розглянула в судовому засіданні 5 жовтня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2006 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1, несудимого,

кабельника Куйбишевського РЕМ

Донецьких електричних мереж -

засуджено за ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі на 10 років, за ст. 15, п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі, за п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 13 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, остаточне покарання йому визначено у виді 13 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування матеріальних збитків відповідно 2 809, 9 грн. та 447,4 грн., а на користь ОСОБА_4 і 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення таких злочинів.

30 серпня 2005 року, приблизно в 00 год. 10 хв., на кінцевий зупинці автобусів 41-го маршруту - автостанція "Абакумова" по вул. Дагестанській у м. Донецьку ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння з метою вбивства на грунті неприязних стосунків ОСОБА_3, який намагався вибити ножа, що з'явився у ОСОБА_1 в руках під час конфлікту, який виник між ОСОБА_1 з одного боку і знайомим ОСОБА_3 ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою - з іншого боку, умисно завдав ОСОБА_3 удар ножем у грудну клітку.

Як визнав суд, злочин ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі. Умисними діями ОСОБА_1, спрямованими на позбавлення ОСОБА_3 життя, потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент заподіяння та легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 близько 00 годин 30 хв. 30 серпня 2005 року біля магазину IНФОРМАЦIЯ_2, що знаходиться на згаданій кінцевій зупинці автобусів 41-го маршруту із хуліганських мотивів учинив умисне вбивство ОСОБА_6, якому з метою позбавлення його життя, завдав удар тим же ножем у груди, спричинивши проникаюче поранення грудної клітки з пошкодженням серця.

Після цього у зазначеному місці ОСОБА_1 учинив замах на вбивство із хуліганських мотивів ОСОБА_7, якому умисно завдав удар згаданим ножем у грудну клітку зліва.

За висновком суду ОСОБА_1 злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі. Злочинними діями ОСОБА_1, спрямованими на позбавлення ОСОБА_7 життя, потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент заподіяння.

У поданих на вирок касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання, посилаючись на те, що у нього не було наміру вбивати потерпілих, що він захищався, а також, вказуючи на своє бездоганне минуле, на наявність у нього двох дітей;

захисник - адвокат ОСОБА_2 також просить пом'якшити призначене ОСОБА_1 у покарання, вважаючи, що суд першої інстанції недостатньо врахував позитивні дані про особу засудженого і обставини, що пом'якшують покарання, й призначив йому надмірно сувору міру покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора про необгрунтованість касаційних скарг і відсутність підстав для зміни вироку з пом'якшенням покарання засудженому, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі й показаннями ОСОБА_1, в яких він визнавав себе винним, показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку, і цей висновок є обгрунтованим. Доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів та правильність юридичної оцінки його дій у касаційних скаргах по суті не оспорюються.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що він не мав наміру вбивати потерпілих, що він захищався від нападу на нього, необгрунтоване і спростовується показаннями зазначених потерпілих та свідків, із яких випливає, що саме ОСОБА_1 нападав на ОСОБА_3, ОСОБА_6 й ОСОБА_7 і завдавав їм удари ножем в ділянки розташування життєво важливих органів.

Показання вказаних потерпілих і свідків були послідовними, суперечностей не містять і підтверджуються іншими наявними у справі доказами, й зокрема даними, встановленими судово-медичними експертизами, про характер і локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_7 та ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_6, а тому не вірити їх показанням суд не мав підстав.

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 стосовно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6 й ОСОБА_7 діяв з умислом на позбавлення їх життя.

Злочинні дії ОСОБА_1 за п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 15, ч. 1 ст. 115 і ст. 15, п.п 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфіковані вірно.

Вивченням матеріалів справи на виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обгрунтований вирок.

Що стосується визначеного ОСОБА_1 покарання, то воно призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України (2341-14) і є необхідним для виправлення засудженого та попередження новий злочинів.

Вважати, що покарання у виді 13 років позбавлення волі, призначене ОСОБА_1, який у стані алкогольного сп'яніння учинив 3 особливо тяжких злочини, надмірно суворим, як про це йдеться у касаційних скаргах, немає підстав.

Керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.