розглянула у судовому засіданні у м. Києві 26 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2005 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Артемівськ Донецької області, жителя с. Берестове Артемівського району Донецької області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь:

- потерпілої ОСОБА_3 для відшкодування матеріальної шкоди 312грн.85 коп. та моральної - 15 000 грн.;

- Артемівської ЦРБ 536 грн. 14 коп.;

- НДЕКЦ при МВС України в Донецькій області за проведення автотехнічних експертиз - 173 грн. 16 коп. та 174 грн. 36 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Як визнав місцевий суд, злочин ОСОБА_2 було вчинено за таких обставин.

7 квітня 2005 року, близько 17 години 20 хвилин, ОСОБА_2, керуючи мотоциклом IЖ-Юпітер-5, державний НОМЕР_1, не маючи права на його керування, рухаючись зі швидкістю 30-40 км/год, проїжджою частиною по вулиці Степній в с. Берестове Артемівського району Донецької області, порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, спричинивши потерпілому тяжкості тілесні ушкодження, внаслідок чого останній помер 23.06 2005 року.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2скасувати у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що на досудовому слідстві було порушено право на захист. Під час судового розгляду справи при зміні обвинувачення в суді засудженому не було надано можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення та не було роз'яснено право задавати питання експерту до проведення експертизи. Досудове та судове слідство проведено неповно, необ'єктивно, однобічно, а винуватість ОСОБА_2 у інкримінованому йому злочині не є доведеною.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи захисника ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Суд належним чином дослідив та оцінив докази, що є у справі, і дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть останнього.

Як убачається із матеріалів справи, засуджений на досудовому слідстві та під час судового розгляді справи повністю визнав свою вину і докладно розповів, за яких обставин він вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 19.05.2005 року, потерпілому ОСОБА_3 внаслідок ДТП, яке мало місце 07.04.2005 року, були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження - перелом лобової кістки з переходом на ліву очницю, а також забій головного мозку.

Згідно з висновком експерта від 03.05.2005 року, смерть ОСОБА_3 настала 23.06.2005 року внаслідок набряку і здавлення головного мозку, що розвинулися внаслідок ускладнення травми голови, отриманої ним 07.04.2005 року. Між тілесними ушкодженнями, встановленими у потерпілого висновком експерта від 19.05.2005 року, та смертю ОСОБА_3 є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

При проведенні цієї експертизи експертом враховані й дані, що містяться в акті судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_3, а тому доводи касаційної скарги, що в цих висновках мова йде про різні травми, є надуманими.

Iз даних, що містяться у висновку судової автотехнічної експертизи, вбачається, що водій мав можливість уникнути наїзду на пішохода в разі дотримання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Також винуватість ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, оголошеними в судовому засіданні, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, даними, що містяться у протоколі огляду місця події та схемі до нього.

Таким чином, наведеними доказами спростовується твердження захисника, викладені ним у касаційній скарзі, про необгрунтованість засудження ОСОБА_2 та про безпідставність визнання судом його винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України (2341-14)

Твердження захисника про порушення права засудженого на захист є безпідставними, оскільки, як убачається із матеріалів справи, на досудовому слідстві засудженому було роз'яснено право мати захисника, від чого він відмовився.

Не знайшли свого підтвердження і доводи про те, що при зміні обвинувачення в суді засудженому не було надано можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Iз протоколу судового засідання від 12.09.2005 року убачається, що всім учасникам судового процесу було вручено копії постанови прокурора про зміну обвинувачення в суді. Судом було відкладено розгляд справи для надання підсудному можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Судовий розгляд справи було продовжено 19.09. 2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) .

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

При перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб.