розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2. і захисника - адвоката ОСОБА_1. на вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2005 року, яким засуджені

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

уродженець АДРЕСА_1 Варвинського району Чернігівської області, судимий 31 жовтня 2003 року

за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі

зі звільненням від покарання з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 308 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України (2341-14) остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі;

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,

уродженець АДРЕСА_1 Варвинського району Чернігівської області, на підставі ст. 89 КК України (2341-14)

раніше не судимий,

за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 308 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів визначено п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3. і ОСОБА_2. на користь НДЕКЦ при Управлінні МВС України в Чернігівській області судові витрати 109 грн. 93 коп.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 8 грудня 2005 року вирок змінено: дії ОСОБА_3. і ОСОБА_2. з ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) перекваліфіковані на ч. 1 ст. 162 КК України (2341-14) і обрано покарання 3 роки обмеження волі кожному; в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 308 КК України (2341-14) застосовано ст. 69 КК України (2341-14) і остаточно визначено міру покарання обрану судом ОСОБА_3. - за сукупністю злочинів, а ОСОБА_2. - за сукупністю вироків; судові витрати стягнуто з засуджених по 54 грн. 97 коп. з кожного.

За вироком суду ОСОБА_3. і ОСОБА_2. визнано винниим у тому, що вони за попередньою змовою між собою в середині березня 2005 року близько 12-ї год. з будинку ОСОБА_4. по вул. АДРЕСА_2 Варвинського району таємно викрали майно на загальну суму 163 грн.

Під час вчинення даної крадіжки ОСОБА_3. і ОСОБА_2. виявили на горищі висушені рослини коноплі вагою 720 г і, усвідомлюючи, що це є наркотичним засобом, викрали його.

ОСОБА_3. з метою незаконного зберігання без мети збуту переніс наркотичний засіб за місцем свого проживання по вул. АДРЕСА_3 Варвинського району, де разом із ОСОБА_2. незаконно виготовили 720 г наркотичного засобу шляхом відокремлення листя від стебел.

У касаційному поданні заступник прокурора Чернігівської області порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і повернення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на безпідставне застосування до засуджених ст. 69 КК України (2341-14) та необгрунтоване засудження ОСОБА_2. за зберігання наркотичних засобів без мети збуту, оскільки він лише брав участь у їх виготовленні.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2. заперечує свою участь у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 308 і ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) . До того, стверджує, що будинок, з якого скоєно крадіжку, не має власника, тому просить виправдати його за цим обвинуваченням;

- захисник - адвокат ОСОБА_1. наводить доводи, аналогічні доводам скарги його підзахисного ОСОБА_2. і просить виправдати того за ч. 2 ст. 308 і ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) , а за ч. 1 ст. 162 КК України (2341-14) обрати покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, захисника - адвоката ОСОБА_1., яка підтримала касаційні скарги свою та засудженого ОСОБА_2., перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг і подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги засудженого і захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 377 КПК України (1001-05) при зміні вироку в резолютивній частині ухвали викладаються конкретні рішення апеляційного суду, що повинні логічно випливати з описово-мотивувальної частини і всі зміни, внесені у вирок, повинні бути викладені чітко і ясно, щоб не виникало сумнівів при виконанні судового рішення.

У даній справі зазначених вимог закону апеляційним судом при розгляді справи в апеляційній інстанції не було додержано.

Так, змінюючи вирок районного суду та перекваліфіковуючи дії засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_2. з ч. 3 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України (2341-14) не призначив покарання за цим законом, а також не призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) , а ОСОБА_2. ще й за ст. 71 КК України (2341-14) , тобто не конкретно виклав резолютивну частину ухвали.

За таких обставин апеляційний суд при розгляді справи в апеляційній інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального і кримінально-процесуального закону, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Заслуговують на увагу доводи касаційного подання прокурора про те, що суд першої інстанції при кваліфікації дій ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) безпідставно застосував таку кваліфікуючу ознаку як зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Крім того, суд апеляційної інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_3. та ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 308 КК України (2341-14) безпідставно застосував ст. 69 КК України (2341-14) до додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Суд першої інстанції не призначав ОСОБА_3. і ОСОБА_2. додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, оскільки згідно ч. 2 ст. 308 КК України (2341-14) таке покарання призначається лише за скоєння цього злочину шляхом зловживання службовим становищем службовими особами, якими засуджені не є.

У зв"язку з тим, що ухвала апеляційного суду скасовується, а справа повертається на новий апеляційний розгляд, то доводи викладені в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_2. та захисника-адвоката ОСОБА_1. підлягають перевірці в судовому засіданні при новому апеляційному розгляді.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,ухвалила:

подання заступника прокурора Чернігівської області задовольнити повністю, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2. і захисника - адвоката ОСОБА_1. задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 8 грудня 2005 року відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той самий суд.