розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 29 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2009 року,

зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

- 24.03.1997 року за ч.3 ст. 81, ч.2 ст. 140, ст. 17 і ст. 86-1, ст. 42 КК України 1960 року на 11 років позбавлення волі;

- 01.03.2005 року за ч.3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 05.02.2007 року умовно-достроково на 11 місяців 25 днів,

- за ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 125 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 07.04.2008 року, близько 16 год. 00 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, в пошуках своєї співмешканки ОСОБА_2 прийшов до квартири АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_3., і, побачивши їх разом, діючи з умислом на умисне вбивство ОСОБА_3. і заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 на ґрунті виниклої до них неприязні, завдав ОСОБА_2 удар кулаком у ліву скроневу частину голови, внаслідок чого вона впала і вдарилася потиличною частиною голови о шифоньєр, що стояв у кімнаті. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3. удар кулаком в обличчя, від чого останній впав, ударившись потиличною частиною голови о металеву батарею опалення. Тоді ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3. не менше 4-5 ударів ногами в область ребер, а потім завдав ОСОБА_2 взятою на місці металевою лопаткою удари в область голови, грудної клітки та плеча. Після цього, реалізуючи умисел на вбивство ОСОБА_3., 5-6 разів вдарив його металевою лопаткою по голові. Потім він вивів ОСОБА_2 на вулицю і по дорозі додому продовжував наносити їй удари руками та ногами по голові та спиниі. Знаходячись в районі клуба по вул. Мира м. Новодружеська, ОСОБА_1 повалив ОСОБА_2 на землю та, утримуючи її однією рукою за волосся, завдав удару по голові, однак його дії були припинені втручанням ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Унаслідок зазначених дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_3. - різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, у тому числі й тяжкі у виді рани голови з пошкодженням кісток черепу, вдавленого перелому зводу черепа з крововиливами в оболонки головного мозку та множинних двобічних переломів ребер з крововиливами в плевральну порожнечу, від чого настала смерть потерпілого на місці події.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2009 року вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 29 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що під час досудового слідства, в суді першої та апеляційної інстанцій були допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства. Зазначає, що по справі порушено його право на захист, на ознайомлення з матеріалами справи, а також йому безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про відвід експертів-психіатрів, про застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Вказує на порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати. Окрім того, стверджує про неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та незаконність його засудження за ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125 КК України. Вважає, що обвинувальний вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 377 КПК України. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування або на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 з доповненнями до неї належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вироки місцевих судів не підлягають перегляду у касаційному порядку з підстав однобічності та неповноти досудового слідства та судового розгляду справи або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на достатніх і допустимих доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні, і яким судом надана належна оцінка.

Доводи ОСОБА_1 про незаконність його засудження за ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125 КК України є необґрунтованими та спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_6. про погрози ОСОБА_1 в разі знайдення ним ОСОБА_2 у ОСОБА_3. вбити останнього; даними протоколу огляду місця події про виявлення трупа ОСОБА_3. зі слідами насильницької смерті від побиття у власній квартирі; показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що саме ОСОБА_1, виявивши її в квартирі у ОСОБА_3., бив її та господаря руками, ногами та металевим предметом, а потім витяг її з квартири й бив по дорозі, заподіявши тілесні ушкодження, з приводу яких вона перебувала на лікуванні в лікарні; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5., які, побачивши на вулиці побиття ОСОБА_2, припинили дії ОСОБА_1 та доставили потерпілу до лікарні; даними очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, відтворень обстановки та обставин події, висновками судово-медичних, імунологічних експертиз тощо.

Сам ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в суді свою вину у вчиненні злочинів, за які його засуджено, визнавав частково та вказував, що він дійсно, будучи у нетверезому стані, з ревнощів бив ОСОБА_3., від чого той падав, та завдавав йому ударів металевим предметом у виді кочерги чи вугільної лопатки, а також бив і ОСОБА_2, однак подробиць своїх дій не пам'ятає.

Те, що очна ставка засудженого ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_4 проводилася без фіксування її технічними засобами, не є достатньою підставою для скасування судових рішень щодо нього, оскільки, як убачається з протоколу проведення очної ставки, зауважень і клопотань ні від захисника, ні від ОСОБА_1 не було (т.3 а.с.71-74).

Підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифікованими, а потерпіла ОСОБА_2 та свідки обмовили ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, немає.

Вирок суду першої інстанції є мотивованим і відповідає вимогам ст. 334 КПК України.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 10.04.2009 року відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які були б безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, по справі не встановлено.

Так, твердження засудженого про те, що судом справа була розглянута судами не об'єктивно, упереджено, перевіркою матеріалів справи підтвердження не знайшло. Судами першої та апеляційної інстанції належним чином перевірялися усі доводи ОСОБА_1, висунуті ним на свій захист, а заявлені ним клопотання розглядалися в установленому законом порядку.

Посилання ОСОБА_1 на те, що органами досудового слідства не була перевірена версія можливої причетності третьої особи до смерті ОСОБА_3., перевірялися судами першої та апеляційної інстанції, і обґрунтовано визнані безпідставними.

Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист не відповідають матеріалам справи, за якими він був забезпечений обраними ним захисниками.

Посилання ОСОБА_1 про порушення його права на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи є безпідставними. Так, при закінченні досудового слідства ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі (т.2 а.с.18), а після скасування вироку від 06.08.2008 року та постановлення вироку від 29.01.2009 року був повторно ознайомлений з матеріалами справи та протоколом судового засідання, про що свідчать його розписки (т.2 а.с.80, т.3 а.с.27, 150).

Твердження ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не були розглянуті його клопотання, чим було порушено його право надання доказів на свій захист, - безпідставні, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, наприкінці судового слідства підсудний заявляв, що його клопотання розглянуті й задоволені. Заперечення на протокол судового засідання в цій частині не подавалися.

Посилання ОСОБА_1 на необ'єктивність проведення його психіатричної експертизи внаслідок того, що експерт судово-психіатричної комісії Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_7 перебував у родинних стосунках зі старшим слідчим СВ Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області ОСОБА_8., матеріалами справи не підтверджені.

Окрім того, як видно зі справи, вона перебувала в провадженні слідчого ОСОБА_8. з 8 по 10 квітня 2008 року, і клопотань про виявлення недовіри та відвід цього слідчого ОСОБА_1 не подавалося. Подальше розслідування справи проводилося слідчим ОСОБА_9, і в справі немає даних про наявність спроб втручання в її розслідування ОСОБА_8. та інших осіб.

Заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого ОСОБА_9. було в установленому законом порядку розглянуто заступником прокурора м. Лисичанська (т.2 а.с.197-198), а місцевим судом за клопотанням ОСОБА_1 було винесено ухвалу з дорученням проведення відтворення обстановки та обставин події, а також очної ставки іншим слідчим (т.3 а.с. 29, 37, 71). Свої ж дії щодо заявленого слідчому відводу ОСОБА_1 в судовому засіданні нічим не обґрунтував і пояснював лише як недовіру до нього (т.3 а.с. 110).

Твердження ОСОБА_1 про безпідставну відмову судом у задоволенні його клопотання про фіксування судового засідання технічними засобами необґрунтовані, оскільки такого клопотання він не подавав. Ним тільки заявлялося клопотання про фіксацію технічними засобами окремих слідчих дій (т.3 а.с.8-9).

Твердження ОСОБА_1 про те, що судом по справі (головуючий суддя Березін А.Г.) було порушено таємницю нарадчої кімнати тим, що під час наради з 13 год. 00 хв. 27.01.2009 року до 12 год. 30 хв. 29.01.2009 року суддя Березін А.Г. залишав нарадчу кімнату і 28.01.2009 року виїжджав до м. Луганська, - безпідставні та спростовуються висновками перевірки, яка проведена за дорученням Верховного Суду України.

головуючого	Косарєва В.І.,
суддів	Кліменко М.Р. і Вус С.М.,