОСОБА_5, що перебувала у безпорадному стані - без свідомості, тобто дії, які охоплюються ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст.152 КК України (2341-14) , вдягнувся і пішов з місця події, але, почувши, що вона прийшла у свідомість, повернувся і наступні дії по її вбивству вчинив не у зв'язку із замахом на згвалтування і не під час такого замаху, а внаслідок наміру приховати вчинені злочини, про які ОСОБА_5 могла повідомити правоохоронним органам.

За наведених обставин дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст.15 і ч. 4 ст. 152 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 152 КК України (2341-14) та з вироку суду підлягає виключенню кваліфікуюча ознака дій ОСОБА_1 за п. 10 ст. 115 ч. 2 КК України (2341-14) - як умисне вбивство, поєднане із замахом на згвалтування.

Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 по введенню уламка палки до піхви померлої ОСОБА_5 як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом, суд не врахував, що за наявними у справі і дослідженими судом доказами і показаннями засудженого ці дії ОСОБА_1 вчинив як продовження своїх дій по вбивству ОСОБА_5 з метою приховати вчинені щодо неї злочини - перешкодити її зверненню до міліції, і при цьому він не мав умислу на порушення громадського порядку, діяв без цинічної демонстративності.

За таких обставин ці дії не утворюють складу злочину - хуліганства, а тому вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) підлягає скасуванню, а справа в цій частині - закриттю.

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть скасування чи зміну вироку суду, по справі не встановлено.

Твердження ОСОБА_1, що йому при закінченні досудового слідства не були надані на ознайомлення матеріали справи, спростовуються даними протоколу пред'явлення обвинуваченому матеріалів справи, згідно з яким ОСОБА_1 і його захиснику надавались матеріали справи, з якими захисник ознайомився повністю, а ОСОБА_1 від ознайомлення відмовився, про що власноручно зазначив у протоколі (т.4 а.с. 250).

Також безпідставним є і твердження ОСОБА_1, що йому не надавались матеріали справи для ознайомлення після розгляду справи судом. В матеріалах справи містяться розписки ОСОБА_1 про повне його ознайомлення з матеріалами справи (т.4 а.с. 171, 179).

Та обставина, що судовий процес не фіксувався технічними засобами, не є порушенням закону, оскільки клопотання про це ніким з учасників процесу, в тому числі і ОСОБА_1, не заявлялось.

Даних про те, що ОСОБА_1 заявляв відвід слідчому, у справі немає.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним протягом нетривалого часу злочинів, дані про особу засудженого, який характеризується негативно.

Обгрунтовано судом було визнано відсутність пом'якшуючих покарання обставин і наявність обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_1 вчинив нові умисні злочини, будучи особою, яка має непогашені судимості за вчинення інших умисних злочинів.

З урахуванням викладеного, суд обгрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкцій ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 187 КК України (2341-14) .

Враховуючи зазначені вище обставини і дані про особу ОСОБА_1, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15 і ч. 1 ст. 152 КК України (2341-14) покарання в межах цього закону у виді 4 років позбавлення волі, а з урахуванням зменшення обсягу обвинувачення у зв'язку з виключенням однієї кваліфікуючої ознаки вчиненого ним умисного вбивства ОСОБА_5В. - пом'якшити призначене ОСОБА_1 за п. 9 ст. 115 ч. 2 КК України (2341-14) покарання до 15 років позбавлення волі; остаточне покарання за сукупністю вчинених ним злочинів визначити у виді 15 років позбавлення волі.

З огляду на те, що злочини ОСОБА_1 вчинив під час іспитового строку при засудженні до 3 років позбавлення волі з випробуванням вироком Першотравневого міського суду Луганської області від 28.01.2005р., колегія суддів на підставі ст. 71 КК України (2341-14) вважає необхідним остаточне покарання за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 шляхом повного складання призначеного покарання за цим вироком і невідбутого покарання за попереднім вироком.

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) скасувати і справу в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу цього злочину.

В решті цей вирок змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст.15 і ч. 4 ст. 152 КК України (2341-14) на ч.2 ст.15 і ч.1 ст. 152 КК України (2341-14) , призначивши за цим законом покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_1 за п. 10 ст. 115 ч. 2 КК України (2341-14) - як умисне вбивство, поєднане із замахом на згвалтування.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 115 п. 9 КК України (2341-14) покарання до 15 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК, ч. 1 ст. 122 КК, ч. 1 ст. 187 КК, ч.2 ст. 15 і ч. 1 ст. 152 КК, ч.2 ст. 115 п. 9 КК України (2341-14) , призначити ОСОБА_1 покарання у виді 15 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків шляхом складання покарання, призначеного за цим вироком, і невідбутої частини покарання за вироком Першотравневого міського суду Луганської області від 28 січня 2005 року у виді 3 років позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 18 років позбавлення волі.