розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 жовтня 2006 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на судові рішення у даній справі.

Вироком Білогірського районного суду АР Крим від 22 грудня 2005 року

засуджений за ч.1 ст.286 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 1 рік.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_2 31 108 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 грн.- моральної шкоди та ОСОБА_3 570 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 грн.- моральної шкоди.

Також постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь Білогірського районного фінансового управління м. Сімферополя 174 грн. 96 коп. та Міністерства фінансів районного фінансового управління м. Сімферополя 3 887 грн. 81 коп.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, 17 лютого 2005 року близько 23 години, керуючи автомобілем "ВАЗ-21099" державний номер НОМЕР_1 на 24 км автодороги Сімферополь-Феодосія-Керч, не впорався з керуванням автомобіля внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 12.2 Правил дорожнього руху України та п.п. 1.1 додатку №2 до них, допустивши зіткнення з автомобілем "Мазда-626" державний номер НОМЕР_2 за кермом якого був ОСОБА_3, який рухався у смузі зустрічного руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Мазда-626" ОСОБА_3 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_2 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 2 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 частково змінено в частині цивільного позову. Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 476 грн. 27 коп. та збільшено розмір моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до 4 000 грн. кожному.

У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та направлення справи на нове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, що призвело до безпідставного засудження. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази його винності в інкримінованому злочині, а висновки суду грунтуються на припущеннях та показаннях зацікавлених осіб. Стверджує, що він рухався в попутному напрямку з автомобілем "Мазда-626" в сторону м. Сімферополя і дорожньо-транспортна пригода сталася лише внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3, наводячи з приводу цього відповідні доводи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаного у вироку злочину та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.286 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. А зокрема, показаннях потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, показаннях вказаних у вироку свідків, даних протоколів слідчих дій, висновках судово-медичних, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі, про безпідставність його засудження і те, що він рухався з автомобілем "Мазда-626" в напрямку м. Сімферополя, а дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_3. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обгрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, досліджені й оцінені доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 органами досудового слідства та судом не допущено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Таким чином, не знаходячи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, ухвалила:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок Білогірського районного суду АР Крим від 22 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 2 березня 2006 року відмовити.