У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Кривенди О.В., Скотаря А.М.
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок
Стахановського міського суду Луганської області від 13 грудня 2005
року щодо ОСОБА_1.
Цим вироком
ОСОБА_1,
громадянин України, раніше судимий, -
засуджений:
за ст. 309 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 (один) рік
позбавлення волі,
ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 (три) роки 6 (шість)
місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 (три)
роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до засудженого
ОСОБА_1. застосовано примусове лікування від алкоголізму в місцях
позбавлення волі.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
За вироком ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 11 квітня
2005 року близько 2-ї години у стані алкогольного сп'яніння проник
в будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрав телевізор вартістю 400
грн., що належав ОСОБА_2.
Крім того, ОСОБА_1 приблизно 20 червня 2004 року зірвав три
дикоростучі кущі коноплі, які переніс за місцем свого проживання в
АДРЕСА_2, де незаконно без мети збуту виготовив особливо
небезпечний наркотичний засіб - каннабіс вагою 9,4 гр., який
незаконно зберігав і який 18 липня 2005 року у нього було виявлено
та вилучено працівниками міліції.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних
обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_1., зазначає, що судом
неправильно застосовано до засудженого ст. 96 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому він посилається на роз'яснення Пленуму
Верховного Суду України №7 ( v0007700-05 ) (v0007700-05)
від 3 червня 2005 року
"Про практику застосування судами примусових заходів медичного
характеру та примусового лікування", згідно з яким, примусове
лікування може бути призначене лише особам, які вчинили злочин і
страждають небезпечними для здоров'я інших осіб захворюваннями,
зазначаючи, що хвороба ОСОБА_1. до таких не відноситься.
З урахуванням наведених доводів прокурор просить вирок щодо
ОСОБА_1. змінити, виключивши з нього вказівку суду про
застосування до засудженого ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора Морозової С.Ю. про необхідність змінити вирок щодо
засудженого ОСОБА_1. та виключити з нього рішення суду про
направлення засудженого на примусове лікування від алкоголізму в
місцях позбавлення волі на підставі ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
задовольнивши відповідно касаційне подання, перевіривши матеріали
справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи,
колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, органи слідства і суд
дослідили всі обставини події злочину, які могли мати значення для
прийняття правильного рішення у справі.
Суд належно оцінив докази, які є у справі та дійшов
обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні
інкримінованих йому злочинів, правильно кваліфікував його дії за
ст.ст. 309 ч.1, 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначив
покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що по
суті не оспорюється у касаційному поданні.
Водночас, не грунтується на законі висновок суду про
направлення засудженого ОСОБА_1. на примусове лікування від
алкоголізму в місцях позбавлення волі на підставі ст. 96 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у зв'язку з чим вирок щодо ОСОБА_1. у цій
частині підлягає зміні.
Відповідно до диспозиції ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
виходячи із комплексного аналізу інших норм законодавства України
та міжнародно-правових актів, примусовому лікуванню на підставі
ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
підлягають, незалежно від виду
призначеного покарання лише особи, які вчинили злочини та
страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших
осіб, однак алкоголізм до цих хвороб не належить, оскільки є
соціально небезпечним захворюванням.
Тому суд не мав підстав для застосування до засудженого ст.
96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і колегія суддів вважає за необхідне
виключити це рішення як незаконне з вироку щодо ОСОБА_1.,
задовольнивши касаційне подання прокурора.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Стахановського міського суду Луганської області від 13
грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього рішення
про направлення засудженого ОСОБА_1. на підставі ст. 96 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на примусове лікування від алкоголізму в місцях
позбавлення волі.
Судді:
Коновало В.М. Кривенда О.В. Скотарь А.М.