У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Жука В.Г. і Шелеста М.А.,
за участю прокурора
Сухарєва О.М.,
засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 5 жовтня 2006 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Київської області на вирок Фастівського міськрайонного суду
Київської області від 3 червня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та
покладено певні обов'язки відповідно до ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
На підставі ст. 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 позбавлено
права обіймати посади в правоохоронних, слідчих органах та суді
строком на 1 рік 6 місяців.
В апеляційному порядку вирок не оскаржено.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді
слідчого IНФОРМАЦIЯ_2, отримав шляхом вимагання від колишнього
начальника транспортного відділу ТОВ "IНФОРМАЦIЯ_3" ОСОБА_2 хабара
у виді 500 доларів США та принтеру "Лесмарк" за непритягнення його
до кримінальної відповідальності у справі про привласнення майна
ТОВ "IНФОРМАЦIЯ_3".
У касаційному поданні порушується питання про скасування
вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі
засудженого, неправильним застосуванням кримінального закону та
порушенням кримінально-процесуального закону. На думку автора
подання, суд призначив ОСОБА_1 занадто м'яке покарання. Крім того,
визначене ОСОБА_1 додаткове покарання є неконкретним та суперечить
положенням ст. 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Також суд неправильно
вирішив питання щодо речових доказів. Автор подання зазначає, що в
порушення ст. ст. 49, 267 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
ОСОБА_2 не
визнано потерпілим і справа у суді розглянута без його участі.
У запереченнях на касаційне подання засуджений ОСОБА_1
зазначає, що вирок є законним та обгрунтованим та просить залишити
його без зміни.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, котрий
заперечував проти задоволення подання, прокурора, який частково
підтримав подання, просив вирок змінити, виключити із вироку
кваліфікуючу ознаку - вимагання хабара та у зв'язку із цим
правильним невизнанням ОСОБА_2 як потерпілого по справі,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 у отриманні від ОСОБА_2
хабара шляхом вимагання, яка грунтується на допустимих і достатніх
доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і такі
висновки не оспорюються у поданні.
Доводи подання про те, що суд в порушення вимог ст. ст. 49,
267 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не визнав ОСОБА_2 потерпілим і справа
в суді розглянута без його участі безпідставні, оскільки, як
убачається з матеріалів справи, вимагання ОСОБА_1 у ОСОБА_2 хабара
не встановлено, ОСОБА_2 правильно визнано свідком у справі, а не
потерпілим.
За таких обставин вирок суду пілягає зміні, а саме, з
мотивувальної частини слід виключити кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст.
368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- одерження хабара, поєднане з його
вимаганням.
Доводи подання про те, що суд призначив ОСОБА_1 покарання,
яке не відповідає тяжкості злочину та його особі безпідставні.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд у відповіності з вимогами
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в достатній мірі врахував ступінь
тяжкості вчиненого злочину, а також пом'якшуючі обставини, а саме:
щире каяття винного, сприяння розкриттю злочину, повне визнання
ним своєї вини, позитивну характеристику з місця проживання та
роботи. Крім того, сам прокурор, який підтримував обвинувачення в
суді першої інстанції, просив при призначенні покарання ОСОБА_1
застосувати ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнити його від
відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Тому з
урахуванням викладеного суд дійшов правильного висновку про
можливість застосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_1
більш суворого покарання у поданні не наведено.
За таких обставин суд обгрунтованно призначив покарання
ОСОБА_1 з іспитовим строком, застосувавши ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Киїської області
задовольнити частково.
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від
3 червня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з мотивувальної
частини кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
-
одержання хабара, поєднане з вимаганням хабара. В решті вирок
залишити без зміни.
Судді:
В.М. Коновалов В.Г. Жук М.А. Шелест