розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2005 року.

Вироком місцевого суду

уродженку IНФОРМАЦIЯ_1,

жительку IНФОРМАЦIЯ_2,

раніше судиму:

- 15 червня 2000 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.140 КК України (2341-14) на 2 роки виправних робіт з відрахуванням у доход держави 20% заробітку. На підставі п "б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 1 червня 2000 року від відбування покарання звільнено;

- 13 квітня 2004 року Голованівським місцевим судом за ч.1 ст.309 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) ОСОБА_1 за сукупністю вироків призначено два роки шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2005 року апеляцію засудженої про пом'якшення покарання залишено без задоволення, а вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20 липня 2005 року - без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, 2 січня 2005 року, у м. Первомайську Миколаївської області, у особи невстановленої слідством, незаконно придбала без мети збуту наркотичний засіб - макову соломку, яку незаконно перевезла та зберігала за місцем свого проживання, у квартирі АДРЕСА_1.

5 січня 2005 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за вказаною адресою, із придбаної макової соломки незаконно виготовила наркотичний засіб - опій ацетильований, частину якого використала для власного вживання, а решту (0,091г. у перерахунку на суху речовину) та 11,91г. макової соломки, незаконно зберігала при собі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї змінити та призначити їй покарання, не пов'язане із позбавленням волі. Крім того, зазначає, що не була присутня в апеляційному суді під час розгляду її апеляції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги засудженої, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин вказаних у вироку, грунтується на перевірених у судовому засіданні доказах, є правильним і у скарзі не оспорюється.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, і відповідно дослідженим доказам, застосував матеріальний закон.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, керуючись ст.65 КК України (2341-14) , урахував усі обставини справи, дані про особу засудженої, пом'якшуючі покарання обставини у тому числі й ті, на які ОСОБА_1 вказала у касаційній скарзі, і належним чином обгрунтувавши своє рішення, дійшов правильного висновку щодо призначення їй покарання саме у виді 2 років позбавлення волі, яке є мінімальним для даного виду злочину. Підстав для пом'якшення покарання, чи застосування ст.75 КК України (2341-14) , не вбачається.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевіряв аналогічні доводи ОСОБА_1 про звільнення її від відбування покарання з випробуванням, і не знайшов підстав для їх задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Посилання засудженої про порушення кримінально-процесуального закону, оскільки вона не була присутня під час розгляду її апеляції, було предметом перевірки і не знайшло свого підтвердження у справі.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженої, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України (1001-05) .

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.