У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
 
                 у кримінальних справах у складі:
 
     головуючого
 
     Колесника М.А.
 
     Суддів
 
     Верещак В.М. і Кияшка А.Я.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 жовтня 2006 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
 
     Вироком Тернопільського  міськрайонного  суду  Тернопільської
області від 21 березня 2005 року
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1, судимого: 14.04.1990 р.  за  ч.3  ст.81  і  ч.3
ст.85  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  5  років  позбавлення   волі;
03.02.1997 р. за ч.3 ст.81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на 3 роки і  6
місяців позбавлення волі; 03.07.2003 р. за ч.3 ст.185  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         - на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі,  звільненого
на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         від відбування  покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
 
     засуджено за ч.2 ст.185 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
позбавлення волі; ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на 5 років і
6 місяців позбавлення волі з конфіскацією  майна;  ч.2  ст.308  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на 5 років позбавлення волі  з  конфіскацією
майна.
 
     На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         ОСОБА_1 визначено  5
років і  6  місяців  позбавлення  волі  з  конфіскацією  майна,  а
відповідно до ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         - 6  років  позбавлення
волі з конфіскацією майна.
 
     Ухвалою  Апеляційного  суду  Тернопільської  області  від  29
червня 2005 р. апеляції засудженого ОСОБА_1  і  захисника  ОСОБА_2
залишено без задоволення, а вирок без зміни.
 
     ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07.08.2004 р.  у  с.
Данилівка   Зборівського   району   Тернопільської   області,   із
присадибної ділянки ОСОБА_3, викрав  наркотичні  засоби  -  макову
солому вагою 5 кг. 300 грам., що є великим розміром, яку, із метою
збуту, до 09.08.2004 р. зберігав за місцем свого проживання,  а  у
цей день перевіз  у  м.  Тернопіль,  однак  реалізувати  не  зміг,
оскільки був затриманий працівниками міліції.
 
     Його також засуджено  за  те,  що  він  08.08.2004  р.  у  м.
Тернополі таємно, повторно, викрав майно ОСОБА_4 вартістю 302 грн.
 
     За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись
на безпідставність засудження і  на  невідповідність  призначеного
покарання ступені тяжкості злочину та його особі,  просить  судові
рішення скасувати, а справу закрити.
 
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали  справи,  та,
обговоривши доводи скарги й доповнень, колегія суддів  вважає,  що
необхідно відмовити у задоволенні касаційної скарги.
 
     Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у  вчиненні
інкримінованих йому  злочинів  відповідають  фактичним  обставинам
справи,  підтверджуються   дослідженими   в   судовому   засіданні
доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обгрунтованими.
 
     Твердження  засудженого  ОСОБА_1  у  касаційній  скарзі   про
безпідставність засудження, є необгрунтованими.
 
     Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому  слідстві
визнавав себе винуватим  у  вчиненні  інкримінованих  злочинів  та
показав,  що,  він,  перебуваючи  на   залізничному   вокзалі   м.
Тернополя, чув, що особи, які вживають наркотики, купують  рослини
маку та з них виготовляють наркотичні засоби. З  метою  подальшого
продажу, він вирішив викрасти рослини маку, які вирощували люди  з
його села. 07.08.2004 р. у вечірній час  він  зайшов  на  один  із
городів, на якому вдень бачив  посіви  маку,  і  викрав  із  нього
макові головки, які зберігав у себе вдома. 09.08.2004 р. він  узяв
викрадені рослини  маку  та,  із  метою  їх  збуту,  поїхав  у  м.
Тернопіль. Приїхавши на залізничний вокзал зазначеного міста,  він
розпочав пошук осіб, які б придбали ці  наркотичні  засоби  за  50
грн., однак був затриманий працівниками міліції. Визнав він  також
й те, що 08.08.2004 р. на залізничному вокзалі м. Тернополя таємно
викрав сумку сплячого громадянина і сховав її  у  підвалі  будинку
поруч із вокзалом (а.с. 12-14, 73-74, 155-158). Під час  перевірки
цих  показань  шляхом  відтворення  обстановки  й  обставин  подій
злочинів ОСОБА_1 у присутності понятих,  без  стороннього  впливу,
про що останні підтвердили під час  допитів,  на  місцях  учинення
злочинів  відтворив  обстановку  й  умови,  в   яких   відбувалися
зазначені злочини (а.с.21-25, 96-101).
 
     Такі  показання  засудженого   узгоджуються   з   показаннями
потерпілого ОСОБА_4, який підтвердив, що 08.08.2004 р. у нього  на
залізничному  вокзалі  м.  Тернополя   викрали   сумку,   в   якій
знаходилось майно вартістю 302 грн.; показаннями  свідка  ОСОБА_5,
яка пояснила, що 08.08.2004 р. її співмешканець ОСОБА_1  повідомив
їй, що викрав сумку незнайомого чоловіка, яку  заховав  у  підвалі
будинку  поруч  із  вокзалом;  показаннями   свідків   ОСОБА_6   й
ОСОБА_7(працівники міліції), які пояснили, що 09.08.2004  р.  вони
під  час  оперативного  відпрацювання  залізничного   вокзалу   м.
Тернополя помітили підозрілого чоловіка з мішком, якого  затримали
й доставили до відділення міліції, у мішку цього чоловіка  виявили
наркотичні  засоби  -  макову  солому  вагою  5  кг.  300   грам.;
показаннями свідка ОСОБА_3, яка показала, що у неї на  городі  ріс
мак, який невідомі особи зрізали, про що вона дізналась 07.08.2004
р.
 
     Крім показань засудженого, потерпілого й свідків  винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.308 і
ч.2  ст.185  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,   також   підтверджується:
показаннями  свідків   ОСОБА_8,   ОСОБА_9,   ОСОБА_10,   ОСОБА_11,
ОСОБА_12, ОСОБА_13 й ОСОБА_14; висновками експертиз і  даними,  що
містяться в протоколах слідчих дій, яким суд дав належну оцінку.
 
     Отже, суд законно  й  обгрунтовано  засудив  ОСОБА_1  за  ч.2
ст.307, ч.2 ст.308 і ч.2 ст.185 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  а  тому
підстав для скасування судових рішень і закриття  справи,  про  що
йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.
 
     Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на  те,  що
призначене покарання не відповідає  ступені  тяжкості  злочину  та
його особі, є безпідставними.
 
     ОСОБА_1    учетверте     притягується     до     кримінальної
відповідальності. Належних висновків із попередніх  засуджень  він
не зробив і у період іспитового строку  вчинив  нові  злочини.  Це
свідчить про  стійкість  установки  особи  на  ведення  злочинного
способу життя й у подальшому.
 
     За  таких  обставин  суд  призначив  ОСОБА_1  за   сукупністю
злочинів і вироків покарання,  яке  відповідає  вимогам  ст.65  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          та  є  необхідним  і  достатнім   для   його
виправлення та  попередження  нових  злочинів.  Підстав  для  його
пом'якшення немає.
 
     З  огляду  на  викладене  передбачені  законом  підстави  для
призначення справи до касаційного розгляду відсутні.
 
     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів, -
                         У Х В А Л И Л А:
 
     відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
.
 
                           С У Д Д I :
 
     КОЛЕСНИК М.А. ВЕРЕЩАК В.М. КИЯШКО А.Я.