розглянувши в судовому засіданні 12 жовтня 2006 року в м.Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на постановлене судове рішення щодо засудженого ОСОБА_2.,

в с т а н о в и л а:

Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 березня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь: ОСОБА_1. 18.041,29 грн. матеріальних збитків та 10.000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_3. 10.000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_4. 10.000 грн. моральної шкоди та ОСОБА_5. 10.000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 6 червня 2006 року вирок змінений.

Дії ОСОБА_2. перекваліфіковані на ч.1 ст.119 КК України (2341-14) та призначено покарання на 4 роки позбавлення волі.

В решті зазначений вирок залишений без зміни.

Судом першої інстанції ОСОБА_2. визнано винним в тому, що він 10 квітня 2005 року об 1.30 год. в м.Радомишль у пров.Шкільному, неподалік від приміщення спортивного комплексу "Динамо", на грунті неприязних стосунків навмисно завдав два удари кулаком в обличчя ОСОБА_6., від чого потерпілий впав на землю ударившись головою і отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких помер 17 квітня 2005 року.

Апеляційний суд при розгляді справи дійшов висновку про те, що ОСОБА_2. вчинив вбивство ОСОБА_6. через необережність, а тому перекваліфікував його дії на ч.1 ст.119 КК України (2341-14) .

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції у зв"язку із необгрунтованою перекваліфікацією дій ОСОБА_2. з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.119 КК України (2341-14) та м"якістю призначеного йому покарання, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Як з"ясовано матеріалами справи, апеляційний суд розглянув її згідно з вимогами кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону або неправильного застосування матеріального закону, які тягли б за собою скасування ухвали апеляційного суду, у справі не допущено.

Так, із показань потерпілої видно, що 10 квітня 2005 року об 2 год. ночі ОСОБА_2. і ОСОБА_7. притягли побитого ОСОБА_6. до будинку.

Сам ОСОБА_2. як на досудовому, так і судовому слідстві не заперечував що 10 квітня 2005 року під час суперечки із ОСОБА_6., яка виникла на грунті того, що потерпілий керуючи автомобілем перегородив шлях його автомобілю і створив аварійну ситуацію, завдав останньому удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий впав на землю спиною, вдарившись головою і втратив свідомість.

Такі показання ОСОБА_2. підтвердив в суді свідок ОСОБА_8.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6. тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя утворились раніше тілесних ушкоджень волосистої частини голови внаслідок ударів тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути рука зажата в кулак.

За даними додаткової експертизи слідує, що потерпілому в обличчя до падіння було завдано два удари, а його смерть настала від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок падіння на площину з положення стоячи від завданих двох ударів в обличчя, які знаходяться у прямому причинному зв"язку із смертю.

Отже, перевіркою матеріалів справи не здобуто доказів які б свідчили, що ОСОБА_2., завдаючи удари ОСОБА_6. в обличчя, мав умисел заподіяти останньому тяжке тілесне ушкодження, а тому апеляційним судом дії ОСОБА_2. правильно перекваліфіковані із ч.2 ст.121 на ч.1 ст.119 КК України (2341-14) як вбивство через необережність і призначено покарання у межах санкції даної норми закону.

Тому підстави для скасування постановленої щодо ОСОБА_2. ухвали апеляційного суду відсутні.