розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2. на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 1 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 18 серпня 2005 року.

Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 1 квітня 2005 року

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі п.п. "г", "е", "є" ст. 1 Закону України від 11 липня 2003 року "Про амністію" (1131-15) ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. на відшкодування матеріальної шкоди 5019 грн. та моральної - 16000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 18 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_2. визнано винним у тому, що 23 липня 2003 року, приблизно о 14-й год., керуючи автомобілем "ВАЗ-21013" та рухаючись в напрямку м. Семенівка, на ділянці автошляху с.Жадово - м. Семенівка, при здійсненні обгону він порушив вимоги п.12.3, п.п. "б", "г" п. 14.2 Правил дорожнього руху та вчинив зіткнення з мотоциклом "ММВЗ-3112" під керуванням ОСОБА_3., який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого пасажир мотоциклаОСОБА_4. отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційних скаргах:

- потерпілий ОСОБА_1. просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2. скасувати, посилаючись на м'якість призначеного йому покарання та необгрунтоване зниження судом розміру моральної шкоди;

- засуджений ОСОБА_2. просить судові рішення скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення кримінального та кримінально-процесуального законів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги потерпілого та засудженого задоволенню не підлягають.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну, повну і об'єктивну оцінку у вироку.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів та викладених в апеляції засудженого ОСОБА_2. доводів щодо незаконності його засудження були ретельно перевірені апеляційним судом і на їх обгрунтування в ухвалі наведені мотиви, які грунтуються на матеріалах справи. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового слідства та суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено. Крім того, відповідно до ст. 67 КПК України (1001-05) , оцінка доказів у справі є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої вимоги зазначеного закону повністю дотримані.

Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України (1001-05) щодо однобічності або неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційній скарзі засудженого. Тому доводи засудженого в цій частині не можуть бути переглянуті на підставі ч. ч. ст. 398 КПК України (1001-05) .

Виходячи з встановлених у справі фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_2. злочину колегія суддів вважає, що його злочинні дії вірно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) , оскільки зіткнення автомобіля під його керуванням із мотоциклом під керуванням ОСОБА_3. сталося на лівій обочині на відстані 50 см від лівого краю проїжджої частини дороги, тобто в порушення вимог п. 12.3 та п.п. "б", "г" п. 14.2 Правил дорожнього руху.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_2. судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування, органами досудового слідства та судами першої і апеляційної інстанції у справі не допущено, а висновки суду про порушення ОСОБА_2. зазначених вище пунктів правил дорожнього руху грунтуються на зібраних у справі доказах. Разом із тим доводи засудженого про неправильне вирішення питання про відвід головуючого у справі не грунтуються на вимогах діючого процесуального закону.

Що ж стосується посилання потерпілого ОСОБА_1. на м'якість призначеного ОСОБА_2. покарання, то вони є безпідставним, оскільки при його призначенні судом першої інстанції повною мірою враховано як ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу, так і інші обставини справи. Тому колегія суддів вважає, що покарання засудженому судом призначено правильно, з урахуванням вимог статей 65 і 75 КК України (2341-14) . Обгрунтовано ОСОБА_2. звільнено і від покарання на підставі п.п. "г", "е", "є" ст. 1 Закону України від 11 липня 2003 року "Про амністію" (1131-15) , оскільки він проти застосування амністії не заперечував та дав згоду на її застосування відповідно до вимог ст. 10 зазначеного закону.

У справі немає підстав вважати необгрунтованим також розмір стягнутої на користь потерпілого моральної шкоди, виходячи із мотивів, викладених у вироку.