розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього.

За вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2004 року ОСОБА_1, 1974 року народження, громадянин України, раніше судимий:

13.11.1990 року за ст. 81 ч.3 КК України (2341-14) до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

17.03.1993 року за ст.ст. 140 ч.2, 222 ч.1, 222 ч.3 КК України (2341-14) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

13.11.1996 року за ст. 81 ч.2 КК України (2341-14) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

13.01.1999 року за ст. 141 ч.2 КК України (2341-14) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

засуджений: за ст. 383 ч.1 КК України (2341-14) до 1 року позбавлення волі; за ст. 289 ч.3 КК України (2341-14) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, суд остаточно визначив ОСОБА_1. покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року зазначений вирок залишено без змін.

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що 04 вересня 2003 року, працюючи охоронцем будинку №АДРЕСА_1 у м. Києві, він незаконно заволодів автомобілем "БМВ-Х5", що належав потерпілій ОСОБА_2 і знаходився біля указаного будинку. Під час руху на цьому автомобілі по автодорозі Київ - Одеса у напрямку м. Фастів біля смт. Митниця засуджений, не впоравшись з керуванням, з'їхав у кювет, де автомобіль зіткнувся з стовбуром зрізаного дерева. Після цього ОСОБА_1. залишив автомобіль на місці пригоди, а сам повернувся у Київ. Як зазначив суд у вироку в результаті заволодіння автомобілем потерпілій було заподіяно матеріальну шкоду на суму 239 917 грн. 50 коп., що у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

04 вересня 2003 року, приблизно о 09 год. 10 хв., з метою ухилення від відшкодування потерпілій ОСОБА_2 заподіяної шкоди за пошкодження автомобіля і уникнення кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння її автомобілем, ОСОБА_1. зателефонував до чергової частини Головного управління МВС України в м. Києві та повідомив, що з подвір'я будинку №АДРЕСА_1 у м. Києві викрадено автомобіль "БМВ-Х5". При цьому він навмисно надав неправдиві відомості щодо осіб, які вчинили цей злочин.

У касаційній скарзі засуджений просить постановлені щодо нього судові рішення, зокрема, в частині засудження за ст. 289 ч.3 КК України (2341-14) скасувати та виправдати його по даному епізоду, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. У доповненні до скарги засуджений просить пом'якшити призначене йому покарання по епізоду заволодіння автомобілем, у зв'язку із зміною санкції ст. 289 ч.3 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність перекваліфікації дій засудженого касаційною інстанцією з ч.3 на ч.1 ст. 289 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, ця скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_1. зазначених у вироку неправомірних дій відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Їх правильність в частині засудження ОСОБА_1. за ст. 383 ч.1 КК України (2341-14) не оспорюються у касаційній скарзі.

На підставі показань свідка ОСОБА_3. та інших наведених у вироку доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність заволодіння засудженим автомобілем потерпілої. Ці дії суд кваліфікував за ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) , посилаючись на те, що в результаті вчиненого ОСОБА_1. злочину потерпілій було заподіяно матеріальну шкоду на суму 239 917 грн. 50 коп., що у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Iз змісту наявної в матеріалах справи розписки ОСОБА_2. від 08 вересня 2003 року видно, що автомобіль "БМВ-Х5" їй було повернуто працівниками міліції.

Відповідно до п.3 примітки до ст. 289 КК України (2341-14) в редакції від 22 вересня 2005 року, при кваліфікації дій, зокрема, за ч.3 цієї статті матеріальна шкода визнається великою у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Iз матеріалів справи вбачається, що як під час досудового, так і судового слідств по даній справі не було встановлено розміру реально заподіяних потерпілій збитків внаслідок заволодіння її автомобілем засудженим та вчинення ним ДТП на цьому автомобілі.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення в частині його засудження за ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду, в разі доведеності вини ОСОБА_1. у незаконному заволодінні транспортного засобу, суду необхідно з'ясувати розмір реальних збитків, заподіяних потерпілій в результаті незаконного заволодіння її автомобілем, дати діям засудженого правильну юридичну оцінку і постановити законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. Ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 289 ч.3 КК України (2341-14) скасувати, а справу направити на новий судовий у той же районний суд.