У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Шелеста М.А., Скотаря А.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4
на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 28
вересня 2004року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
14 вересня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимий,
засуджений за ст.257 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з конфіскацією майна,
за ст.186 ч.5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі з конфіскацією майна,
за ст.289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення
волі з конфіскацією майна,
за ст.194 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією
майна.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
раніше не судимий,
засуджений за ст.257 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі з конфіскацією майна,
· за ст.194 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією
майна.
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_3 народження, раніше судимий
в 2001 р. за ст.185 ч.5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з іспитовим строком 3 роки,
засуджений за ст.187 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі з конфіскацією майна,
за ст.257 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення волі
з конфіскацією майна,
за ст.186 ч.5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення
волі з конфіскацією майна,
за ст.289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення
волі з конфіскацією майна,
за ст.194 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією
майна.
На підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання
приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 18.10.2001р.
і остаточно визначено покарання 14 років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших
засуджених по цій справі солідарно на користь ОСОБА_5 800 грн.
матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_6 -1700
грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_7 -960
грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_8- 720
грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_9 -
570 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди,
ОСОБА_10 - 700 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної
шкоди, ОСОБА_11 - 3450 грн. матеріальної шкоди та 3450 грн.
моральної шкоди, ОСОБА_12 - 1975 грн. матеріальної шкоди,
ОСОБА_13 - 4710 грн. матеріальної шкоди, ОСОБА_14 - 1500 грн.
матеріальної шкоди, ОСОБА_15 -1259 грн. матеріальної шкоди та 5000
грн. моральної шкоди, ОСОБА_16 - 1000 грн. матеріальної шкоди. З
ОСОБА_4 та інших засуджених (ОСОБА_17 та ОСОБА_18) солідарно на
користь ОСОБА_19 - 8595 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн.
моральної шкоди. З ОСОБА_4 (та ОСОБА_18) солідарно на користь
ОСОБА_20 - 6780 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної
шкоди. З ОСОБА_4 (та ОСОБА_18) солідарно на користь ОСОБА_21 -
49229 грн. матеріальної шкоди. З ОСОБА_1(таОСОБА_17) солідарно на
користь ОСОБА_21 5000 грн. матеріальної шкоди. З ОСОБА_4, ОСОБА_1
9 та ОСОБА_17) солідарно на користь ОСОБА_22 1037 грн. 67 коп.
матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди. З ОСОБА_4,
ОСОБА_1 (та ОСОБА_18,ОСОБА_17) солідарно на користь ОСОБА_21 1950
грн. матеріальної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 вересня
2005 року вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишений без
зміни.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_18 таОСОБА_17, які в
касаційному порядку судові рішення не оскаржили.
За вироком суду засуджені по цій справі визнані винним у
вчиненні умисних злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_4, раніше засуджений за вчинення корисливого злочину, в
період невідбутого строку покарання у виді умовного позбавлення
волі, у вересні 2002 року створив організовану злочинну групу, яка
в подальшому у січні 2003 року трансформувалася в стійку озброєну
злочинну групу - банду, з метою нападів на окремих осіб, а також в
складі банди вчиняв розбійні напади.
В другій половини грудня 2002 року ОСОБА_4 запропонував своїм
знайомим ОСОБА_18, ОСОБА_17 та іншим особам, організуватися в
стійку групу для вчинення грабежів і розбійних нападів на окремих
осіб з метою заволодіння матеріальними цінностями і грошима
останніх. Домовившись про створення організованої групи ці особи
під час подальших зустрічей вирішили, що керувати групою,
організовувати і планувати злочини, встановлювати осіб, які
володіють значними матеріальними цінностями і грошима, буде
ОСОБА_4 Також він буде брати участь у якості виконавця у вчиненні
злочинів разом з іншими членами групи. Iнші члени організованої
групи будуть встановлювати осіб, які володіють значними
матеріальними цінностями, і брати участь у злочинах, які він буде
планувати, у якості виконавців. Разом з тим, ці особи завідомо
знали, що вони в складі організованої групи будуть вчиняти злочини
тривалий час і неодноразово.
Організована група створилася відповідно до розробленого
ОСОБА_4 злочинного плану, який був направлений на відкрите
заволодіння майном з застосуванням погроз і насильства, яке
небезпечне і не небезпечне для життя і здоровcя потерпілих.
Численність організованої групи ОСОБА_4 в подальшому
планував довести до 10 осіб і пізніше до неї увійшли ОСОБА_2 і
ОСОБА_1.
В січні 2003 року особа, яка оголошена у розшук, з відома
ОСОБА_4 і інших членів організованої злочинної групи для озброєння
цієї групи в невстановленому місці і у невстановленої особи
придбала з метою застосування у наступних нападах на окремих осіб
5 металевих дубинок кустарного виробництва, виготовлених по типу
телескопічних, які є холодною зброєю, і тим самим з цього часу ця
група трансформувалася в озброєну банду, при цьому всі члени банди
періодично, під час підготовки і реалізації запланованих злочинів,
без відповідного дозволу, незаконно носили і зберігали зазначену
холодну зброю.
За період з вересня 2002 року по травень 2003 року за
попередньою змовою організована злочинна група під керівництвом
ОСОБА_4, а потім банда заволодівала майном в значних і крупних
розмірах шляхом розбійних нападів на родину ОСОБА_21 і ОСОБА_23,
на мікроавтобус в IНФОРМАЦIЯ_5 і його 7 пасажирів, на 2
мікроавтобуса у IНФОРМАЦIЯ_6 і їх 19 пасажирів, і грабежів,
вчинених у магазині IНФОРМАЦIЯ_4 у м.Краматорську, а також щодо
ОСОБА_20 і ОСОБА_19 з застосуванням насильства, небезпечного для
здоровcя потерпілих, незаконно заволодівали транспортними
засобами ОСОБА_21 і ОСОБА_23, умисно пошкоджували зазначені
мікроавтобуси.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить помcякшити
покарання, призначене за ст.289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і
потім помcякшити його за сукупністю злочинів.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що
під час попереднього розслідування до нього застосовувалися
недозволені методи ведення слідства, також були порушені норми
кримінально-процесуального законодавства, злочинів не вчиняв,
засуджені по цій справі обмовили його у вчиненні злочинів. З цих
підстав просить вирок суду скасувати і справу щодо нього закрити
через недоведеність його винуватості та відсутність в діях складу
злочину.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_3 зазначає, що під час
розслідування та розгляду справи були порушені норми
кримінально-процесуального законодавства (порушено право на
захист, при постановленні вироку порушені норми ст.ст.324, 334,
338 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не зараховано строк перебування у
СIЗО м.Харкова з 20.03.2001 р. по 18.10.2001 р.), невірно
застосований кримінальний закон (немає доказів про організацію
стійкої злочинної групи), ОСОБА_4 безпідставно визнаний винним у
вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки фактично злочину не вчиняв. Також вважає, що суд
призначив надто суворе покарання, не врахував суд помcякшуючих
обставин. З цих підстав просить вирок змінити, за ст.ст. 257, 289
ч.3, 194 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдати, перекваліфікувати
з ч.5 на ч.4 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, виключити з
обвинувачення за ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфікуючу
ознаку "вчинене в складі організованої групи" і помcякшити
призначене покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Як видно із матеріалів кримінальної справи, висновки про
доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у вчиненні
злочинів, наведених у вироку, і кваліфікацію їх дій суд зробив на
підставі досліджених в судовому засіданні й детально наведених у
вироку доказів.
Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про правил
ьність висновків суду та повну доведеність винності ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_4 у вчинених злочинах.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 про
непричетність до вчинення злочинів та обмови його засудженими по
цій же справі, а також застосування до нього недозволених методів
ведення слідства визнані такими, що не відповідають дійсності,
оскільки перевірялися судами першої і апеляційної інстанції і
свого підтвердження не знайшли.
Потерпілі по справі ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27,
ОСОБА_11 під час попереднього слідства впізнали ОСОБА_2 як особу,
яка брала участь у вчиненні злочину щодо них. Він сам на початку
слідства також визнавав, що брав участь у розбійному нападі разом
з іншими засудженими по справі.
Не заслуговують на увагу і доводи адвоката ОСОБА_3 про те, що
по справі не добуто доказів про організацію засудженими по цій
справі стійкого злочинного угрупування.
Так, злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо
він скоєний стійким ієрархічно обcєднанням декількох осіб (три і
більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою
змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою
безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів
учасниками цієї організації.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2,
ОСОБА_1 та іншим особам з метою швидкого збагачення організуватися
в стійку групу для вчинення злочинів, на що вони погодились.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й
оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків
суду щодо доведеності винності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
кваліфікації їх дій органами досудового слідства та судом не
допущено.
Що стосується призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4
покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених
ними злочинів, так і дані про їх особи, а також інші обставини
справи. Підстав для пом'якшення покарання колегія не знаходить.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду,
відповідно до вимог ст.389 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та адвокату ОСОБА_3,
яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 в задоволенні касаційних
скарг.
Судді:
Шелест М.А. Коновалов В.М. Скотарь А.М.