розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/5921/12

за позовом Державного закладу "Лохвицька районна санітарно - епідеміологічна станція"

до Лохвицької міжрайонної державної фінансової інспекції Полтавської області, Державної фінансової інспекції в Полтавській області

про визнання протиправним та часткове скасування рішення,

Позивач, Державний заклад "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної фінансової інспекції, в якому просив суд визнати протиправним та частково скасувати лист - вимогу № 01-14/1572 від 25.06.2012 року "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією використання бюджетних коштів, виділених Міністерством охорони здоров'я для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів Державним закладом "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" в період з 01.07.2009 року по 30.04.2012 року", а саме: скасування п. 4 в частині "забезпечити повернення коштів в сумі 4304 грн., що незаконно перераховані до Державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну фінансову інспекцію в Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року адміністративний позов Державного закладу "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 письмової вимоги Лохвицької міжрайонної державної фінансової інспекції від 25 червня 2012 року № 01-14/1572 "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією використання бюджетних коштів виділених Міністерством охорони здоров'я для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів Державним закладом "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" за період з 01.07.2009 по 30.04.2012", яким позивачу пред'явлено вимогу забезпечити повернення коштів спецфонду в сумі 4304 грн., які були перераховані до державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного закладу "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 51, ст. 116 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 129 Конституції України, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 03.05.2012 року по 11.06.2012 року Лохвицькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією проведено планову виїзну ревізію використання бюджетних коштів виділених Міністерством охорони здоров'я для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів Державним закладом "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" за період з 01.07.2009 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено акт № 01-21/61 від 15.06.2012 р.

Так, ревізією встановлено, що Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція є юридичною особою та підпорядкована Державному закладу "Полтавська обласна санітарно - епідеміологічна станція" (стор. 2 акту ревізії).

Ревізією правильності та законного використання коштів, отриманих за надані платні послуги, встановлено та зафіксована у акті ревізії № 01-21/61 від 15.06.2012 р., що у період з 01.07.2009 року по 01.04.2012 року Лохвицькою райСЕС відповідно до наказів головного лікаря Полтавської облСЕС Шаповала В.Ф. від 02.12.2004 № 161 та від 30.12.2009 № 236 проведені перерахування коштів із спеціального рахунку установи (№ 35222001000064) на рахунок Державного закладу "Полтавська облСЕС" за рахунок зменшення доходів спеціального фонду установи на загальну суму 4304 грн. (за ІІ півріччя 2009 року - 1600 грн., за 2010 рік - 2364 грн., за 2011 рік - 340 грн.), чим порушено вимоги п. 3 додатку 1 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямки використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 (659-2002-п) та п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456 -ІV (стор. 18 акту ревізії).

За висновками ревізії, внаслідок допущеного порушення спеціальному фонду позивача завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 4304 грн.

25.06.2012 року Лохвицькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією складено та направлено позивачу письмову вимогу про усунення виявлених перевіркою порушень № 01-14/1572, пунктом 4 якої позивачу пред'явлено вимогу "Забезпечити повернення коштів спецфонду в сумі 4304 грн., які були перераховані до Державного закладу "Полтавська обласна санітарно - епідеміологічна станція"".

Позивач не погодився з вимогою Лохвицької міжрайонної державної фінансової інспекції, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку, що пункт 4 письмової вимоги Лохвицької міжрайонної державної фінансової інспекції "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією використання бюджетних коштів виділених Міністерством охорони здоров'я для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів Державним закладом "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" за період з 01.07.2009 по 30.04.2012" є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (550-2006-п) , якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" встановлено, що обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються, є законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" передбачено, що систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я; установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я; відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України; державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.

Пунктом 1.3 Статуту Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.02.2006 р. № 87, встановлено, що Полтавська облСЕС відносно усіх інших санепідзакладів та установ Полтавської області є провідним закладом санітарно-епідеміологічної служби України у межах Полтавської області, а також у межах своєї компетенції виконує функції навчального, методичного, координаційного та консультаційного центру.

Отже, Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція є юридичною особою, яка підпорядкована Державному закладу "Полтавська обласна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, та обидві установи відносяться до єдиної системи державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Відповідно до вимог статті 32 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою області, міст Києва і Севастополя здійснює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом головного державного санітарного лікаря України.

Для розгляду і вирішення найважливіших питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на водному, залізничному та повітряному транспорті. Колегії очолюють відповідні головні державні санітарні лікарі. Положення про ці колегії та їх персональний склад затверджує головний державний санітарний лікар України.

Рішення колегії вводяться в дію наказами головного державного санітарного лікаря Полтавської області.

Пунктом 7 Положення про колегію Державної санітарно-епідеміологічної служби Полтавської області, затвердженого Головним державним санітарним лікарем України 19.12.2006, до повноважень цього органу віднесено, зокрема, розгляд питань про матеріально-технічне та фінансове забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби та прийняття відповідних рішень (а.с. 15-16).

Рішенням колегії Державної санітарно-епідеміологічної служби Полтавської області від 30.11.2009 № 14/2, визнано позитивним підхід в організації процесу по консолідації коштів в санепідемслужбі, які дали можливість покращити матеріально-технічну базу більшості санепідустанов області для вирішення питань по санітарно-епідеміологічному забезпеченню населення Полтавщини та затверджено, що для покращення матеріально-технічної бази санепідемустанов області необхідно продовжити попередній позитивний досвід, а саме проводити відрахування коштів на консолідований рахунок облСЕС за рахунок зменшення спеціального фонду установи (а.с.14).

Дане рішення колегії було введено в дію наказом головного лікаря Полтавської області від 30.12.2009 № 236 "Про матеріально - технічне забезпечення санітарно - епідеміологічної служби області" (а.с. 10-11). До цього наказу вказані правовідносини регулював наказ Полтавської облСЕС від 02.12.2004 № 161 "Про матеріально-технічне забезпечення санітарно-епідеміологічної служби" (а.с.93).

За умовами вищевказаних наказів головні лікарі міст, районів, головні лікарі дезстанцій зобов'язані забезпечити щомісячно відрахування коштів на рахунок обласної санепідстанції, за рахунок коштів спеціального фонду установи, згідно додатку до наказу.

Цим же наказом облСЕС від 30.12.2009 № 236 затверджено Положення про використання коштів, що надійшли в централізованому порядку (а.с. 12-13). До цього діяло Положення, затверджене наказом облСЕС від 02.12.2004 р. № 161 (а.с. 94-96).

Згідно пункту 2, 4 Положення про використання коштів, що надійшли в централізованому порядку зазначене Положення розроблене у зв'язку з тим, що саепідемстанції, які займаються наданням платних послуг через незначну суму надходжень коштів, неспроможні придбати для своїх потреб транспорт, обладнання, матеріальні ресурси, провести ремонти, тощо. Метою централізованого матеріально-технічного забезпечення є спрямування частини коштів спеціального фонду санепідемслужби області в відповідні установи для забезпечення їх матеріально-технічними ресурсами, покращення умов праці та побуту працівників, що займаються наданням платних послуг і ін.

Пунктом 21 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2004 № 1273 (1273-2004-п) , встановлено, що керівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України здійснюють свої повноваження на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності керівнику вищестоящого закладу державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до положень пункту 7 Статуту Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.02.2006 р. № 87, головний державний санітарний лікар Полтавської області затверджує кошторис витрат Полтавської облСЕС, територіальних санепідстанцій, розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку, що головний державний санітарний лікар Полтавської області є розпорядником коштів вищого рівня по відношенню до позивача. У свою чергу, головний лікар Лохвицької райСЕС безпосередньо підпорядковується головному державному санітарному лікарю ДЗ "Полтавська облСЕС" і накази останнього для райСЕС є обов'язковими. Наказ головного лікаря Полтавської облСЕС від 30.12.2009 р. № 236 протиправним не визнавався та не скасовувався, відтак є чинним та підлягав виконанню позивачем.

На виконання зазначених вище наказів у 2009-2011 роках позивачем було перераховано кошти спецфонду на рахунок ДЗ "Полтавська облСЕС" в загальній сумі 4304 грн., що не заперечується сторонами у справі та підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно з частиною 8 статті 51 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001, № 2542-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

З матеріалів справи встановлено, що органами державного казначейства України у 2009-2010 роках здійснювалися відповідні платежі щодо перерахування коштів з Лохвицької райСЕС до Полтавської облСЕС згідно наказів Полтавської облСЕС за відповідними платіжними дорученнями, що свідчить про виконання позивачем приписів ч. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 13 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001, № 2542-III (чинного до 01.01.2011 р.) спеціальний фонд бюджету включає: 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 659 (659-2002-п) (чинною до 18.03.2011 р.) затверджено перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання.

Відповідно до пунктів 2, 3 цього Переліку першу підгрупу першої групи власних надходжень бюджетних установ утворюють плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів. Дана підгрупа використовується на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов'язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів.

Відповідно до положень частини 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю відноситься до першої підгрупи першої групи власних надходжень та використовується (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

Частиною 9 статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний порядок перерозподілу коштів спецфонду для матеріально - технічного забезпечення санепідемустанов області, які не забезпечені бюджетними коштами або їх власних надходжень не вистачає для організації належної матеріально-технічної бази, не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України (2542-14) .

Ревізорами в акті ревізії зазначено, що у періоді, що підлягав ревізії за рахунок коштів, що отримані Полтавською облСЕС в централізованому порядку для Лохвицької райСЕС придбання транспортних засобів, матеріальних цінностей чи проведення ремонтів не проводилося.

При цьому, питання, на які цілі Полтавською облСЕС було використано кошти спецрахунку позивача на загальну суму 4304 грн., що були перераховані до Полтавської облСЕС на виконання наказів головного лікаря Полтавської облСЕС відповідачем у ході ревізії не перевірялось.

Згідно довідки Полтавської облСЕС вих. № 01-07/2660 від 08.10.2012 р. (а.с. 109) про надходження та використання коштів, що надійшли згідно наказів від 02.12.2004 р. № 161 та від 30.12.2009 р. № 236 за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року з Лохвицької райСЕС до Полтавської облСЕС надійшли кошти в загальній сумі 4304 грн., які були використані на поліпшення та розвиток матеріально-технічної бази райсанепідемстанції, а саме: на періодичну перевірку з визначення технічного стану дезкамери Лохвицьої райСЕС з оформленням технічної документації, періодичну перевірку засобів вимірювальної медичної техніки, що належить Лохвицькій райСЕС тощо. Зазначене спростовує висновки відповідачів про заподіяння спеціальному фонду позивача матеріальної шкоди (збитків) на суму 4304 грн.

Як вбачається з пункту 4 оскаржуваної вимоги, Лохвицьку райСЕС зобов'язано забезпечити повернення коштів спецфонду в сумі 4304 грн., які були перераховані до Державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція".

Визначення порушення бюджетного законодавства зазначено у ст. 116 Бюджетного кодексу України, заходи впливу за порушення бюджетного законодавства передбачені ст. 117 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 5 ст. 117 Бюджетного кодексу України передбачено захід впливу на учасника бюджетного процесу у вигляді повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, яке застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене п. 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих як субвенція, розпорядником бюджетних коштів та повернення коштів одержувачем бюджетних коштів у разі нецільового використання ними у поточному чи минулому роках бюджетних коштів встановлений Порядком повернення бюджетних коштів до відповідно бюджету у разі їх нецільового використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1163 (1163-2010-п) .

При цьому, ревізією не встановлено та актом не зафіксовано нецільового використання бюджетних коштів, протокол про адмінправопорушення за нецільове використання коштів відповідачем не складався та до суду не направлявся, заходи щодо зупинення видаткових операцій на рахунках позивача не застосовувалися.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, факти вказаних в акті ревізії № 01-21/61 від 15.06.2012 року порушень та правомірність письмової вимоги "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією використання бюджетних коштів виділених Міністерством охорони здоров'я для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів Державним закладом "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" за період з 01.07.2009 по 30.04.2012" в частині пункту 4, яким позивачу пред'явлено вимогу забезпечити повернення коштів спецфонду в сумі 4304 грн., які були перераховані до державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція" належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Приймаючи вимогу "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією використання бюджетних коштів виділених Міністерством охорони здоров'я для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів Державним закладом "Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція" за період з 01.07.2009 по 30.04.2012" в частині пункту 4, яким позивачу пред'явлено вимогу забезпечити повернення коштів спецфонду в сумі 4304 грн., які були перераховані до державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція", відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування п. 4 вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/5921/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.