У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Колесника М.А.
суддів
Кияшка А.Я. і Лавренюка М.Ю.
прокурора
Сухарєва О.М.
захисника
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Закарпатської області.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської
області від 20 жовтня 2004 року
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1, судимості не має,
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2, судимості не має,
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_3, судимості не має,
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_4, судимості не має,
ОСОБА_6,
IНФОРМАЦIЯ_5, судимості не має,
кожного виправдано за ч.2 ст. 364 і ч.2 ст.366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутністю в їх діях складів цих злочинів.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 3 лютого
2005 р. апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи
судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок без
зміни.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачувалися
у тому, що вони у період із 26.08. по 28.09.1993 р. у м. Ужгороді
Закарпатської області, являючись членами комісії з приватизації
державного майна Ужгородської текстильно-галантерейної фабрики
"Дружба", тобто службовими особами, зловживаючи службовим
становищем, умисно, із корисливих мотивів та в особистих інтересах
і інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, під час
приватизації зазначеного вище підприємства використали своє
службове становище і вчинили службове підроблення документів, що
спричинило державі тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків на
суму 1 596 944 грн. 71 коп.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на
безпідставність виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і
ОСОБА_6 за ч.2 ст.364 і ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить
судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, який заперечив
проти задоволення касаційного подання прокурора й просив залишити
судові рішення без зміни, висновок прокурора, який підтримав
касаційне подання й просив скасувати судові рішення, а справу
направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи,
доводи касаційного подання й заперечення на нього виправданого
ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що касаційне
подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в ухвалі
апеляційного суду повинні бути наведені докладні мотиви прийнятого
рішення.
Як убачається зі справи, не погоджуючись із виправдувальним
вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції, в апеляції порушував питання про його скасування та
направлення справи на новий судовий розгляд. На обгрунтування
своїх вимог він наводив змістовні доводи, а саме, що суд: не вірно
встановив дату набрання чинності "Методики оцінки вартості
об'єктів приватизації" затвердженої Постановою Кабінету Міністрів
України № 717 від 08.09.1993 р. ( 717-93-п ) (717-93-п)
, яка фактично почала
діяти з 08.09.1993 р., а не з 28.091993 р., а тому виправдані
члени комісії з приватизації повинні були керуватися нею, а не
тією Методикою, яка втратила чинність; не взяв до уваги та
належним чином не оцінив висновки судово-бухгалтерської експертизи
й акти ревізії фінансово-господарської діяльності ЗАТ УТГ фабрика
"Дружба" й акт перевірки зазначеного підприємства комісією з
цінних паперів та фондового ринку; посилається у вироку, як на
доказ на недійсний договір від 14.11.1989 р. Також він посилався й
на інші обставини, які, на його думку, вказують на безпідставність
виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ч.2
ст.364 і ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на вище викладене, апеляційний суд повинен був
ретельно вивчити доводи зазначеної апеляції, проаналізувати з
урахуванням наявних у справі матеріалів із тим, щоб жоден довід не
залишився без відповіді в його ухвалі. Крім того, в ухвалі
необхідно було навести обгрунтовані міркування, які спростовують
або підтверджують викладені в апеляції доводи, і послатись на
відповідні докази.
Проте, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, колегія
суддів апеляційного суду порушила вимоги ст.377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
та не зазначила підстав, із яких доводи вказаної
апеляції визнано необгрунтованими. Вона обмежилася лише загальними
фразами стосовно того, що у діях ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відсутні склади злочинів, передбачених ч.2
ст.364 і ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин колегія суддів, погоджуючись частково з
доводами касаційного подання заступника прокурора Закарпатської
області, вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не може бути
визнана законною та обгрунтованою, а тому її слід скасувати, а
справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.
При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному
порядку суд має ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати
їм, та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши,
при необхідності, рішення про проведення судового слідства,
перевірити доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, й касаційного подання заступника
прокурора Закарпатської області, й з урахуванням усіх обставин,
прийняти належне рішення та викласти його у відповідному
процесуальному документі згідно з вимогами закону.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 395 і 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області
задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 3 лютого
2005 р. щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
КОЛЕСНИК М.А. ЛАВРЕНЮК М.Ю. КИЯШКО А.Я.
< span style='font-sіze:13.0pt;font-famіly:"Tіmes New Roman
CYR"'>