У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Редьки А.I.

     суддів

     Пивовара В.Ф. і Самелюка П.О.

     за участю прокурора

     Сухарєва О.М.

     розглянула в судовому засіданні 12  жовтня  2006  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Червонозаводського  районного  суду  м.  Харкова  від  18
травня 2004 року, яким засуджено

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     немаючого судимості,

     за  ч.  3  ст.  289  із  застосуванням  ст.  69  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на сім років позбавлення волі  з  конфіскацією  всього
майна,  яке  є  його  власністю,  за  ч.  1  ст.  185  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на один рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю  злочинів   йому   призначено
остаточне покарання - сім років позбавлення  волі  з  конфіскацією
всього майна, яке є його власністю.

     Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 1 листопада  2002
року за попередньою змовою з особою, матеріали  справи  щодо  якої
виділено в окреме  провадження,  незаконно  заволодів  автомобілем
ОСОБА_2 "БМВ-324" НОМЕР_1, вартістю 14.247 грн.,  який  знаходився
біля будинку по АДРЕСА_1.

     У ніч на 8  лютого  2003  року  ОСОБА_1  незаконно  заволодів
автомобілем ОСОБА_3 "БМВ-318" НОМЕР_2, вартістю 10.500 грн.,  який
знаходився біля будинку по АДРЕСА_1.

     У ніч на 21 травня 2003 року  ОСОБА_1  з  автомобіля  ОСОБА_4
"ВАЗ-21099" НОМЕР_3, який знаходився  біля  будинку  по  АДРЕСА_2,
вчинив крадіжку двох коліс з покришками до них на суму 514 грн. 84
коп.

     В апеляційному порядку справа не переглядалася.

     У касаційній скарзі з доповненням до неї  засуджений  ОСОБА_1
просить змінити судові рішення, його дії перекваліфікувати з ч.  3
на ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а покарання -  пом'якшити,
застосувавши правила ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        . Вважає, що суд
не врахував обставин, які пом'якшують його  покарання  та  істотно
знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який  вважав,  що  касаційна  скарга   засудженого   не   підлягає
задоволенню  і  просив  залишити  вирок  без  зміни,   перевіривши
матеріали кримінальної справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

     Винуватість ОСОБА_1 в незаконному  заволодінні  транспортними
засобами, що завдало  потерпілим  збитків  на  суму  понад  двісті
п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  вчиненому
повторно, за попередньою змовою групою  осіб,  матеріалами  справи
доведена.

     Про це твердив сам ОСОБА_1 на досудовому слідстві та в  суді,
детально розповідаючи, де, з ким, за яких обставин і в який спосіб
заволодів автомобілями ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а також вчинив  крадіжку
коліс з автомобіля ОСОБА_4

     Показання засудженого знайшли підтвердження іншими доказами у
справі, у  тому  числі  тими  даними,  що  містяться  у  висновках
судово-товарознавчих експертиз про  те,  що  вартість  викраденого
автомобіля "БМВ-324" становить 14.247 грн., а вартість  автомобіля
"БМВ-318" - 10.500 грн.

     Аналіз сукупності всіх доказів у справі дав суду підстави для
обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які за
своїми ознаками утворюють склад злочинів, передбачених  ч.  3  ст.
289 і ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Що  стосується  покарання,  то  воно  призначено  ОСОБА_1   у
відповідності з вимогами  закону.  Судом  були  враховані  ступінь
тяжкості вчиненого, дані про особу винуватого, всі обставини,  які
обтяжують і пом'якшують покарання, у  тому  числі  й  ті,  на  які
вказується у скарзі. Зокрема те, що він раніше не судимий, має  на
утриманні неповнолітню дитину, визнав свою вину і щиро розкаявся у
вчиненому. Колегія суддів не має підстав для пом'якшення покарання
засудженому.

     Будь-яких даних про те, що на досудовому слідстві чи під  час
розгляду  справи   в   судах,   були   допущені   порушення   норм
матеріального або процесуального закону,  які були б підставою для
зміни чи скасування вироку, не встановлено.

     На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  394  -  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            ухвалила:

     касаційну   скаргу   засудженого   ОСОБА_1    залишити    без
задоволення, а вирок Червонозаводського районного суду м.  Харкова
від 18 травня 2004 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

                              Судді:

     Пивовар В.Ф.  Редька А.I.  Самелюк П.О.