У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів
Дороніної В.П. та Шевченко Т.В.
за участю прокурора
Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні 12 жовтня 2006 року в м.Києві
кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та
його захисника ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 16
травня 2006 року щодо ОСОБА_1
Вироком Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 15
лютого 2006 року
ОСОБА_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, судимого
16.06.2004р. за ч.1 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі, засуджено
за ч.1 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів з урахуванням попереднього вироку шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено 7
років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3
4280 грн. на відшкодування майнової шкоди і 5000 грн. на
відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з цим вироком ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні
злочину за таких обставин.
24 лютого 2004 року, приблизно о 4 годині ОСОБА_1,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на зупинці
шахти ім. Батова, розташованій на АДРЕСА_1, де до нього підійшли
ОСОБА_4 і ОСОБА_5., які також перебували у стані алкогольного
сп'яніння. ОСОБА_5. став вимагати у ОСОБА_1. сигарети, внаслідок
чого між ними виникла сварка, яка переросла в бійку між ОСОБА_1 і
ОСОБА_5., у якій також взяв участь і ОСОБА_4 Після припинення
бійки з допомогою ОСОБА_4, останній і ОСОБА_5. стали віддалятися
від ОСОБА_1. Пройшовши приблизно 6-8 метрів, ОСОБА_5., який не мав
при собі ніяких засобів нападу, розвернувся і став рухатись
назустріч ОСОБА_1. Коли вони зустрілись, ОСОБА_1 умисно, на грунті
особистих неприязних стосунків, з помсти ножем, який був у нього,
наніс удар ОСОБА_5. в область грудної клітки, а потім зник з місця
події. Внаслідок дії ОСОБА_1. ОСОБА_5. було заподіяно
колото-різану рану грудної клітки ліворуч, проникаючу у плевральну
порожнину, з ушкодженням серцевої сорочки і передньої стінки
лівого шлуночка серця, від чого ОСОБА_5. помер на місці події.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області, розглядаючи 16 травня 2006
року дану справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3., у якій
ставилось питання про скасування вироку місцевого суду з мотивів
м'якості призначеного ОСОБА_1. покарання та висловлена незгода з
рішенням суду в частині відшкодування моральної шкоди, засудженого
ОСОБА_1., у якій він просив вирок щодо нього скасувати, а справу
направити на додаткове розслідування, та його захисника ОСОБА_2.,
у якій ставилось питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_1. з ч.1
ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст.118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
апеляції засудженого ОСОБА_1. та його захисника залишила без
задоволення, а апеляцію потерпілої ОСОБА_3. задовольнила,
скасувала вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. в частині призначення
покарання і постановила свій вирок.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів з урахуванням
попереднього вироку шляхом часткового складання призначених
покарань остаточно ОСОБА_1 призначено 9 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3
10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті вирок суду
першої інстанції залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
Засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити,
перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
ст.118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, призначити йому покарання в межах
санкції цього закону і зменшити розмір відшкодування моральної
шкоди, мотивуючи тим, що він наніс ОСОБА_5. удар ножем,
захищаючись від його нападу, а суди першої та апеляційної
інстанцій дали неправильну оцінку доказам, необгрунтовано не взяли
до уваги його показання, які підтверджуються іншими доказами, про
обставини нанесення ним удару ножем ОСОБА_5. У доповненнях до
касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 зазначає, що на момент
винесення вироку Апеляційним судом Донецької області він відбув
покарання, призначене йому вироком Гірницького районного суду
м.Макіївки від 16.07.2004р., і апеляційний суд безпідставно
призначив йому покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Тому просить вирок апеляційного суду змінити і
виключити з вироку вказівку суду про застосування цього закону.
Захисник-адвокат ОСОБА_2 вважає, що засуджений ОСОБА_1 наніс
удар ножем ОСОБА_5., захищаючись від його нападу, посилаючись при
цьому на показання засудженого ОСОБА_1., висновок судово-медичної
експертизи та постанову слідчого про відмову у порушенні
кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ст.187 ч.1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі п.8 ст.6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. Просить
вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1. змінити, перекваліфікувати
його дії з ч.1 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст.118 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, призначити йому покарання в межах санкції цього
закону і зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_2.
потерпіла ОСОБА_3 посилається на необгрунтованість доводів скарги
та відсутність підстав для її задоволення.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора про безпідставність доводів касаційних скарг та
законність і обгрунтованість вироку апеляційного суду, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів
вважає, що скарги задоволенню не підлягають.
Доводи касаційних скарг про необхідність перекваліфікації дій
засудженого ОСОБА_1. з ч.1 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст.118
цього Кодексу безпідставні і спростовуються дослідженими судом
доказами.
Засуджений ОСОБА_1 визнав, що він на зупинці громадського
транспорту під час конфлікту з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наніс удар ножем
ОСОБА_5, але стверджував, що у такий спосіб він захищався від
нападу ОСОБА_5.
Проте з показань свідка ОСОБА_4 убачається, що після
припинення ним конфлікту, який виник між ОСОБА_5 і ОСОБА_1, він
став віддалятись від місця конфлікту, а ОСОБА_5 пішов за ним.
Потім він почув зойк, а коли обернувся, побачив, що ОСОБА_5
знаходиться на зупинці, а ОСОБА_1 наніс йому удар в груди і став
віддалятися.
Під час очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 визнав,
що перед нанесенням ним удару ножем ОСОБА_5 останній ніяких
насильницьких дій щодо нього не починав.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи причиною смерті
ОСОБА_5 є проникаюче колото-різане поранення грудної клітки
ліворуч з ушкодженням серцевої сорочки, передньої стінки лівого
шлуночка серця і розвитком томпонади серцевої сорочки. Зазначені
ушкодження виникли від дії колючо-ріжучого предмета, яким міг бути
вилучений у ході досудового слідства ніж.
При огляді ОСОБА_1. судово-медичним експертом у нього
виявлено одне садно на носі, яке є легким тілесним ушкодженням, а
інших ушкоджень, які могли б свідчити про застосування до нього
насильства, не виявлено.
Суд дав належну оцінку цим та іншим дослідженим доказам і
прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 на час нанесення
ним ОСОБА_5. удару ножем не перебував у стані необхідної оборони.
Постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної
справи щодо ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, перебаченого ч.1
ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на підставі п.8 ст.6 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, на яку посилається у скарзі захисник ОСОБА_2, а також
матеріали справи не містять даних про вчинення ОСОБА_5. нападу з
метою заволодіння майном ОСОБА_1.
Злочинні дії ОСОБА_1. за ч.1 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, а покарання йому апеляційним судом
призначено відповідно до вимог ст.65 КК України: ( 2341-14 ) (2341-14)
з
урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи та
конкретних обставин справи і вважати таке покарання надмірно
суворим підстав не вбачається.
Посилання у скарзі засудженого ОСОБА_1. на неправильне
застосування судом ч.4 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не можна
визнати обгрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи, злочин, за який ОСОБА_1.
засуджено даним вироком, він вчинив до постановлення попереднього
вироку. У таких випадках ч.4 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зобов'язує суд призначити покарання за правилами, передбаченими
цією статтею. Покарання, відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком,
зараховано в строк остаточного покарання, призначеного за
сукупністю злочинів.
Розмір моральної шкоди, як апеляційним судом постановлено
стягнути із засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_3
визначено відповідно до завданих їй злочином моральних страждань
іпідстав для зменшення цього розміру моральної шкоди колкгія
суддів не знаходить.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б
бути підставою для зміни або скасування вироку, з матеріалів
справи не вбачається.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника
ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової
палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області
від 16 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Селівон О.Ф. Дороніна В.П. Шевченко Т.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон