У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Земляного В.В.,
суддів
Пошви Б.М., Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Дев'ятка В.В.,
засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 вересня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня
2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженець і житель м. IНФОРМАЦIЯ_2,
судимий:
1) 24 червня 1999 року за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 3
ст. 222
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі;
2) 5 вересня 2002 року за ч. 3 ст. 222, ч. 3 ст. 206
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі;
звільнено 5 березня 2005 року, -
засуджений до позбавлення волі:
- за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12
років;
- за п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі.
У відповідності із ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів остаточно призначено 15 років позбавлення
волі.
Як встановив суд, злочин ОСОБА_1 було вчинено у місті
Марганець за таких обставин.
21 листопада 2005 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, маючи підозру щодо своєї знайомої ОСОБА_2
про викрадення нею його килима, прийшов близько 16 години до неї
додому до квартири АДРЕСА_1.
Через балкон він проник у квартиру, де пред'явив їй вимогу
повернути килим. Коли ОСОБА_2 відмовила йому, у ОСОБА_1 виник
умисел на вчинення умисного вбивства потерпілої.
Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_1 став наносити ОСОБА_2
удари принесеним з собою спортивним еспандером, а також кулаками,
у життєво важливі органи потерпілої.
ОСОБА_2, побоюючись за своє життя, повідомила ОСОБА_1, кому
вона продала його килим, однак він, реалізовуючи свій умисел на
вбивство, продовжив наносити ОСОБА_2 удари, у тому числі кухонним
ножем - у передню поверхню шиї. Коли від цього удару ОСОБА_2 впала
на підлогу, втративши свідомість, ОСОБА_1 завдав удар ножем у
потиличну ділянку голови, після чого переконався про доведення
умислу до кінця на вбивство потерпілої, оскільки вважав, що
виконав всі дії, спрямовані на позбавлення життя потерпілої.
Брат потерпілої ОСОБА_3, який страждав на порушену функцію
опорно-рухового апарату і який спостерігав, на думку ОСОБА_1, за
його діями, став висловлювати на адресу засудженого нецензурну
лайку і образи на захист сестри. З цих підстав ОСОБА_1 на грунті
неприязних відносин, що виникли раптово і з метою приховати
вчинений щодо сестри злочин, та будучи особою, яка скоїла замах на
умисне вбивство, завдав йому ножем удари у грудну клітку і вбив
його.
Умисел на вбивство ОСОБА_2 ОСОБА_1 не було доведено до кінця
з причин, що не залежали від його волі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що призначене йому
покарання є занадто суворим, тому просить вирок змінити,
пом'якшити покарання.
У доповненні до касаційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що при
досудовому і судовому слідстві не було дотримано вимог
кримінально-процесуального закону, до нього застосовувалися
недозволені методи слідства. Окрім того, вказує, що тілесні
ушкодження ОСОБА_2 він завдав, захищаючись від її нападу. З цих
підстав просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий
розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 про
підтримання касаційної скарги, думку прокурора про законність
вироку, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши
матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для
задоволення касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи,
підтверджується розглянутими у судовому засіданні доказами і є
обгрунтованим.
ОСОБА_1, як видно із матеріалів справи, на стадії досудового
слідства визнавав себе винним і докладно розповідав про обставини
вчинення злочину.
Iз його показань, які він давав під час допитів у якості
підозрюваного, обвинуваченого, при проведенні відтворення
обстановки і обставин події вбачається, що у квартиру ОСОБА_1
прийшов з метою повернути свій килим, який забрала ОСОБА_2; коли
вона відмовила, він став її бити по голові кулаками, дерев'яним
еспандером, потім ножем наніс удар у шию, а коли вона впала - удар
ножем у нижню частину голови. Після цього він наніс декілька
ударів ножем у грудну клітку брату ОСОБА_2 ОСОБА_3, побоюючись, що
останній розповість про злочин проти його сестри.
У судовому засіданні ОСОБА_1 змінив свої показання, заявив,
що вбивати ОСОБА_2 умислу не мав, а визнавальні показання він
давав внаслідок застосування до нього недозволених методів
слідства.
Це твердження ОСОБА_1 перевірялось у судовому засіданні,
підтвердження не знайшло і було визнано безпідставним.
Суд обгрунтовано визнав такими, що відповідають дійсності,
показання ОСОБА_1 на стадії досудового слідства, в яких він
визнавав себе винним, оскільки ті його показання підтверджуються
сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, із висновків судово-медичних експертиз видно, що ОСОБА_2
завдано множинні ушкодження голови, переломи кісток черепу, ножове
поранення шиї, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;
смерть ОСОБА_3 настала від ножового поранення серця.
Наведені дані щодо локалізації тілесних ушкоджень повністю
узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2, з яких вбачається,
що ОСОБА_1 завдав їй удари палицею по голові, грудній клітці,
наніс ножові поранення шиї.
З висновку судово-імунологічної експертизи видно, що на одязі
ОСОБА_1 - штанях, куртці, футболці, кросівках виявлено сліди
крові, які можуть походити від ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Наведені обставини і дані дають підстави для висновку про те,
що суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що саме ОСОБА_1
вчинив зазначені насильницькі дії щодо потерпілих.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст. 15, ч. 1 ст. 115,
п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості
вчинених злочинів й особі ОСОБА_1 і є достатнім і необхідним для
його виправлення.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть
скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок апеляційного суду Дніпропетровської області
від 3 травня 2006 року щодо нього - без зміни.
С у д д і:
Земляной В.В. Пошва Б.М. Пекний С.Д.