У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     Головуючого - судді

     Земляного В.В.

     суддів

     Кліменко М.Р.  і Косарєва В.I.

     за участю прокурора

     Сухарєва О.М.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  17  жовтня  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Яворівського районного суду  Львівської  області  від  10
лютого 2004 року, яким засуджено

     ОСОБА_1, судимого: 21.03.1997 року за ч.ч. 2, 3 ст. 140, ч. 3
ст.  81  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки  позбавлення  волі;
30.09.1999 року за ч. 2 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на 1  рік
3 місяці позбавлення волі; 22.11.2001 року за ч. 3 ст. 185,  ч.  1
ст. 194, 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на 3 роки позбавлення волі,

     за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6 років позбавлення
волі, а за сукупністю  вироків  на  підставі  ст.  71  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         йому остаточно призначено покарання 6 років 6  місяців
позбавлення волі.

     На відшкодування матеріальної  шкоди  на  користь  потерпілої
ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно 226 грн. 50 коп.

     Цим  же  вироком  засуджено  ОСОБА_3,  вирок  щодо  якого  не
оскаржено.

     Ухвалою апеляційного суду Львівської  області  від  27  липня
2004 року вирок залишено без зміни.

     ОСОБА_1 засуджено за те, що він уночі 30 вересня 2003 року за
попередньою змовою  зі  ОСОБА_3  шляхом  розбиття  скла  проник  у
приміщення палати НОМЕР_1 інфекційного відділення  Новояворівської
районної лікарні звідки відкрито викрав майно  потерпілої  ОСОБА_2
на загальну суму 226 грн. 50 коп.

     У касаційній скарзі засуджений посилається на безпідставність
його засудження, оскільки він злочину  не  вчиняв,  просить  вирок
скасувати, а справу закрити.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду  України  Земляного
В.В., вислухавши  думку  прокурора  Сухарєва  О.М.  про  залишення
судових рішень без зміни та перевіривши матеріали справи,  колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

     Фактичні обставини судом встановлено правильно. Висновки  про
доведеність вини ОСОБА_1 вчиненні зазначеного  у  вироку  злочину,
суд зробив на підставі досліджених ним доказів, а  саме:  показань
іншого засудженого ОСОБА_3, про те, що він злочин учинив разом  із
ОСОБА_1, показань потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5,
ОСОБА_6, протоколів слідчих дій,  інших  матеріалів  справи.  Цими
доказами   спростовуються   доводи   засудженого    ОСОБА_1    про
непричетність до злочину.

     Дії ОСОБА_1суд правильно кваліфікував за  ч.  3  ст.  186  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Перевіркою матеріалів  справи  не  встановлено  процесуальних
порушень, які ставили б під  сумнів  правильність  висновків  суду
щодо  доведеності  вини  ОСОБА_1  вчиненні  зазначеного  у  вироку
злочину.

     Призначене ОСОБА_1  покарання  відповідає  вимогам  ст.65  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  При  його  обранні  суд  урахував   ступінь
тяжкості вчиненого ним злочину, особу  винного  та  всі  обставини
справи. Таке покарання є необхідним і  достатнім  для  виправлення
засудженого та попередження нових злочинів.

     За таких обставин підстав для  зміни  чи  скасування  судових
рішень щодо ОСОБА_1 не вбачається

     Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів -

                         У Х В А Л И Л А:

     Касаційну   скаргу   засудженого   ОСОБА_1.   залишити    без
задоволення,  а  вирок  Яворівського  районного  суду   Львівської
області від 10  лютого  2004  року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Львівської області від 27 липня  2004  року  щодо  ОСОБА_1  -  без
зміни.

                           С У Д Д I :

     ЗЕМЛЯНОЙ В.В.  КЛIМЕНКО М.Р.  КОСАРЄВ В.I.