розглянула в судовому засіданні 21 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 8 червня 2006 року, яким

ніде не працював, судимості не мав,

засуджено за п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до довічного позбавлення волі кожного.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2610 грн. матеріальної та 100000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що 16 січня 2006 року у будинку АДРЕСА_1, разом з господарем будинку ОСОБА_6 розпивали спиртні напої.

Близько 17 години 30 хвилин між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виникла сварка, яка переросла у бійку, до якої підключився ОСОБА_2.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою на умисне вбивство ОСОБА_6 нанесли йому металевою сковородою та дерев'яним табуретом удари по голові, а потім ОСОБА_2 знайшов у будинку ніж, наніс ним удари в район шиї потерпілого і вбили його.

Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили покинути місце скоєння злочину, але на подвір'ї цього будинку були виявлені ОСОБА_7, який йшов мимо і намагався затримати їх.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з метою приховання раніше вчиненого злочину, за попередньою змовою між собою на умисне вбивство ОСОБА_7, нанесли йому удари силікатною цеглиною по голові і вбили його.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що досудове та судове слідство проведені однобічно і неповно, у зв'язку з чим висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, що попередньої домовленості між ним та ОСОБА_2 на умисне вбивство ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також умислу на їх умисне вбивство та на приховання першого злочину у них не було; що висновки судово-психіатричної експертизи про його осудність, суд невірно визнав достовірними, оскільки ця експертиза була проведена за короткий проміжок часу; що міра покарання, обрана йому, не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даних про його особу, а тому просить вирок скасувати або змінити, пом'якшити призначене покарання;

- захисник ОСОБА_3 просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, з урахуванням того, що апеляційним судом не були у повній мірі враховані всі пом'якшуючі його відповідальність обставини, обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк;

- засуджений ОСОБА_2 посилається на аналогічні доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1.

Крім цього, він вважає, що досудове слідство проведено з порушенням вимог ст. 22 КПК України (1001-05) та з обвинувальним нахилом і висновки, викладені судом у вироку, необгрунтовані доказами, дослідженими у судовому засіданні; що умислу на умисне вбивство ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у нього не було, у зв'язку з чим просить вирок щодо нього змінити й обрати йому більш м'яке покарання;

- захисник ОСОБА_4 вважає, що суд при обранні засудженому ОСОБА_2 покарання не врахував у повній мірі того, що той щиро розкаявся у вчиненому злочині і активно сприяв розкриттю цього злочину та, що він є молодою людиною, а тому просить вирок змінити і пом'якшити йому призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а вироку - без зміни, перевіривши матеріали справи та ознайомившись з доводами касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

При цьому апеляційний суд обгрунтовано послався на показання самих засуджених на досудовому слідстві та часткові показання у судовому засіданні, оскільки засуджені під час слухання справи відмовилися давати показання, але визнавали, що їх показання на досудовому слідстві були достовірними.

Такі показання на досудовому слідстві засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили у присутності своїх захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, понятих, експерта криміналіста, судово-медичного експерта при відтворенні обстановки і обставин події та послідовно і детально розповіли і на місці показали про обставини вчинених злочинів.

Крім цього, винність засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні умисних вбивств потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується даними протоколу огляду місця події про те, що в будинку АДРЕСА_1 виявлені труп ОСОБА_6 з ножовими ушкодженнями шиї та численними ушкодженнями в ділянці голови, а на подвір'ї цього домоволодіння труп ОСОБА_7 з тілесними ушкодженнями голови.

Висновками судово-медичної експертизи про те, що смерть ОСОБА_6 настала від колото-різаного поранення з пошкодженням судин та нервів шиї та що на голові потерпілого виявлено дев'ять забійних ран; смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася пошкодженням м'яких тканин голови, переломами кісток черепу, крововиливами в оболонки, кору та шлуночки головного мозку.

Показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що її син ОСОБА_2 та співмешканець ОСОБА_1 16 січня 2006 року о 9 годині вечора розповіли їй, що вбили двох чоловіків та що в ОСОБА_1 був розбитий ніс і губа.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на кросівках ОСОБА_2 та на штанях ОСОБА_1 виявлено кров, походження якої від потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не виключається.

Висновками криміналістичної експертизи, що слід взуття на внутрішній поверхні бокової стінки дерев'яного корпусу телевізора, вилученого при огляді місця події, залишений таким же взуттям, як кросівок на праву ногу, вилучений у ОСОБА_2.

Посилання у касаційних скаргах на те, що засуджений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали умислу на умисне вбивство ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та що вони нанесли удари цеглиною по голові ОСОБА_7 не з метою приховання вбивства ОСОБА_6, а в процесі бійки з ним, є необгрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нанесли удари потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у життєво-важливі органи такими предметами, які призводять до смертельного наслідку.

Самі засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні стверджували, що під час скоєння злочинів, вони перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння, а тому вчинили такі дії.

Засуджений ОСОБА_2 також пояснював, що не було необхідності перерізати ножем горло ОСОБА_6, щоб припинити бійку, але він був п'яний і не контролював свої дії (а. с. 45 т. 3).

Аналіз зібраних по справі доказів у їх сукупності свідчить про те, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли з умислом на позбавлення життя потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Обгрунтовано суд прийшов до висновку про те, що засуджені вчинили вбивство ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою, оскільки з матеріалів справи видно, що вони під час вчинення злочинів діяли узгоджено, досягли внаслідок цих дій єдиного злочинного результату, після вчинення злочинів разом намагалися позбавитися доказів.

По справі також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після скоєння вбивства ОСОБА_6, з метою приховання злочину умисно вбили ОСОБА_7, який міг затримати їх, а тому суд обгрунтовано кваліфікував їх дії за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) .

Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що висновки судово-психіатричної експертизи щодо нього, суд невірно визнав достовірними, так як експертиза була проведена за короткий проміжок часу, є необгрунтованими, оскільки висновки цієї експертизи належно мотивовані і суперечностей не містять.

Iз матеріалів цієї експертизи також вбачається, що дані про особу ОСОБА_1 та стан його здоров'я належно досліджувалися.

Крім цього, при ознайомленні ОСОБА_1 з матеріалами цієї експертизи він будь-яких заяв про необгрунтованість її висновків не заявляв (а. с. 212 т. 1).

Апеляційний суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку, а дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфікував вірно і обрав їм покарання відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням скоєних ними злочинів та даних про особу кожного із них.

Не зважаючи на деякі пом'якшуючі відповідальність засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставини, суд обгрунтовано призначив їм довічне позбавлення волі, з урахуванням кількості загиблих та нехтуваннями ними найвищою соціальною цінністю людини - її життям, що свідчить про їх особливу небезпеку для суспільства.

Відповідно до висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вчинення злочинів могли віддавати звіт своїм діям і керувати ними, а тому суд обгрунтовано визнав їх осудними.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 8 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.