У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого- судді
Земляного В.В.,
суддів
Пошви Б.М. і Присяжнюк Т.I.,
за участю прокурора
Брянцева В.Л.,
засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 жовтня 2006 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними
скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5, а
також захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Херсонської області від 13 грудня 2005 року,
яким засуджено
ОСОБА_1, уродженця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч. 4 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
за п. "ж" ст. 93 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 року на 15 років
позбавлення волі та на підставі ст. 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960
року за сукупністю злочинів остаточне покарання призначено 15
років позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_2, уродженку IНФОРМАЦIЯ_1, раніше не судиму,
за ч. 4 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 189 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі, за ст. 304 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 42 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року за сукупністю злочинів на 10 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_4, уродженця IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого,
за ч. 4 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_3, уродженця IНФОРМАЦIЯ_3, раніше не судимого,
за ч. 4 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_5, уродженця IНФОРМАЦIЯ_4, раніше не судимого,
за ч. 4 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути судові витрати: із засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на користь НIЕКЦ при УМВС
України в рівних долях 555,11 грн. і на користь Херсонського бюро
СМЕ в рівних долях 705,34 грн.; із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 і
ОСОБА_3 на користь Херсонського відділення Одеського НДIСЕ в
рівних долях - 871,80 грн.; із засудженої ОСОБА_2 на користь
Херсонської облпсихлікарні - 30,73 грн., на користь НIЕКЦ при УМВС
України - 452,12 грн. і на користь Одеського НДIСЕ - 851,20 грн.;
із засудженого ОСОБА_1 на користь Херсонської облпсихлікарні -
382,83 грн.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог
ст. 81 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
За вироком засуджені визнані винними у вчиненні злочинів, як
визнав суд, за таких обставин.
Протягом травня-червня 1999 року жителі IНФОРМАЦIЯ_4 ОСОБА_1,
його дружина - ОСОБА_2, брат - ОСОБА_4., син - ОСОБА_5 і пасинок
ОСОБА_4- ОСОБА_3 за ініціативою подружжя IНФОРМАЦIЯ_5
зорганізувалися у злочинну групу з метою вимагання грошей у жителя
с. Федорівки - IНФОРМАЦIЯ_5 ОСОБА_9.
Для забезпечення вимагання грошей засуджені домовилися
викрасти його сина ОСОБА_10 і вчинили цей злочин із завданням
потерпілим майнової шкоди у великому розмірі і заподіянням тяжких
тілесних ушкоджень ОСОБА_10.
З цією метою ОСОБА_2 з використанням трафарету склала
анонімний лист на ім'я ОСОБА_9., в якому повідомлялося про
викрадення його сина і ставилася вимога передачі 5000 доларів США
за звільнення останнього, а також висловлювалася погроза його
вбивства у разі невиплати грошей.
З цим листом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4.,
на початку червня 1999 року виїжджали на автомобілі останнього до
с. Федорівка. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вийшли з автомашини, щоб викрасти
ОСОБА 10, однак учинити викрадення їм не вдалося, оскільки в той
день його в селі не було.
Увечері 12 червня 1999 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4.,
ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з цією ж метою повторно виїхали в с. Федорівка і
зупинилися поблизу лісосмуги.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вийшли з автомашини і, маючи при собі листа
з вимогою передачі 5000 доларів США, пішли в село, щоб викрасти
ОСОБА_10.
У ніч з 12 на 13 червня 1999 року в с. Федорівка, неподалік
від дому ОСОБА_9., зустріли його сина і напали на нього. Ударом
металевої монтировки заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження,
зв'язали і відтягли до автомобіля "Москвич - 2140" д.н. НОМЕР_1,
що стояв у лісосмузі. Перед тим вони поклали поблизу воріт садиби
ОСОБА_9. лист з вимогою передачі за повернення сина 5 000 доларів
США та вказали місце, де їх слід залишити.
Зв'язаного потерпілого вони відтягли у лісосмугу, що
знаходиться на відстані 1.5 км від с. Федорівка, посадили в
автомобіль і всі члени організованої злочинної групи поїхали до
лісосмуги, що розділяє села Тавричанка і Мар'янівка. ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 вивели ОСОБА_10 з автомобіля, і решта співучасників
поїхали додому.
У цій лісосмузі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прив'язали ОСОБА_9. до
дерева, після чого повернулись додому в с. Тавричанка.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у червні
1999 року передали члену організованої злочинної групи ОСОБА_3
анонімний лист, виготовлений ОСОБА_2 за допомогою наклеювання
вирізаних букв із букваря, з вимогою до ОСОБА_10 передати 8000
доларів США за повернення сина, залишивши їх на обочині дороги
Федорівка - Сокирки.
У ніч із 3 на 4 липня 1999 року Півнюк підкинув листа поблизу
воріт садиби ОСОБА_9. Виконуючи вимоги викрадачів, ОСОБА_9. 4
липня 1999 року залишив у вказаному у листі місці 8000 доларів
США, які цієї ж ночі забрали ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
У червні-липні 1999 року ОСОБА_1 з метою приховати вчинене
вимагання 8000 доларів США у ОСОБА_9., вийшовши за межі
домовленості з іншими членами організованої групи, вирішив убити
ОСОБА_10.
Прибувши у лісосмугу, де знаходився прив'язаний потерпілий, з
метою вбивства завдав йому 7 ударів ножем у спину, від яких
наступила смерть.
Після чого з допомогою ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 захоронив
труп ОСОБА_10 на могильнику для худоби, що знаходиться у
лісосмузі.
У червні 2000 року ОСОБА_2 повторно вирішила заволодіти
індивідуальним майном шляхом вимагання у IНФОРМАЦIЯ_6 ОСОБА_11,
яка проживає у с. Тавричанка.
З цією метою вона написала анонімного листа, в якому вимагала
від ОСОБА_11 передати їй 5000 доларів США, поклавши їх в
бетонозмішувальний вузол у с. Тавричанка. У листі містилася
погроза у випадку невиконання вимог передачі грошей потравити
худобу дослідного господарства "Асканійське", а також позбавити
життя малолітнього онука ОСОБА_11. У листі також містилося
посилання на подібний злочин у с. Федорівка у відношенні ОСОБА_10.
Для передачі зазначеного листа ОСОБА_11 ОСОБА_2 залучила
свого неповнолітнього сина ОСОБА_12, не повідомляючи йому про
зміст листа.
22 червня 2000 року в с. Тавричанка неповнолітній ОСОБА_12
вкинув лист у поштову скриньку ОСОБА_11, а коли повернувся додому,
за дорученням матері зателефонував їй, щоб забрала лист. Після
цього до 8 липня 2000 року ОСОБА_2 сама декілька разів
телефонувала потерпілій, вимагаючи передачі грошей. Сприймаючи
погрози ОСОБА_2 як реальні, ОСОБА_11 8 липня 2000 року поклала
сумку з грошима в обумовленому місці. Коли ОСОБА_2 забирала цю
сумку, була затримана працівниками міліції.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо засудженого
ОСОБА_5 змінити та із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити йому покарання за ч. 4 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки вважає,
що при призначенні покарання суд припустився помилки. Вирок щодо
засудженого було скасовано не за м'якістю призначеного покарання,
а тому під час нового судового розгляду суд, відповідно до вимог
ст. 400 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не вправі був збільшувати його
розмір.
У касаційних скаргах та доповненнях до них: засуджений
ОСОБА_1 і його захисник - адвокат ОСОБА_33 наполягають на тому, що
явки з повинною ОСОБА_1 написані в результаті застосування до
нього незаконних методів ведення слідства. Написати явки з
повинною його примусили співкамерники, яких не встановлено і в
суді не допитано. Вилучення речових доказів (волосся та ниток
тканини), впізнання ОСОБА_3 проведено з порушенням вимог КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
. Ставиться питання про скасування вироку із закриттям
справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за
відсутністю в його діях складу злочину;
засуджена ОСОБА_2 твердить, що вона до вчинення
інкримінованих їй дій не причетна. Докази у справі щодо неї та
інших засуджених повністю сфальсифіковано. Ставить питання про
скасування вироку із закриттям справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в її діях складу злочину;
засуджений ОСОБА_3 і його захисник - адвокат ОСОБА_7
зазначають, що ОСОБА_3 інкриміновані дії, яких він не вчиняв,
зокрема, потерпілого ОСОБА_10 не викрадав, листа його батькам не
носив, у приховуванні трупа потерпілого участі не брав, під час
досудового слідства обмовив себе та інших засуджених унаслідок
застосування до нього недозволених методів ведення слідства
працівниками міліції, прокуратури, і ставлять питання про
скасування вироку із закриттям справи за відсутністю в його
(ОСОБА_3) діях складу злочину;
засуджений ОСОБА_4. та захисник ОСОБА_8 вважають, що досудове
слідство у справі проведено із застосуванням незаконних методів
його ведення, зокрема, явки з повинною ним та іншими засудженими
написані внаслідок неодноразового побиття їх працівниками міліції
та співкамерниками. Всі докази у справі зібранні з порушенням КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
і є недопустимими. Наводить доводи, що докази у справі
сфальсифіковані і ставить питання про скасування вироку із
закриттям справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за
відсутністю в його діях складу злочину.
Засуджений ОСОБА_5 стверджує, що явки з повинною ним та
іншими засудженими написані внаслідок неодноразового побиття їх
(засуджених) працівниками міліції та співкамерниками. Вважає
матеріали справи фальсифікованими і ставить питання про скасування
вироку із закриттям справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про відмову у
задоволенні касаційного подання і часткове задоволення касаційних
скарг, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і
ОСОБА_5, на підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаторів, колегія суддів вважає, що
касаційне подання слід залишити без задоволення, касаційні скарги
задовольнити частково, вирок скасувати, а справу повернути
прокурору на нове розслідування, з таких підстав.
Згідно зі ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
прокурор, слідчий і
особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених
законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження
обставин справи, а суд, дотримуючись цих же принципів, - оцінити
зібрані докази в їх сукупності і згідно з вимогами статей 323 і
324 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
постановити законний і обгрунтований
вирок.
Однак органами досудового слідства і судом зазначених вимог
Закону дотримано не було.
Як убачається з вироку, суд, обгрунтовуючи доведеність
винуватості засуджених в інкримінованих злочинах, як на докази
послався на "явки з повинною" засуджених: ОСОБА_1 (т. 5, а.с.
19-33); ОСОБА_4(т. 5, а.с. 183-185) та на його ж показання як
обвинуваченого (т. 5, а.с. 194-195, 196-198); на явку з повинною
ОСОБА_5 (т. 5, а.с. 230-238), та його ж показання як підозрюваного
(т. 5, а.с. 248-250, 256-259); на показання як обвинуваченого
ОСОБА_3 (т. 5, а.с. 149-151, 159-165); на показання
неповнолітнього свідка ОСОБА_12 (т. 6, а.с. 28-32) та його
пояснення під час відтворення обстановки та обставин події (т. 6,
а.с. 35-37).
Відповідно до положень ст. 96 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
явка з
повинною - це особисте, добровільне, письмове чи усне повідомлення
заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді
або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення
проти нього кримінальної справи. Письмова заява про явку з
повинною повинна бути підписана заявником і посадовою особою того
органу, яким прийнято заяву, із зазначенням дати її прийняття.
Всупереч зазначеним вимогам закону всі заяви про явку з
повинною засудженого ОСОБА_1 (які ним не підписано) написані на
ім'я начальника Херсонського СIЗО, проте останнім, як посадовою
особою, в установленому законом порядку не прийнято. У явках з
повинною засудженого зазначено, що вони написані під диктовку
співкамерників, а тому суд не вправі вважати їх особистим і
добровільним повідомленням про злочин (т. 5, а.с. 19-33).
Зі змісту згаданих явок з повинною ОСОБА_1 від 20.08. та
23.08 2000 року про умисне вбивство ним та іншими особами: його
дружиною - ОСОБА_2, братом ОСОБА_5., родичами ОСОБА_3. і ОСОБА_4.
сина голови Каховської районної ради народних депутатів ОСОБА_9. -
ОСОБА_10 у складі організованої групи, убачається що вони не
відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, вказівка про
місце знаходження автомобіля за 150 м від клубу в с. Федорівка,
оскільки це суперечить показанням свідків ОСОБА_13. та її чоловіка
ОСОБА_14, які тієї ночі (викрадення потерпілого) о 2 год. 20 хв.
на крики і бійку навпроти їх будинку виходили на вулицю, проте
звуку руху автомашин не чули (т. 2, а.с. 61).
Ці дані (про місце зупинки автомобіля - за 150 м від клуба в
с. Федорівка) суперечать і показанням засудженого ОСОБА_3 про те,
що автомашину "Москвич" вони зупинили в лісосмузі (т. 5, а.с.
149-151, 165); даним протоколу явки з повинною ОСОБА_5 (без
дати) - у полі (т. 5, а.с. 184), протоколу допиту як
обвинуваченого - у лісосмузі (т. 5, а.с. 316-317), показанням
свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16., які спілкувалися з потерпілим до 2
год. ночі перед його безпосереднім викраденням і ствердили, що
руху транспортних засобів, крім мотоцикла ОСОБА_17, у селі взагалі
не спостерігали і не чули (т. 2, а.с. 68-77).
Дані явок з повинною про те, що він (ОСОБА_1) викрадав
потерпілого з ОСОБА_3, завдавши удар металевим предметом по
голові, а після цього, підхопивши під руки, поволік до автомашини
і кинув у багажник, суперечать даним явки з повинною ОСОБА_5 про
те, що у викраденні брали участь усі засуджені, за виключенням
ОСОБА_3. Зокрема, що за показаннями ОСОБА_1, він і ОСОБА_2 привели
потерпілого і посадили його на переднє сидіння "Москвича" (т. 5,
а.с 184), що суперечить показанням свідка ОСОБА_4 про те, що
викраденого посадили на заднє сидіння (т. 5, а.с. 179).
Такими ж суперечливими є повідомлення ОСОБА_1 і про інші
обставини злочину - способу і суми грошей, які вимагала у ОСОБА_9.
його дружина ОСОБА_2 . Згідно з даними явок з повинною після
викрадення сина ОСОБА_10 (у ніч на 13 червня) дружина телефонувала
додому ОСОБА_9. та вимагала 5 000 доларів США, які вони й забрали
наступного дня.
Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_9. йому ніхто не
телефонував, а, навпаки, викрадачами було передано 2 листи з
вимогою передати спочатку 5 000, а пізніше 8 000 доларів США. Ним
було покладено в указане у листі місце останню суму 4 липня, тобто
майже через 3 тижні після викрадення сина.
У кожній із явок з повинною ОСОБА_1 (в тому числі й інші
засуджені), повідомляє про взаємовиключні обставини: щодо
переховування потерпілого; про доставку йому протягом декількох
днів продуктів харчування то сином - ОСОБА_12, то ОСОБА_3; що
потерпілого вбивали усі засуджені, крім його дружини (чого суд не
прийняв без наведення мотивів), а також щодо їх участі у
приховуванні тіла ОСОБА_10.
Хоча ніхто із засуджених під час досудового слідства у явках
з повинною не вказав на місце утримання та вбивства викраденого
ОСОБА_10, дана обставина органами дізнання та досудового слідства
взагалі не з'ясовувалася. Не з'ясовувалося місце, з якого злочинці
забрали залишені ОСОБА_9 8 000 доларів США, хоча воно відоме
потерпілому.
За таких суперечливих фактичних даних про обставини вчинення
злочину висновок суду про те, що напад на потерпілого здійснили
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із завданням йому ззаду удару по голові
металевою монтировокою з подальшим волочінням до автомашини є
однобічним і необгрунтованим.
Крім того, суд першої інстанції, розглядаючи справу після
скасування обвинувального вироку щодо засуджених ухвалою колегії
суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду
України від 6 квітня 2004 року, не дотримав вимоги ст. 399 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
про обов'язковість вказівок суду касаційної
інстанції при повторному розгляді справи щодо перевірки твердження
захисників та засуджених про застосування до останніх недозволених
методів слідства.
Так, будучи допитаний як обвинувачений ОСОБА_1 19.09.2000
року заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому
злочинів, та показав, що всі явки з повинною ним написано
внаслідок психічного та фізичного впливу співкамерників, які мали
газетну статтю з описанням обставин убивства ОСОБА_10 і вимагали
підтвердити наведені там дані у явках з повинною (т. 5, а.с.
37-38).
Зокрема, такі твердження засудженого та його захисника
стосувалися даних протоколів допитів слідчим свідків ОСОБА_18.,
ОСОБА_19, ОСОБА_20. і ОСОБА_21, зі змісту показань яких
убачається, що вони перебували в одній камері Херсонського СIЗО з
ОСОБА_1, і яким той розповідав про обставини умисного вбивства
ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 99, 101, 103, 105), проте, згідно з
повідомленням Херсонського СIЗО НОМЕР_5, такі особи у слідчому
ізоляторі з 1989 року і по даний час не утримувалися (довідка
НОМЕР_1).
Що стосується явок з повинною ОСОБА_4 його показань як
обвинуваченого (т. 5, а.с. 194-195, 196-198) від 8 серпня 2000
року, де він також визнавав свою винуватість у вчиненні вбивства
ОСОБА_10, то як показав сам засуджений, він дав такі свідчення
унаслідок затримання його співмешканки ОСОБА_22 і звільнення її
через три дні тримання під вартою після визнання ним своєї
винуватості (т. 6, а.с. 1-3).
Аналогічно з 4 до 7 серпня 2000 року було затримано дружину
засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_23 і тільки після написання ним явки з
повинною вона була звільнена з-під варти (т. 6, а.с. 9).
Такими ж суперечливими є посилання суду як на докази
винуватості засудженої ОСОБА_2 на її показання під час досудового
слідства, оскільки вона заперечувала свій підпис під протоколами
допитів, котрі, за її твердженнями, є різні.
Всупереч вказівці касаційного суду при скасуванні вироку на
необхідність перевірки таких тверджень, вони під час нового
судового розгляду не перевірялися, як і твердження про те, що
листа потерпілій ОСОБА_11 вона (ОСОБА_2) написала під погрозою по
телефону невідомої особи і що вона підозрює в цьому працівника
міліції ОСОБА_24, оскільки подібні вирази були в його розмові (т.
10, а.с. 43).
Такі показання засудженої частково підтверджує і потерпіла
ОСОБА_11, зокрема, що засуджена говорила їй, що її заставляють це
робити невідомі їй люди, і при цьому заплакала (т. 10, а.с.17 21,
т. 13, а.с. 147-148).
Як органами досудового слідства, так і судом не перевірялися
доводи захисту про те, що листи ОСОБА_9 і ОСОБА_11 писалися
різними способами і мають різний стиль викладу і згідно з
висновком експерта НОМЕР_2 ОСОБА_2 не є автором листа ОСОБА_11 (т.
9, а.с. 53-57).
Не досліджувалися також у суді твердження засуджених та їх
захисників про те, що на досудовому слідстві неповнолітній свідок
ОСОБА_12 давав показання за відсутності захисника та педагога,
зокрема, будучи затриманим в IТУ на 7 діб, другий раз - на 3 доби
(утримувався в камері з дорослими засудженими особами).
Саме в цей час він давав показання про вчинення злочину
батьками, до чого його примушували працівники міліції ОСОБА_24,
ОСОБА_25 і ОСОБА_26 (т. 6, а.с. 16-37).
Як під час досудового слідства, так і в суді не перевірялися
твердження засуджених та їх захисників про істотні порушення ст.
186 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
слідчим ОСОБА_27 під час виїмки та
огляду автомашини "Москвич -2140" коричневого кольору, з якого
було вилучено фрагменти волосся, волокон і тканини. При цьому без
наведення відповідних мотивів відхилено клопотання захисту про
проведення генотипоскопічної експертизи на предмет встановлення їх
належності потерпілому.
Не перевірялося алібі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про те, що у
вказаний час вони перебували в іншому місці і фізично не могли
бути присутні на місці вчинення злочину.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що органами
досудового слідства взагалі не перевірялася версія про причетність
до вчинення злочину щодо ОСОБА_10 інших осіб, зокрема, його
знайомого на ім'я ОСОБА_28, у якого, згідно з показаннями свідка
ОСОБА_15., були борги, він розлучився з дружиною і переїхав з м.
Каховки в м. Армянск АР Крим.
У нього також у користуванні була автомашина іноземного
виробництва і в місці знайдення останків трупа потерпілого було
виявлено палку з написом "ОСОБА_28", однак перевірки причетності
цієї особи до вчиненого злочину проведено не було (т. 1, а.с. 80,
т. 2, а.с. 68-72).
Зазначені обставини підтверджуються і показаннями потерпілого
ОСОБА_9., який, розмовляючи з черговими тваринницької ферми
ОСОБА_29, ОСОБА_30 і ОСОБА_31, з'ясував, що у ніч викрадення його
сина саме така автомашина була помічена поблизу їх села і такої ж
марки він бачив автомашину у місці, де він залишив гроші як викуп
за сина 4 липня 1999 року.
Згідно з роз'ясненнями, даними у п. 15 Постанови Пленуму
Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2
( va002700-05 ) (va002700-05)
"Про практику застосування судами України
законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на
додаткове розслідування", суд скасовує вирок і повертає справу на
додаткове розслідування, коли під час дізнання чи досудового
слідства були допущені такі істотні порушення
кримінально-процесуального закону, які виключають можливість
постановлення вироку.
З огляду на зазначене вирок щодо засуджених постановлений з
істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону,
підлягає скасуванню, а справа направленню на нове розслідування,
під час якого зазначені суперечності слід усунути, визначити які
із доказів, що наявні у справі, є достовірними і допустимими.
У разі необхідності у справі слід призначити генотипоскопічну
експертизу, перевірити алібі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, доводи захисту
про порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_12., версії
про причетність працівника міліції ОСОБА_24 до примушування
ОСОБА_2 до вимагання грошей у ОСОБА_11, перевірити інші доводи
касаційних скарг, після чого вирішити справу у відповідності з
вимогами чинного законодавства.
Разом із тим колегія суддів вважає, що у зв'язку із
скасуванням вироку та поверненням справи на нове розслідування,
касаційне подання прокурора, у якому йдеться про пом'якшення
покарання ОСОБА_5, слід залишити без задоволення.
Що стосується міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4,
ОСОБА_3 і ОСОБА_5, то колегія суддів вважає, що їм слід обрати
запобіжний захід у виді підписки про невиїзд і з-під варти
звільнити, враховуючи тривалий час їх перебування під вартою,
позитивні характеристики з місця проживання і роботи.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити тримання під вартою,
оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду
України,
ухвалила:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і
ОСОБА_5, а також захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8
задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня
2005 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і
ОСОБА_5 скасувати і справу направити на нове розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5
обрати підписку про невиїзд, звільнивши їх з-під варти у залі
суду.
Судді
Земляной В.В. Пошва Б.М. Присяжнюк Т.I.