У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Глоса Л.Ф., Заголдного В.В.,
за участю прокурора
Дев'ятка В.В.
та захисників
ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи, касаційними скаргами потерпілих
ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської
області від 10 травня 2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4.
Цим вироком засуджені:
ОСОБА_3, уродженець і житель м. Кіровоград,
судимості не має,
за ч.4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі;
за ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 місяців арешту.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_3 призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_5, уродженець і житель м. Кіровоград,
судимості не має,
за ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі;
за ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 місяців арешту.
За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_5 призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_4, уродженець і житель м. Кіровоград,
судимості не має,
за ч.4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі;
за ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років арешту.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_4 призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
За ч.1 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3., ОСОБА_5 та
ОСОБА_4. виправдано.
Постановлено стягнути у доход держави з ОСОБА_4., ОСОБА_5 та
ОСОБА_3 по 364 грн. 70 коп. судових витрат, з кожного.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10. та
ОСОБА_11 залишені без розгляду.
ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили хуліганство, що
супроводжувалося особливою зухвалістю, поєднане із опором
громадянам, які припиняли хуліганські дії, із застосуванням
вогнепальної зброї.
Крім того, вказані особи вчинили умисне вбивство при
перевищенні меж необхідної оборони, а також умисно заподіяли тяжкі
тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.
Як визнав суд, злочин було вчинено за таких обставин.
15 серпня 2003 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин,
ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перебуваючи в кафе на
АДРЕСА_1, з хуліганських спонукань, безпричинно, грубо порушуючи
громадський порядок і проявляючи явну неповагу до суспільства,
використовуючи незначний привід і діючи з особливою зухвалістю,
затіяли сварку із ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_8, котра переросла у
бійку.
Не звертаючи увагу на вимоги громадян і працівника кафе про
припинення хуліганства, ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4, завдаючи
удари ОСОБА_12, збили його з ніг. ОСОБА_3., використовуючи
пістолет ПГШ-790 НОМЕР_1 споряджений гумовими кулями, вистрілив в
обличчя ОСОБА_12, заподіявши потерпілому ушкодження верхньої губи.
Протягом тривалого часу ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4
продовжували порушувати громадський порядок, висловлювалися
брутально, чинили опір громадянам, які намагалися припинити
хуліганські дії винних, внаслідок чого була припинена робота кафе.
На неодноразові вимоги громадян присутніх у кафе, ОСОБА_3.,
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишили приміщення і на автомобілі виїхали у
напрямку с. Компаніївка.
Приблизно о 24 годині, під час пересування автошляхом
Софіївка-Компаніївка, автомобіль під керування ОСОБА_3 зупинився
біля опори ЛЕП-13 у зв'язку із технічною несправністю.
ОСОБА_12, ОСОБА_13. і ОСОБА_8, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, домовилися знайти ОСОБА_3. та інших і
помститися їм за бійку. Потерпілі вирішили скористатися допомогою
ОСОБА_14., який пообіцяв показати місце куди могли поїхати винні.
ОСОБА_12, озброївшись розбитою пляшкою, а інші - палицею та
шматком металевої труби, на автомобілі ГАЗ-3110 державний номерний
знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_13., направилися шляхом, який
вказував ОСОБА_14.
Приблизно о 30 хвилині на першу годину 16 серпня 2003 року,
побачивши на узбіччі шляху автомобіль ОСОБА_3 потерпілі
зупинилися, виключили світло і, озброївшись захопленими
знаряддями, з метою вбивства, напали на ОСОБА_3., ОСОБА_5 та
ОСОБА_4.
Під час бійки, що виникла не з ініціативи винних, що
відбувалася у темряві за межами населеного пункту, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 і ОСОБА_3., не маючи ніяких засобів і будучи вимушеними
захищатися від протиправних дій потерпілих, відібрали ніж, палицю
та металеву трубу і цими предметами, припиняючи агресивні дії
нападників, належним чином не урахувавши засоби захисту і нападу,
заподіяли ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13 таОСОБА_8 тяжкі тілесні
ушкодження. Від отриманих тілесних ушкоджень смерть ОСОБА_12.,
ОСОБА_14., та ОСОБА_13. настала на місці вчинення злочину.
На цей вирок прокурором, який брав участь у справі, принесено
касаційне подання, а потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - подані
касаційні скарги. Засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_5 та
захисники ОСОБА_1, і ОСОБА_2 подали заперечення на касаційне
подання прокурора.
Прокурор, який брав участь у справі, вважає вирок суду щодо
усіх засуджених незаконних і необгрунтованим. Висновки суду
суперечать матеріалам даної кримінальної справи.
У поданні прокурор звертає увагу на те, що суд належним чином
не дослідив і не дав оцінки численним доказам, котрі свідчать про
винуватість засуджених, у зв'язку із чим наведений у вироку аналіз
доказів, не спростовує пред'явлене винним обвинувачення.
На думку прокурора, суд не взяв до уваги докази, котрі могли
істотно вплинути на його висновки, та за наявності суперечливих
доказів у вироку, не вказав чому приймає одні і відкидає інші.
Сформульоване судом обвинувачення є неумотивованим, грунтується на
припущеннях і не відповідає матеріалам справи та містить у собі
суперечності.
На порушення вимог ст.ст. 323, 327, 334 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
та роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму
Верховного Суду України № 5 ( v0005700-90 ) (v0005700-90)
від 29 червня 1990 р.
(зі змінами) "Про виконання судами України законодавства і
постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового
розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", суд не дав
оцінки первинним показанням засуджених, і зокрема, ОСОБА_4. та
ОСОБА_5
На думку прокурора, суд безпідставно застосував ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні покарання за ч.4 ст. 296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і не навів у вироку обставини, що істотно
знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Всупереч матеріалам справи не ураховано те, що винні
перебували у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаючи вирок незаконним та необгрунтованим, а призначене
покарання таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів і
даним про особи винних, прокурор просить скасувати вирок, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Потерпілий ОСОБА_6вважає вирок суду необгрунтованим, а
висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Суд, безпідставно, грунтуючись на припущеннях,
перекваліфікував дії засуджених з п.п.1,12 ч.2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
щодо вбивства ОСОБА_12., ОСОБА_14. та ОСОБА_13. на ст.
118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а щодо ОСОБА_8.- з ст. 15, п. 12 ч. 2
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суд, як вважає потерпілий, дійшов помилкового висновку про
те, що засуджені лише захищалися від неправомірних дій потерпілих.
Належним чином не з'ясовано кому належав ніж знайдений на місці
події і чому у вбитих виявлено численні тілесні ушкодження, у тому
числі й від ножа на спині, тім'яній та потиличній ділянках голови,
якщо вони нападали, і хто їх заподіяв.
ОСОБА_6 вказує на те, що усім засудженим призначено надто
м'яке покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Потерпілий
просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Потерпіла ОСОБА_7 також просить вирок апеляційного суду щодо
ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. скасувати у зв'язку із
невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи,
неправильним застосуванням кримінального закону, а також
невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів
і даним про особи винних, внаслідок його м'якості.
При цьому потерпіла у скарзі наводить доводи аналогічні
доводам скарги потерпілого ОСОБА_10.
У запереченнях на касаційне подання прокурора засуджений
ОСОБА_4 просить подання прокурора залишити без задоволення.
Засуджений вважає, що викладені у поданні доводи є надуманими
і суперечать матеріалам справи.
Це, зокрема, стосується ігнорування характеру умисних дій
потерпілих, котрі мали намір розправитися із ним та його друзями,
знарядь злочину, що мали при собі ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та
ОСОБА_8, тверджень про те, що він, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 умисно
зупинили свій автомобіль і чекали потерпілих. Безпідставними є й
посилання прокурора на те, що ніякого самозахисту у них не було.
Необгрунтованим і таким, що суперечить матеріалам справи є
твердження прокурора про те, що після вбивства, з метою приховання
злочину, шляхом імітації ДТП і спалення трупів, вони поклали 2
потерпілих у багажник, а ОСОБА_8 у салон їх же автомобіля та
облили бензином.
Засуджений ОСОБА_3., спростовуючи доводи прокурора просить
касаційне подання залишити без задоволення, а вирок апеляційного
суду щодо усіх засуджених без зміни.
У запереченні на подання, ОСОБА_3., посилаючись на матеріали
справи, вказує на невідповідність даних, наведених у поданні
фактичним обставинам справи, які на думку ОСОБА_3, є вигаданими і
носять характер припущень.
Засуджений ОСОБА_5 вважає, що апеляційний суд постановив
законне і обгрунтоване рішення у справі і його висновки
відповідають фактичним обставинам справи.
ОСОБА_5 вказує на те, що суд правильно оцінив зібрані докази,
вірно кваліфікував їх дії, обгрунтовано виправдав за ч.1 ст. 194
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, підставно застосував ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і призначив покарання за ч.4 ст. 296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, котре є достатнім. ОСОБА_5 просить вирок залишити без
зміни, а прокурору у задоволенні касаційного подання - відмовити.
Захисник ОСОБА_1 вважає, що касаційне подання прокурора в
частині відображення мотивувальної частини вироку не відповідає
мотивувальній частині самого вироку і є викривленим.
Заперечуючи проти доводів подання, захисник ОСОБА_1 вважає,
що воно задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду слід
залишити без зміни.
Захисник ОСОБА_2 вважає, що касаційне подання прокурора не
підлягає задоволенню, оскільки у ньому в усіх випадках зроблено
посилання на докази, котрі не були встановлені у судовому
засіданні і не прийняті до уваги докази, що зібрані на досудовому
та судовому слідстві.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_3,
ОСОБА_4., ОСОБА_5, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прокурора, який
підтримав касаційне подання і вважав підставними касаційні скарги
потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
наведені у поданні прокурора та скаргах потерпілих, запереченнях
засуджених та їх захисників, колегія суддів вважає, що вирок суду
підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд
з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, вирок
суду повинен бути законним і обгрунтованим лише тими доказами, які
були розглянуті у судовому засіданні. Вирок повинен бути належним
чином умотивованим і не може грунтуватися на припущеннях (ст. 327
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
).
Згідно зі ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, мотивувальна
частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення,
визнаного судом доведеним, мають бути наведені докази, на яких
грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із обов'язковим
зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Як убачається зі справи, суд, розглядаючи справу не
дотримався вказаних вимог закону, належним чином не дослідив
зібрані докази, не усунув суперечності, що є у справі, і прийняв
необгрунтоване рішення.
Хуліганські дії в кафе с. Софіївка, пов'язані із опором
громадянам та застосуванням зброї.
Органами досудового розслідування ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3
було пред'явлено обвинувачення у тому, що вони, 15 серпня 2003
року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння в кафе, що розташоване на АДРЕСА_2, з
хуліганських мотивів затіяли сварку із відвідувачами кафе
ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_8., яка переросла у бійку.
Вказані особи, завдаючи удари кулаками та ногами у різні
частини тіла, збили з ніг ОСОБА_12. При цьому ОСОБА_3. вистрілив
із пістолета ПГШ-790 НОМЕР_1 в обличчя потерпілому, заподіявши
йому тілесне ушкодження.
Протягом тривалого часу, ОСОБА_3., ОСОБА_5 і ОСОБА_4,
поводячись агресивно і перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,
висловлювалися брутально, погрожували відвідувачам кафе фізичною
розправою, а ОСОБА_3. здійснив декілька пострілів із
пістолета. Крім того, ОСОБА_3. завдав удар металевою частиною
пістолета в обличчя ОСОБА_15 спричинивши йому тілесні ушкодження.
Вчиняючи хуліганство ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діяли
узгоджено, чинили активний опір громадянам, які намагалися
припинити їх хуліганські дії.
Органи досудового слідства, як це видно зі справи, допитали
як потерпілих ОСОБА_8. і ОСОБА_15, так і численних свідків -
відвідувачів та працівника кафе, і зокрема, ОСОБА_16, ОСОБА_17.,
ОСОБА_18., ОСОБА_19, ОСОБА_20., ОСОБА_21, ОСОБА_22. та ОСОБА_23.
Суд, розглядаючи дану справу, грудні 2004 року, крім
підсудних допитав лише одного свідка ОСОБА_20. Показання
потерпілих та інших очевидців події в кафе не оголошувалися і не
досліджувалися.
Після скасування ухвали апеляційного суду від 27 грудня 2004
року, протягом року, в період з 10 травня 2005 р. по 10 травня
2006 року, суд спромігся повторно допитати підсудних та потерпілих
і лише 2 свідків (ОСОБА_23. та ОСОБА_17.), чиї пояснення мають
безпосереднє відношення до хуліганських дій в кафе. Решта свідків
цього злочину знову не допитувалася і їх показання не
досліджувалися.
Суд у вироку вказав, що підсудні, тобто ОСОБА_3., ОСОБА_5 та
ОСОБА_4 завдаючи удари збили ОСОБА_12. з ніг, а потім ОСОБА_3.
вистрілив у потерпілого з пістолета. Цей висновок суду суперечить
зібраним доказам і не відповідає матеріалам справи.
Маючи свідчення про те, що ОСОБА_3. ОСОБА_5 та ОСОБА_4
перебували у стані алкогольного сп'яніння, суд у вироку не вказав
на це і не навів ніяких доводів чому не бере цю обставину до
уваги.
Призначаючи ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 покарання за цей
злочин, суд не умотивував своє рішення і безпідставно застосував
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд не навів у вироку жодної
підстави, як того вимагає закон, на підтвердження того, що у
справі є декілька обставин, котрі пом'якшують покарання та істотно
знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів вважає зазначені недоліки істотними, такими,
що вплинула на правильність рішення суду і тому вирок у цій
частині, не можна визнати законним.
Умисне вбивство ОСОБА_12., ОСОБА_13. та ОСОБА_25 при
перевищенні меж необхідної оборони, а також умисне заподіяння
тяжких тілесних ушкодженьОСОБА_8 за тих же обставин.
Органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_3., ОСОБА_5
та ОСОБА_4. у тому, що вони, перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння з метою помсти за побиття їх в кафе, зупинили автомобіль
"Волга" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_13.,
і раптово напали на потерпілих, котрі знаходились у салоні
вказаного автомобіля.
Завдаючи численні удари руками, ногами, невстановленими
предметами та ножами у різні частини тіла, винні збили потерпілих
з ніг, і з метою їх вбивства, продовжували завдавати удари,
лежачим у безпорадному стані на землі потерпілим.
Аналізуючи пояснення окремих свідків, суд дійшов висновку, що
після від'їзду від кафе, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. потерпілі,
до яких признався ОСОБА_14., вирішили наздогнати підсудних та
помститися їм за інцидент в кафе.
Як визнав суд, ОСОБА_12 захопив із собою розбиту скляну
пляшку, а інші потерпілі - палицею та відрізок металевої труби і,
на автомобілі "Волга" під керуванням ОСОБА_13., поїхали шляхом,
який вказував їм ОСОБА_14.
Приблизно о 30 хвилині на першу годину 16 серпня 2003 року,
вони зупинилися біля автомобіля ОСОБА_3, котрий стояв на узбіччі
дороги за селом. ОСОБА_12, тримаючи у руках металеву трубу
повідомив ОСОБА_3 та іншим, що вони прибули позбавити їх життя.
Суд визнав доведеним, що під час бійки, ініціаторами якої
підсудні не були, ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відібрали у
потерпілих ніж, палицю та відрізок металевої труби і, належним
чином не урахувавши засоби захисту і нападу, спричинили ОСОБА_12,
ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження від яких вони
померли, а ОСОБА_8 - тяжкі тілесні ушкодження, але він залишився
живим лише завдяки наданій медичній допомозі.
Визнавши встановленими ці обставини, а також те, що саме
потерпілі, і зокрема, ОСОБА_12 захопив із собою розбиту скляну
пляшку, а інші - ніж, палицю та відрізок металевої труби, суд не
обгрунтував і не навів у вироку ніяких доказів на підтвердження
цього висновку.
Жоден свідок не повідомив, що бачив у потерпілих вказані
знаряддя, якими вони мали намір помститися підсудним. Не зібрано
таких доказів і органами досудового слідства.
Твердження підсудних, що крім пістолета вони не мали ніякої
іншої зброї, у тому числі й ножа, належним чином не перевірені.
Суд не дав оцінки показам потерпілого ОСОБА_15 та свідків,
котрі дали інші пояснення, щодо наявності ножа у одного із
підсудних.
Суд не дав належної оцінки й висновкам судово-медичних
експертиз, а лише обмежився перерахуванням виявлених на трупах
тілесних ушкоджень.
Проте, як убачається із вказаних висновків на трупах
потерпілих виявлені колото-різані проникні рани із пошкодженням
внутрішніх органів, які не могли бути заподіяні розбитою пляшкою.
Не звернув увагу суд і на те , що частина тілесних ушкоджень була
виявлена по спинах, потилиці та тім'яній ділянках голови у окремих
потерпілих.
Не взято до уваги й те, що на трупі ОСОБА_14. виявлено не
менше трьох ножових поранень у ділянці спини і жодних ушкоджень,
котрі могли б виникнути при боротьбі чи самообороні. Суд всупереч
вимогам ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не навів жодного доказу
щодо причетності одного чи кожного із засуджених у заподіянні
тілесних ушкоджень саме ОСОБА_14
На обгрунтування свого висновку щодо обвинувачення, визнаного
судом доведеним (у частині заподіяння тяжких тілесних ушкоджень
потерпілим) суд послався лише на показання засуджених, які виклали
свою версію про те, як відбувалися події на дорозі біля ЛЕП-13.
При цьому суд навів пояснення лише одного із них - ОСОБА_3,
і обмежився посиланням на те, що інші винні дали аналогічні
показання.
Разом із тим, відповідно до вимог ст. 334 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, та роз'яснень, що містяться у п.п. 15, 16 постанови
Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України
законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань
судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від
29 червня 1990 р. № 5 ( v0005700-90 ) (v0005700-90)
(зі змінами, внесеними
постановами від 04.06.93 р. № 3 ( v0003700-93 ) (v0003700-93)
та 03.12.97 р. №
12 ( v0012700-97 ) (v0012700-97)
), суд зобов'язаний зробити аналіз усіх
зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, що
містяться у показаннях свідків, потерпілих, підсудних, висновках
експертиз, не обмежуючись лише зазначенням прізвищ та
перерахуванням експертиз.
Як видно зі справи, суд не дотримався цих вимог.
Крім того, суд у вироку вказав, що показання усіх підсудних,
як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні є
однаковими, що не відповідає матеріалам справи.
Зі справи видно, що суд допитав експерта ОСОБА_26 та свідка
ОСОБА_24, щодо наявності у потерпілих термічних опіків, але у
вироку не дав їм оцінки і не вказав чому не бере до уваги їх
пояснення. Між тим у справі є дані, котрі дають відповідь на ці
обставини.
Всупереч вимогам закону і відповідним роз'ясненням згаданої
постанови Пленуму Верховного Суду України, суд не обгрунтував
обвинувачення з посиланням на конкретні докази кожному з
підсудних, по кожному епізоду обвинувачення, і зокрема, щодо
заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_14
Вирішуючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3, ОСОБА_5
та ОСОБА_4, суд урахував низку обставин, що пом'якшують покарання,
але залишив поза увагою ті обставини що його обтяжують, чим
порушив вимоги ст. 67 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зокрема, суд проігнорував ті обставини, котрі свідчили про
те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. під час вчинення злочинних дій
перебували у стані алкогольного сп'яніння, не згадав про це у
вироку і не навів мотиви не визнання цієї обставини обтяжуючою.
З огляду на наведене, колегія суддів, вважає що суд першої
інстанції належним чином не дослідив і не урахував усі обставини
справи, не дотримався вимог кримінально-процесуального закону і
роз'яснень Пленуму Верховного Суду України і постановив вирок,
який не можна визнати законним.
При новому розгляді справи, суд має всебічно, повно і
об'єктивно дослідити усі обставини справи і постановити рішення,
котре повинно відповідати вимогам закону.
У разі визнання ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. винним у
вчиненні дій за якими їх обвинувачують, суд має призначити
покарання, яке повинно відповідати ступеню тяжкості скоєного ними,
даним, що характеризують їх особи, оскільки призначене покарання
за цим вироком не можна визнати справедливим, унаслідок його
м'якості.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
задовольнити.
Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня
2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну
справу щодо них направити на новий судовий розгляд у той же суд в
іншому складі суддів.
Судді:
Кравченко К.Т. Заголдний В.В. Глос Л.Ф.