У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Цитовича М.М.,
суддів
Кияшка А.Я., Колесника М.А.
за участю прокурора
Сушко Т.М.,
захисників
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
та засуджених
ОСОБА_4 і ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні 5 жовтня 2006 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на вирок
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Рівненської області від 6 березня 2006 року.
Зазначеним вироком засуджено:
ОСОБА_4, який судимості не має,
не працював,
та
ОСОБА_5, раніше тричі судимого,
у тому числі 1 червня 2000 року за ч. 1
ст. 101 КК України (1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року) із частковим
приєднанням частини покарання, невідбутого
за попереднім вироком, на 5 років позбавлення
волі, звільненого із місць позбавлення волі
14.06.2003 р. умовно-достроково на 9 місяців
26 днів, який не працював, -
обох за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення
волі на 10 років з конфіскацією всього майна; за ч. 2 ст. 15, п.п.
6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ст. 379 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточне покарання кожному визначене у виді довічного
позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь
потерпілої ОСОБА_6 солідарно 3454 грн. на відшкодування
матеріальних збитків.
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 засуджено за вчинення таких злочинів.
27 травня 2005 року приблизно о 4-ій годині ОСОБА_4 і ОСОБА_5
у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, проникли у
квартиру АДРЕСА_1, де проживала суддя IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_6, і
вчинили посягання на її життя в зв'язку з діяльністю потерпілої,
пов'язаною зі здійсненням правосуддя.
При цьому ОСОБА_5 ножем заподіяв потерпілій колюче-різані
рани лівого плечового суглобу, передпліччя, шиї зліва, лівої
частини живота, а ОСОБА_4 - колюче-різану рану спини зліва.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 із
застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я
ОСОБА_6, заволоділи її золотими прикрасами і грошима на загальну
суму 3454 грн.
Діючи з корисливих мотивів та з метою приховати вчинений ними
розбій, вони за попередньою змовою, вчинили замах на вбивство
ОСОБА_6. З метою позбавлення потерпілої життя ОСОБА_4 подушкою
закрив їй обличчя, а ОСОБА_5 завдав потерпілій декілька ударів
ножем у груди, у тому числі і в ділянку розташування серця, та
один удар у спину - в область лівої лопатки, а потім в обличчя й
плече.
Будучи впевненими, що ними виконані усі дії, спрямовані на
позбавлення потерпілої життя, вони залишили місце злочину.
Смерть ОСОБА_6 не настала з причин, що не залежали від їх
волі.
У поданих на вирок касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_4 (у касаційній скарзі і доповненнях до неї)
посилається на неповноту, однобічність і необ'єктивність судового
слідства у справі, на відсутність між ним та ОСОБА_5 попередньої
змови на здійснення помсти потерпілій за судові рішення.
Зазначає, що він не завдав ОСОБА_6 ударів ножем і не спонукав
ОСОБА_5 до позбавлення її життя.
Просить вирок у частині засудження його за ст. 379, ч. 2 ст.
15, п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати,
перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 і ст.
125 КК та призначити покарання з урахуванням пом'якшуючих
обставин;
захисник засудженого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 просить про
скасування вироку в частині засудження ОСОБА_4 за ст. 379, ч. 2
ст. 15 п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК та про пом'якшення йому
покарання за ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
.
При цьому посилається на необ'єктивність досудового й
судового слідства у справі, на відсутність між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
попередньої змови на вчинення злочину, на те, що ОСОБА_4 не вчиняв
дій, спрямованих на позбавлення ОСОБА_6 життя. Вважає, що суд
необгрунтовано призначив засудженому довічне позбавлення волі;
засуджений ОСОБА_5 просить про скасування вироку в частині
засудження його за замах на вбивство потерпілої та про
перекваліфікацію його дій із ст. 379 на ч. 2 ст. 377 КК і про
пом'якшення покарання за ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначає, що суд неповно, однобічно і необ'єктивно дослідив
обставини справи, що його висновки не відповідають фактичним
обставинам. Твердить, що між ним і ОСОБА_4 не було змови на
вчинення злочину щодо ОСОБА_6, що він не мав умислу на її
вбивство.
Посилається і на його щире каяття та інші пом'якшуючі
покарання обставини;
захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 теж порушує
питання про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 2
ст. 15, п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК, про перекваліфікацію його
дій зі ст. 379 на ч. 2 ст. 377 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
та про пом'якшення
засудженому покарання за ч. 3 ст. 187 КК.
При цьому посилається на недоведеність винності ОСОБА_5 у
вчиненні злочинів, передбачених ст. 379 і ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 9,
12 ч. 2 ст. 115 КК.
Зазначає, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не було домовленості про
вчинення вбивства потерпілої і що ОСОБА_5 не мав умислу на
позбавлення її життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_4 і
ОСОБА_5, захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_3, які підтримали свої
касаційні скарги, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4, думку прокурора про те, що
касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок -
зміні з виключенням кваліфікації дій обох засуджених за п. 9 ч. 2
ст. 115 КК та з пом'якшенням їм покарання за ст. 379 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
та за сукупністю злочинів до 15-ти років позбавлення
волі, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг,
колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому
задоволенню, а вирок - зміні з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у
вчиненні зазначених злочинних дій підтверджується дослідженими у
судовому засіданні доказами, аналіз яких суд дав у вироку, і цей
висновок є обгрунтованим; доводи у касаційній скарзі ОСОБА_5 про
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи
безпідставні.
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у судовому засіданні визнали, що вони
проникли до квартири потерпілої ОСОБА_6, напали на неї та із
застосуванням насильства заволоділи золотими прикрасами і грошима.
ОСОБА_5, зокрема, визнавав, що він завдавав потерпілій удари
ножем, а ОСОБА_4 - що він бив її ногами (а.с. 307-313, 322зв.-323,
325зв. т. 2).
Потерпіла ОСОБА_6, як видно із її показань і на стадії
судового слідства, і в судовому засіданні, підтвердила, що ОСОБА_4
та ОСОБА_5, проникнувши до її квартири та заявивши, що вони
прийшли чинити над нею як суддею розправу за прийняття певних
судових рішень, напали на неї і стали завдавати удари ножами, а
також ногами у різні ділянки тіла. Після того, як вони заволоділи
її золотими прикрасами і грошима, ОСОБА_4 сказав ОСОБА_5, щоб той
добивав її, і накрив їй обличчя подушкою, а ОСОБА_5 завдав їй 3
удари ножем у ділянку розташування серця. Потім їй було завдано
ножем удар в область лівої лопатки, декілька ударів ножем в
обличчя та у ліве плече.
Iз показань потерпілої також убачається, що після вчинення
вказаними особами зазначених дій, вона почула, як ОСОБА_4 вдруге
сказав ОСОБА_5, щоб той швидше добивав її, а ОСОБА_5, прокрутивши
глибше ножа у рані, відповів, що вона вже хрипить і доходить;
після цього вони втекли (а.с. 73-76 т. 1, а.с. 313-315 т. 2).
Суд обгрунтовано визнав достовірними показання потерпілої
ОСОБА_6 і поклав їх в основу вироку, оскільки вони підтверджуються
іншими розглянутими у судовому засіданні доказами, у тому числі і
даними, встановленими судово-медичною експертизою, про локалізацію
і характер тілесних ушкоджень у потерпілої, а також показаннями
самих ОСОБА_4 й ОСОБА_5, і не вірити її показанням суд першої
інстанції не мав підстав.
Так, із висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у
потерпілої ОСОБА_6 мали місце колюче-різані рани на передній
поверхні грудної клітки зліва і спині зліва, на животі, боковій
поверхні шиї, на рівні лівого плечового суглоба, на обличчі, на
лівому передпліччі та інші. Раньові канали від зазначених ран мали
глибину від 2-х до 10-ти см і частина їх йшла у напрямку
розташування серця. Всього їй було завдано не менше 17-ти ударів
колюче-ріжучим предметом. Зазначені ушкодження могли утворитися за
обставин, на які вказувала потерпіла, і відносяться до категорії
середньої тяжкості (а.с. 216 т. 1).
Iз показань ОСОБА_4 під час допиту його як підозрюваного і як
обвинуваченого та при проведенні відтворення обстановки й обставин
події вбачається, що у квартиру до судді ОСОБА_6 він і ОСОБА_5
проникли на пропозицію ОСОБА_5 з метою помститися за постановлене
нею не на користь матері останнього судове рішення стосовно жилого
приміщення (а.с. 76-77, 102-104, 122 т. 2).
Як видно із показань на стадії досудового слідства ОСОБА_5,
після проникнення до квартири судді ОСОБА_6 удари ножем потерпілій
він став завдавати з ініціативи ОСОБА_4, який також бив її, а
потім, забравши прикраси із золота й гроші, сказав, щоб він,
ОСОБА_5 добив потерпілу. Iз тих його показань також убачається, що
коли вони знаходилися у квартирі ОСОБА_6, то йшлося про помсту за
її діяльність як судді (а.с. 70-72, 149-151, 170-172 т. 2).
Iз показань свідка ОСОБА_7, сусідки потерпілої ОСОБА_6,
випливає, що, прокинувшись під ранок 27 травня 2005 року від
криків ОСОБА_6 та зайшовши потім до її квартири, вона побачила
велику кількість крові на підлозі коридору й кімнати та
закривавлену потерпілу. ОСОБА_6 розповіла, що її хотіли вбити
ОСОБА_5 та наочно знайомий інший мужчина, які проникли до неї у
квартиру (а.с. 90-91 т. 1, а.с. 315 т. 2).
Та обставина, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5, проникаючи у житло
потерпілої ОСОБА_6, діяли з наміром помститися їй як судді за
постановлення окремих судових рішень, ставлення до яких у них було
негативним, підтверджується й іншими розглянутими у судовому
засіданні, наведеними у вироку суду доказами.
Доводи у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не
мали умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_6 і не вчиняли посягання
на її життя, є аналогічними за їх змістом твердженням обох цих
осіб у судовому засіданні, які ретельно перевірялися судом і були
визнані безпідставними.
З урахуванням показань потерпілої ОСОБА_6, даних,
встановлених судово-медичною експертизою, з яких убачається, що
потерпілій було завдано велику кількість ударів ножем у різні
ділянки тіла, у тому числі і в область розташування серця та в
інші життєво важливі органи, а також ураховуючи показання ОСОБА_4
і ОСОБА_5, які вони давали на стадії досудового слідства (за
висновком суду, ті їх показання були більш правдивими), суд
обгрунтовано визнав, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 діяли з умислом на
вбивство потерпілої і що вони вчинили посягання на її життя як
судді у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням
правосуддя. Доводи у касаційній скарзі захисника засудженого
ОСОБА_5 про недоведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні цих
злочинних дій необгрунтовані.
Посилання у касаційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_4
на те, що ОСОБА_4 не вчиняв дій, спрямованих на позбавлення
потерпілої ОСОБА_6 життя, і твердження у касаційній скарзі
засудженого про те, що він не завдавав потерпілій ударів ножем і
не спонукав ОСОБА_5 до позбавлення її життя, є безпідставними і
спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_6 та показаннями на
стадії досудового слідства ОСОБА_5.
Як видно із матеріалів справи, і це правильно визнав
установленим у вироку суд, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заздалегідь
домовилися про вчинення розправи над потерпілою ОСОБА_6, їх дії
щодо неї були узгодженими, вони обоє брали участь у нападі на неї
та заволодінні її майном і грошима із застосуванням насильства,
небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, і спільно вчинили
дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення її життя. Тому доводи
у касаційних скаргах про те, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не було
змови на вчинення злочинних дій щодо потерпілої, й зокрема на її
вбивство, необгрунтовані.
Iз матеріалів справи також убачається, що органами досудового
слідства й судом досліджено всі обставини, з'ясування яких могло
мати істотне значення для правильного вирішення справи, і проявів
упередженості щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як із боку слідчих органів,
так і суду вивченням матеріалів справи не виявлено, а тому
посилання у касаційних скаргах на однобічність, неповноту і
необ'єктивність досудового й судового слідства у справі є
безпідставними.
Злочинні дії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ст. 379, ч. 3 ст. 187, ч. 2
ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані вірно.
Що ж стосується кваліфікації їх дій ще й за п. 2 ст. 15, п. 9
ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
- як замах на убивство з метою
приховати інший злочин (розбійний напад), то оскільки, як визнав у
вироку суд, замах на убивство потерпілої вони вчинили під час
нападу з метою заволодіти її майном, діючи із корисливих мотивів,
така кваліфікація зазначених дій засуджених (за п. 9 ч. 2 ст. 115
КК ( 2341-14 ) (2341-14)
) у даному випадку є заявою, а тому вона підлягає
виключенню із вироку.
З урахуванням виключення з вироку зазначеної кваліфікації дій
засуджених та враховуючи наслідки, завдані злочинами (потерпілій
заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а матеріальна
шкода на даний час частково відшкодована) та беручи до уваги, що
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 характеризуються в основному позитивно, а також
те, що суд у вироку по суті не мотивував свого висновку щодо
необхідності застосувати до обох засуджених саме довічного
позбавлення волі та стосовно неможливості застосувати до них
позбавлення волі на певний строк, колегія суддів вважає необхідним
пом'якшити їм обом покарання, з тим, однак, що воно було
максимальним, передбаченим законом для зазначеного виду покарань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 395-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та їх
захисників задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Рівненської області від 6 березня 2006 року щодо
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити.
Виключити з вироку кваліфікацію дій обох засуджених за п. 9
ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як зайву.
Пом'якшити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання за ст. 379 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі на 15 років - кожному.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ст. 379, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п.п. 6,
12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, остаточне покарання ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 визначити у виді 15-ти років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна - кожному.
У решті даний вирок залишити без зміни.
судді:
Цитович М.М. Кияшко А.Я. Колесник М.А.
З оригіналом згідно:
суддя Верховного Суду України Цитович М.М.