Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Самелюка П.О., Пивовара В.Ф.

розглянувши в судовому засіданні 28 вересня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Будьонівського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

1969 року народження,

не судимий, -

- засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі.

Ухвалою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2005 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що з 17 год. 24 червня до 6 години 25 червня 2002 року він, знаходячись на чергуванні, розпивав спиртні напої з ОСОБА_2.

У процесі розпиття між ними на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 почав погрожувати ОСОБА_1 ножем. Після цього ОСОБА_1, діючи умисно, з помсти з метою вбивства ОСОБА_2 випустив з вольєра собаку породи стафордширський тер'єр і натравив його на ОСОБА_2, внаслідок чого собака почала кусати потерпілого за різні частини тіла, після чого він впав на землю і випустив з рук ніж. ОСОБА_1 з метою доведення злочину до кінця підібрав ніж із землі і наніс ним декілька ударів в область шиї і обличчя, від чого потерпілій на місці події помер.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї ОСОБА_1 покликається на неповноту досудового і судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, і необгрунтованості засудження. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, грунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

Ці докази є достовірні, достатні і допустимі.

Суд обгрунтовано послався на показання ОСОБА_1, дані ним на досудовому слідстві, як на доказ винності.

Його покликання, що ці докази добуті із застосуванням недозволених методів ведення слідства, - безпідставні.

Як видно з матеріалів справи, визнаючи себе винним на досудовому слідстві в умисному вбивстві ОСОБА_2, ОСОБА_1 по-різному висвітлював мотив вбивства, а на допиті в якості обвинуваченого скористався своїм правом не давати показання, зіславшись на те, що настоює на раніше даних показаннях.

Все це свідчить на те, що ці показання дані ним у невимушеній обстановці, позбавленій тиску.

Крім того, при відтворенні обстановки і обставин події з участю судово-медичного експерта в присутності понятих ОСОБА_1 підтвердив, що умисно вбив ОСОБА_2.

Суд обгрунтовано прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, що після 19 години нікого іншого, крім ОСОБА_1 і ОСОБА_2, на території підприємства не було.

З показань свідка ОСОБА_3, досліджених у порядку ст. 306 КПК України (1001-05) , вбачається, що ОСОБА_1 зізнався їй у позбавленні життя ОСОБА_2.

Механізм заподіяння смерті ОСОБА_2, встановлений висновком судово-медичної експертизи, повністю відповідає показанням ОСОБА_1 в цій частині.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.